РЕФЕРАТ
на тему:
Сімя та шлюб в Римській імперії за даними “Дігест” Юстиніана
ПЛАН
Вступ
1. Основи римської сім”ї
2. Види шлюбів у системі римського права
3. Особливості припинення шлюбу розлученням за стародавнім римським цивільним правом
Список використаної літератури
Вступ
Римський сімейний лад Гай вважав настільки нетиповим, що називав його «винятковим досягненням» римського народу. Відмінність римської сім’ї полягала в тому, що на перший план висувався не кревний зв'язок між paterfamilias і його підвладними – зв'язок когнатичний, але зв'язок юридичний – по римській термінології агнатичний.
Вивчення особливостей римської сім’ї зберігає актуальність і донині, оскільки сучасне шлюбне право європейських країн також ґрунтується насамперед на розуміннях юридичного споріднення.
Римське шлюбне право дуже складне: не будь-яка сім’я, не всі родинного характеру відносини чоловіка і жінки визнавалися в римському праві шлюбом, що породжувало правові наслідки до пов'язаних з визнаними законом взаєминами учасників цього союзу.
Неоднозначне правове походження інституту шлюбу в цілому визначило складність його юридичної конструкції в римському праві.
1. Основи римської сім”ї
З найдавніших часів римська сім'я була моногамною й патріархальною. Як усталене об'єднання вона виникає з розкладанням родового ладу. Перша історична форма моногамії вже заснована на владі батька сімейства. Сім 'я — це засноване на шлюбі чи кровному спорідненні об'єднання осіб, пов'язаних спільністю побуту, взаємною допомогою й моральною відповідальністю.
Давньоримська сім'я несла на собі відбиток родового ладу Вона будувалася за принципом підпорядкування владі глави сімейства. До складу сім'ї, крім глави сімейства, належали його дружина, діти та їхнє потомство, інші родичі, кабальні, а також раби. Терміном Гатіїіа позначалась сукупність всього майна, дітей, рабів та іншої робочої сили.
Отже, за сімейним станом римські громадяни поділялися, як вже зазначалось, на осіб свого права та осіб чужого права. До перших відносилися домовладики, до других — інші члени сім'ї, так звані підвладні.
Сім'я, заснована на підпорядкуванні владі юмовладики, називалась агнатською. Всі підвладні підкорялися владі одного домовладики і вважалися родичами, тобто агнатами.
Після смерті домовладики його дорослі с іни були носіями влади в сім'ї, а дружини й діти підпадала під їхню владу. Між тим розвиток продуктивних сил активізує цивільний оборот, зростання приватної власності, що, в свою чергу, призвело до зародження нової, когнатської (кровної) сім'ї, Виробництво матеріальних благ в більшій кількості, ніж можуть спожити їх виробники, породжує прагнення батьків закріпити накопичене протягом життя майно за кровними потемками (нащадками), передусім за дітьми.
2. Види шлюбів у системі римського права
Аж до Юстиніану римське сімейне право розрізняло matrimonium iustum, законний римський шлюб між особами, які мають ius conubii, і matrimonium iuris gentium між особами, такого права не мали.
Від шлюбу варто відрізняти конкубінат- дозволене законом постійне (а не випадкове) співжиття чоловіка і жінки, однак яке не відповідає вимогам законного шлюбу.
Конкубіна не розділяла соціального стану чоловіка, діти від конкубіни не підпадали під його patria potestas.
У доюстиніанівському праві розрізняли два види шлюбу, що відбувався в різних формах, які породжували різні по змісту майнові й особисті відносини чоловіків і навіть неоднакове правове положення матері у відношенні дітей, і припинялися у різному порядку.
Першим видом був шлюб cum manu mariti, тобто шлюб з чоловічою владою, у силу якої дружина надходила або під владу чоловіка, або під владу домогосподаря, якщо сам чоловік був підвладною особою. Вступ у такий шлюб неминуче означав capitis deminutio дружини: якщо до шлюбу дружина була persona sui iuris, то після вступу в шлюб cum manu вона ставала persona alieni iuris. Якщо до шлюбу вона була in potestate свого батька, то, вступивши в цей вид шлюбу, вона підпадала під владу чоловіка або його paterfamilias, якщо чоловік був під владою батька, і ставала агнаткою родини чоловіка.
Другий вид шлюбу – sine manu mariti, при якому дружина залишалася підвладною колишньому домовласнику або була самостійною особою. Зовні цей вид шлюбу схожий на конкубінат, але, на відміну від останнього, мав особливий намір заснувати римську родину, мати і виховувати дітей. Шлюб sine manu потрібно було відновляти щорічно. Проживши протягом року в будинку чоловіка, дружина автоматично підпадала під його владу – по давнині.
Створюючи різний лад відносин між чоловіком і дружиною, шлюб cum manu і шлюб sine manu різко відрізнялися один від одного порядком укладення і припинення. Укладення шлюбу cum manu вимагало дотримання визначених обрядів, це був акт формальний. Укладення шлюбу sine manu було актом неформальним. Даний вид шлюбу розглядався як деякий фактичний стан: з ним зв'язувалися визначені юридичні наслідки. Зрозуміло, що і процедура припинення шлюбів sine manu і cum manu було була різна. Перший міг бути розірваний не тільки за згодою чоловіків, але і по вільному волевиявленню однієї зі сторін. Розвід при шлюбі cum manu міг відбутися лише з ініціативи чоловіка.
Основні початки шлюбу sine manu зробили негативний вплив на життя римського суспільства. Прагнучи паралізувати нестійкість шлюбних відносин і зловживанням волі розводу, Август уніс ряд значних змін у сімейне право. Була встановлена кримінальна відповідальність за порушення подружньої вірності, уведені деякі майнові обмеження для чоловіків у віці від 25 до 60 років і для жінок у віці від 20 до 50 років, які не перебували в шлюбі і не мали дітей. Ці і деякі інші міри не похитнули основної концепції шлюбу sine manu як вільно встановлюваного союзу, що вільно припиняється, чоловіка і дружини.