Об’єктивні критерії соціального розвитку суспільства
Для об’єктивних критеріїв соціального розвитку розроблені різні типові індекси, які враховують якісні параметри розвитку суспільства, що не беруться до уваги в показника ВВП. Найбільшого визначення у світі набув індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), запропонований на початку 1990-х експертами Програми розвитку ООН.
ІРЛП являє собою інтегральний показник, який вміщує три компоненти:
очікувана тривалість життя;
освіченість дорослого населення і сукупна частка людей, які навчаються в початковій, середній та вищій школі;
реальний доход на душу населення по капіталу купівельної спроможності.
Складений також індекс стійкого економічного добробуту (ІСЕД). Він бере до уваги такі параметри – багатство, накопичене в неформальному секторі економіки; баланс ресурсів, що передається в спадок майбутнім поколінням; збільшення нерівності доходів; загострення кріменногенної обстановки; погіршення стану довкілля.
Жорсткої корекції між ІРЛП і показниками ВВП немає. Країна може відставати за величиною ВВП, але займати вище місце по ІРЛП, наприклад Куба (91-е місце по ВВП і 52-е по ІРЛП). Причини цього неспівпадання в соціальній політиці, цивілізаційних та соціокультурних відмінностях. Економічний ріст – необхідний, але ще не достатня умова соціального розвитку. Необхідні гуманістичні критерії.
Об’єктивним критерієм соціального розвитку суспільства слід вважати і рівень людського потенціалу суспільства.
РІВЕНЬ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУСПІЛЬСТВА
Людський потенціал в багатьох випадках визначається особливостями соціальної структури суспільства. Сам людський потенціал представлений такими компонентами: демографічним, економічним, культурним, діяльнісним.
Демографічний компонент включає кількість населення, здоров’я нації, рівень народжуваності і смертності, тривалість життя, якість генофонду. Щоб всі ці показники були оптимальними необхідно добитись високого рівня життя, покращення якості його, підтримка людських сімей, забезпечення житлом, боротьба з наркоманією і алкоголізмом.
Економічний компонент вимірюється рівнем ВВП на душу населення, якістю життя громадян, соціальними умовами життя (зайнятість населення, доступ до освіти, забезпеченість житлом).
Культурний компонент – це розвиток науки, освіти, виховання, мистецтва, спорту.
Діяльнісний компонент – означає здатність до творчості, новацій, самостійності, незалежності, відповідальності, ініціативності, самоорганізації, самоуправління, активної життєвої позиції.
Роль людського потенціалу особливо в його індивідуальному значенні зростає в сучасних суспільствах у зв’язку з інформатизацією та інтелектуалізацією суспільного життя. Суспільства зазнають криз і навіть краху, які недооцінюють людський потенціал, людський фактор, коли зводять статус людини до непомітної частинки величезних трудових ресурсів держави, до носія “робочої сили” з вузьким колом примітивних потреб як це було в радянському соціалістичному суспільстві.
Жодні революції і реформи в суспільстві не можуть мати успіху, якщо не активізують людську особистість, не створять умови для росту освіти, культури, кваліфікації, реалізації творчих сил громадян.
В тоталітарних суспільствах (соціалістичних) панували не колективні форми зв’язку людей, а псевдоколективізм. Людина в складній ситуації була один на один з собою. А якщо вона якимось чином суперечила чи протестувала офіційній політиці, ідеології, то даний колектив її одностайно засуджував. Тому виробився адаптаційний індивідуалізм окремого громадянина, який зовнішньо демонстрував вірність партії та її політиці.
Т.І. Заславська пише: “Прямою і безпосередньою метою реформ (а значить, і важливим результатом трансформації) є підвищення ефективності діючих в суспільстві правил гри, тобто вдосконалення суспільних інститутів. Однак взяте само по собі, воно служить лише зовнішнім відображенням результатів трансформації суспільства. Більш глибокий її результат полягає в перетворенні соціально-групової структури, оскільки життєві інтереси акторів цього процесу зосередженні в першу чергу саме тут. Найбільш глибоким, фундаментальним і довготривалим результатом трансформації суспільства служить динаміка людського потенціалу.” Заславская Т.И. Современное российское общество: проблемы и перспективы. Общественние науки. – 2004, №5. – С.10
ПІДНЕСЕННЯ І ЗБІДНЕННЯ ПОТРЕБ
В суспільстві діють дві протилежні тенденції – піднесення потреб і споживання і пониження потреб і споживання. Перша тенденція – прогресивний Рух, друга – репресивна, що приводить до люмпенізації населення, примітивізації життя, виживання.
Зниження потреб людини – це зменшення їх кількості, степеня різноманітності, новизни, соціалізації, культурності. А також – це погіршення якості потреб, мінімізація їх, збіднення.
Збіднення потреб робить неможливим повноцінним життя людини як біологічної істоти, розвиток продуктивно-творчої особистості, яка б відповідала певним стандартам, часу, вимогам суспільства (професії, спеціальності).
Йдучи, за Маслоу, потреби можна поділити на:
природно-біологічні, елементарні потреби існування людини як живого організму (їжа, одяг, житло);
особливі індивідуально-людські (в безпеці, любові, повазі, визнанні, спілкуванні);
загальнолюдські (праці, істині, добрі, красоті, справедливості).
Соціальний розвиток суспільства загальмовується якщо переважає тенденція зниження потреб у маси населення. Девальвація праці, деградація духовних запитів, потреб робити добро, дотримуватися справедливості веде до росту девіантної поведінки, кримінілізації суспільства. Людина живе вищим, духовним, якщо забезпечене нижче, матеріальне.
Збіднення матеріальних потреб веде до таких негативних наслідків: деморалізація мас, схильність до утриманства, паразитизму і кримінальних способів задоволення потреб, бомжування, втрати здоров’я, падіння всіх форм соціальної активності, ріст п’янства, алкоголізму, наркоманії, проституції, зниження потреб народжувати і виховувати дітей.
Збіднення потреб у багатих людей веде до гіпертрофії матеріальних потреб і споживання знакових потреб.
Піднесення потреб означає їх ріст і розширення, що зв’язано з розвитком економіки, торгівлі. В сучасному суспільстві з’явилося багато нових і якісно добротних товарів (побутових, квартир, дач, машин, послуг). Але це переважно для заможної частини населення. А для України і ще на основі іноземного виробництва.
Багатий, споживацький спосіб життя свідчить про зниження духовних потреб. Він є притягальним особливо для молоді.
Сьогодні тенденція піднесення потреб і збільшення споживання має глобальний характер. Глобальний капіталізм нав’язує людству лінійний прогрес, гонку за лідером, золотим міліардом. А це означає безмежний лінійний ріст матеріального споживання, вичерпування ресурсів. Наприклад, Росії для забезпечення стандартів життя на рівні США необхідно витрачати 18 тонн умовного палива на