Тема. Проблеми батьків і дітей.

В

усі часи сім'я була і залишається найважливішим інститутом суспільства. Зміни, які відбуваються у сім’ї, змінюють її роль у суспільстві, впливають на його стан і розвиток. Тому кожне суспільство зацікавлене у стійкій, духовно і морально здоровій сім’ї. Найважливішими об’єктами вивчення соціології сім’ї є шлюб і сім’я. Сім’я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об’єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім’я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до “оригіналу” моделі всього суспільства, в якому вона функціонує.

Зміцнення устроїв сім’ї шлюбно-сімейних відносин тісно пов’язане з оновленням нашого суспільства, духовним відродженням української нації, державотворенням, економічним і духовним поступом України.

На першій стадії соціалізації дитина стикається із зовнішнім світом, починає пізнавати суспільні відносини за допомогою батьків і такого соціального інституту, як дитячі дошкільні заходи. Далека від оптимального і система виховання дітей в них через низьку кваліфікацію вихователів, погану матеріальну базу, примітивне медичне обслуговування і незацікавленість персоналу у високоефективній роботі.

Вчених все більше цікавить проблема психологічної одинокості і її вплив на формування і життєдіяльність особистості. Соціологічні дані показали, що рівень емоційного і в цілому інтелектуального розвитку в дітей які виховуються у дитячих будинках значно нижчий, ніж у тих, що виховуються у сім’ях. Звичайно, і сім’ї бувають різними. Не випадково багато підлітків висловлюють думку, що сім’я здебільшого займається їх матеріальним забезпеченням: одягом, харчуванням і т.д., що дорослим ніколи спілкуватись з дітьми, а то і бажання такого у них досить часто немає. В результаті саме не формальні групи служать тим психологічним “сховком”, якого не вистачає дитині в сім’ї. Особливо актуальною є ця проблема в умовах міста, де соціальний контроль майже не бере участі у вихованні молоді, хоча громадська думка могла б бути сьогодні одним із ефективних засобів соціалізації, в тому числі і допомоги сім’ї.

В передпідлітковий і підлітковий періоди в життя молоді входять так звані неформальні групи ровесників з їх специфікою “субкультур”, груповими цінностями, суворо регламентованим лідерством. Нерідко ці групи успішно конкурують із сім’єю, чому можна радіти, коли група соціально здорова, а сім’я неблагонадійна, але що не може не викликати тривоги, так це, коли моральна перевага на боці негативної групи чи деформованої сім’ї. Їх поведінка в подібній ситуації залежить від закладеного в дітях в їх морального становлення певного “запасу міцності”, який може будуватися в першу чергу на моральному авторитеті батька і матері.

Значимість цього фактору в тому, що неформальні групи є основним “каналом впливу” морально нечистих, але багатих сімей на інших підлітків. Ряд дослідників, говорячи про властиву таким сім’ям корисливу орієнтацію, відзначають, що це — результат деформації не лише потреб, але й уявлень про можливості і шляхи їх задоволення, наслідок переконання, що здобути матеріальні блага можна без особливих труднощів, не працюючи. Приводами для таких настроїв є факти безгосподарності, розбазарювання народного добра, безвідповідального ставлення до техніки, матеріалів, природи. Все це, по-перше, знецінює в очах молоді значення праці та її результатів, по-друге, формує байдуже ставлення до крадіїв, підриває віру в справедливість і непорушність права і законності.

Зрозуміло, що приклади безкарності, навіть процвітання аморальності — хай і в сусідських сім’ях — знецінюють потенціал виховання навіть в морально здоровій сім’ї, зводить в деякий закон “подвійну” мораль, невідповідність слова і діла, створюють іноді незаперечні в очах підлітків аргументи на користь цинічного і діляцького ставлення до людей, до життя . Елементи соціальної корозії непомітно підточують моральні цінності — переконаність, трудову мораль, патріотизм. Неминучим наслідком цього є падіння інтересу до суспільних справ, бездуховність, скептицизм. Зростає прошарок людей, для яких ціль життя зводиться до матеріального достатку, до наживи будь-якими способами та шляхами.

Нерідко спотворені явища породжують і такі ж спотворені форми реакції на них. Коли з напругою над мораллю, яка публічно проповідується, цінностями життя зустрічається не борець, а натура слабка, або не привчені до активної боротьби індивіди (що також є серйозною прогалиною морального виховання), виникають “позиви” до алкоголізму, наркоманії і т.д.

Останнім часом загострилася проблема наркоманії серед молоді, яка охопила не тільки традиційно занепалі деформовані сім’ї, але й повністю благополучні, особливо коли їх розглядати з точки зору матеріального достатку.

Руйнування моральних устроїв веде і до вседозволеності, розпусти в сфері статевих відносин, причому ці відхилення є результатом пияцтва не лише самих підлітків але і їх батьків. До пияцтва, наркоманії, статевої розпусти досить часто спонукає рання міграція молоді, особливо жіночої, її відрив від звичного соціального середовища сім’ї, анонімність і фактична безконтрольність міського спілкування, безкарність і безтурботність тих, хто будучи відповідальним за інтеграцію молодих мігрантів в трудові колективи, фактично не виконують своїх обов’язків, пускають роботу в молодіжних гуртожитках на самовплив, підміняють її набором формальних “заходів”.

На поведінку дитини, підлітка впливає і зростання кількості неповних сімей, в яких навіть за інших сприятливих умов знижуються і економічні, і виховні можливості, так як найчастіше після розлучення дитина залишається з матір’ю, в якої обмаль і сил, і часу для спілкування з нею. Вікова психологія підлітка така, що втрата одного із батьків, навіть і поганого, досить часто негативно відбивається на моральному формуванні його особистості.

Вивчення причин аморальності, аналіз факторів, які сприяють її росту дали