Процес, зворотний соціалізації, називається десоціалізацією. Внаслідок нього людина може частково або повністю втратити засвоєні норми і цінності. Це може бути зумовлено ізоляцією людини, уніфікацією, обмеженням спілкування та можливостей для підви-щення культурного рівня та ін.

У перехідних суспільствах часто простежується явище ресоціалізації — докорінної зміни соціального середовища, яке зумовлює необхідність особистості пристосуватися до нових соціальних обставин, норм і цінностей. Це болісний процес, який нерідко вимагає цілковитої зміни поглядів на суспільство, переоцінки свого життя, руйнування попереднього і нового світо-розуміння, розриву з традиційними культурними цін-ностями, необхідності брати на себе незвичну соціаль-ну роль тощо.

4. Соціальний статус і соціальна роль особистості.

З'ясування місця і ролі особистості в соціальній си-стемі можливе через розкриття поняття «соціальний статус».

Соціальний статус особистості — це її позиція в соціальній системі, пов'язана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання.

У статусі фактично фіксується той набір конкретних дій, що їх здійснює людина в конкретних видах взаємодії і тих умовах, правах, що надаються для здійснення діяльності. Та через те, що, кожна людина охоплена не одним соціальним зв'язком і здійснює різні соціальні функції має і одночасно - багато соціальних статусів.

Він охоплює узагальнюючу характеристику стано-вища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, освіту, характер виконуваної праці, посаду, матеріаль-не становище, наявність влади, партійну і профспілко-ву належність, ділові відносини, належність до демо-графічних або етнічних груп (національність, релігій-ність, вік, сімейне становище, родинні зв'язки). Усе це Р. Мертон називає «статусним набором». Соціальні статуси поділяються на привласнені, або одержані не-залежно від суб’єкта. найчастіше від народження (раса, стать, вік, національність) і досягнуті, або надбані власними зусиллями індивіда (сімейне становище, професійно-кваліфікаційний півень тощо). Серед статусів вирізняють інтегральний та допоміжні. Іноді їх взаємо-дія може спричиняти внутріособистісні конфлікти.

Ієрархія соціальних статусів фіксується поняттям престижу, що відобра-жає значущість у суспільстві або соціальній спільності, верстві, групі людей, які займають ту чи іншу позицію. Престижним може бути професія, посада, види діяльності та ін. В сучасних умовах в Україні зростає престиж комер-ційної діяльності, тоді як престиж професії інженера, лікаря, вчителя дещо знижується, падає і престиж самої вищої освіти, що може в майбутньому пагубно відбитись на розвитку суспільства. Престиж виступає збудником бажань, намірів, дій людини, а престиж оцінки — регуляторами поведінки людей, що визначають професійну зайнятість, соціальні переміщення, струк-туру споживання тощо. Вся сукупність соціальних статусів, якими володіє конкретна людина, істотно впливає і на її особистий статус, що характеризує становище людини в первинному осередку суспільства залежно від того, як приоцінюється людина. Проте в особистому статусі знаходимо відбиток сугубо особистих рис конкретної людини, її авторитет, тобто ступінь визнання спільністю людей особистих і ділових якостей. В межах будь-якого соціального статуса людина може себе реалізувати: може проявити з пози} Дивного боку в будь-якій соціальній діяльності (двірника, інженера, педагоги тощо) і може проявити з негативного боку, в негативній діяльності тощо.

Складова основа соціальної мобільності є можливість змінити свій соціальний статус, дозволяє людині найповніше реалізувати багатоманітні здібності. В цивілізованих країнах велике значення надається охороні і розширенню прав людини і громадянина, тому що вони створюють умови для переміщення по соціальній rpaдації (від селянина до президента). Проте багато людей відмовля-ються від максимальної самореалізації заради престижного становища в суспільстві тощо.

Соціальна роль — типова поведінка людини, пов'язана з її со-ціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.11 За В.Г.городяненко. Соціолога. – К.: Академія, 2005.

Соціальна роль відображає динамічний аспект соціального ста-тусу. Соціальна роль:— це модель поведінки, яка об'єктивно зада- і на соціальною позицією особистості в системі суспільних або міжособистісних відносин.22 за А.А.Герасимчуком. Соціологія. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004.

Кожний соціальний статус має свій ролевий набір, тобто до-тримання людиною певних зразків і норм поведінки, що випливають із соціального статусу. Наприклад, статус лікаря — це певні права і обов'язки, переважно закріплені законом. Соціальна ж ролі лікаря включає конкретні правила поведінки в спілкуванні з коле гами, пацієнтами, адміністрацією, вимоги до рівня освіти, культури і т. д.

Зрозуміло, що кожна людина виконує багатоманітні ролі. Це породжує і внутрішні конфлікти особистості, які називаються ролевими конфліктами, тобто існує ієрархія ролей. Наприклад, ситуація: міліціонер затримує злочинця, який виявляється його сином. Відбувається ролевий конфлікт, при якому статус батька, вірогідно, переважить статус міліціонера.

Людина в суспільному житті, як правило, виконує кілька соціальних ролей, які утворюють, за терміно-логією Р. Мертона, «рольовий набір». Соціальні ролі можуть закріплюватися формально (через посередниц-тво закону чи іншого правового акту) або мати нефор-мальний характер (моральні норми поведінки в певно-му суспільстві).

Одна з перших спроб систематизації соціальних ролей належить Т.Парсонсу, на думку якого їх харак-теризують:—

емоційність (одна роль вимагає емоційної стри-маності, інша — цілковитої розкутості);—

спосіб одержання (одні ролі притаманні особис-тості органічно, інші виборюються нею);—

масштабність (сформульовані й суворо обмежені або нечіткі й розмиті);—

ступінь формалізації (дія за жорстко встановле-ними правилами і приписами або довільна дія);—

характер і скерованість мотивів (орієнтовані на особисте або загальне благо).

Про соціальну роль йдеться тоді, коли за тривалої соціальної взаємодії регулярно відтворюються певні стереотипи поведінки. Тобто роль