- згладжування напруги - подекуди це дає змогу зняти напругу зовсім і досягти нормальних взаємостосунків, проте іноді конфлікт може відновитися;

- компроміс - це найкращий спосіб розв'язання конфліктної ситуації, пошук найбільш сприятливого і справедливого для обох сторін рішення. У результаті компромісу вимоги стають відвертими, намічаються взаємні поступки, має місце рівність прав і обов'язків обох членів подружжя. Проте для ефективного компромісу необхідно звузити предмет суперечки до мінімуму; управляти своїми негативними емоціями; пам'ятати, що з'ясування відносин поглиблює конфлікт; у сварці ніколи немає правих; прагнути зрозуміти позицію іншого; вирішувати конфлікт з позиції доброти; не приклеювати один одному ярлики ("Ти завжди,.."); розв'язуючи конфліктну ситуацію, не з'ясовувати, хто винен, а шукати виходу зі становища (як нам бути). Дуже допомагає в цьому випадку почуття гумору. Але, звичайно, найкраще - це попередити конфлікт, не загострювати ситуацію.

Звичайно, наявність стійких конфліктів негативно зазначається на вихованні дітей, деформує їх особистість, сприяє формуванню цілого ряду негативних якостей особистості, а також появі нервово-психічних захворювань у всіх членів сім'ї.

Робота з такими сім'ями, як вже зазначалося, має індивідуальний характер і полягає у проведенні психологічних консультацій, комунікативних та поведінкових тренінгів. Наведемо приклади таких тренінгів.

Висновок

Соціальний педагог у роботі із сім'єю повинен дотримуватися принципів, які допомагають йому в розв'язанні професійних завдань. Це гуманізм, віра в людину, кращі виявлення її особистості та потенційні можливості, які допоможуть розв'язати ті складні проблеми, які вона має; це віра в те, що людина має великі можливості щодо самовдосконалення. Здатність до емпатії допомагає соціальному педагогові зрозуміти внутрішній світ іншої людини, отже, правильно оцінити її особистість, знайти в ній внутрішні можливості для розв'язання особистісних проблем. Соціальний педагог має бути толерантним, доброзичливо ставитися до клієнта, оцінювати його в цілому, а не окремі його вчинки. Якщо соціальний педагог застосовує авторитарність, не має гнучкої педагогічної позиції, не вміє об'єктивно оцінювати виховні можливості сім'ї і кожного з батьків, добре орієнтуватися в обстановці, це, звичайно, гальмуватиме встановлення його взаємостосунків з клієнтами. Крім того, якщо батьки мають низьку загальну та педагогічну культуру, суб'єктивно оцінюють поведінку та особистість дитини, безвідповідально ставляться до виховання, це теж дуже утруднює спілкування соціального педагога з батьками.

Список використаної літератури

Дворецькі Г.В. Соціологія. – К., 2002.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. — К.: Вища школа, 1997.

Коваль А.Г., Звєрєва І.Д., Хлебік С.Р. Соціальна педагогіка. Соціальна робота. — К., 1997.

Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. — К., 2000.

Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К.,1996.

Піча В.М. Соціологія. – К., 2000.

Фіцула Н.М. Педагогіка. – 2001., К.