Сучасний розвиток українського суспільства в сфері захисту прав людини з прийняттям Основного Закону держави отримав новий імпульс. Адже після 1996 року, з упровадженням в національну правову систему норм найвищої юридичної сили, перед кожною особою було відкрито нові можливості щодо реалізації конституційного права на звернення за захистом власних прав і свобод, порушених посадовими чи службовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування. Забезпечення прав і свобод людини, згідно зі ст.3 Конституції України, стало для держави головним обов’язком.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, –  зазначено у ст. 3 Конституції України.

Звернення громадян є одним із засобів захисту їх прав та законних інтересів. Це право закріплено Основним Законом України. А саме: у ст. 40 Конституції України зазначено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

ЗАКОН ГАРАНТУЄ…

Порядок практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюється Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. №393/96-ВР, із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 13 травня 1999 р. №653-XIV, від 20 листопада 2003 р. №1294-IV, від 20 січня 2005 р. №2384-IV.

Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Закон дає визначення формам та видам звернень, встановлює основні вимоги до звернення, терміни, передбачає права громадянина при розгляді його звернення.

ТИПИ ЗВЕРНЕНЬ

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, – йдеться у Законі. Отже, розрізняють такі види звернень:

Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Зазвичай у пропозиціях містяться дані власних спостережень, практики роботи автора, порушуються проблеми державного і громадського життя із зазначенням недоліків у їх вирішенні, що допускаються конкретними органами, а також пропонуються шляхи і способи вирішення цих проблем.

Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Скаргою також визнається незгода з рішенням або діями, що стосуються прав та охоронюваних законом інтересів громадян.

За формами розрізняють усне або письмове, індивідуальне або колективне.

Для того щоб звернення могло бути розглянуте, і на нього дана відповідь, воно має бути оформлене належним чином, тобто мати всі необхідні складові (реквізити). А саме: у зверненні треба зазначити: прізвище, ім'я, по батькові громадянина, що звернувся; місце його проживання; суть порушеного питання; зауваження, пропозиції, заяви або скарги, прохання або вимоги.

На письмовому зверненні також обов'язково ставиться підпис заявника (заявників) із зазначенням дати. Не підписане звернення або підписане таким чином, що з нього неможливо встановити авторство, вважається анонімним і не підлягає розгляду.

До звернень можуть додаватися різні довідкові матеріали в оригіналах або копіях.

Звернення, оформлене без дотримання згаданих вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями, як правило, не пізніше ніж через 10 днів із дня його надходження.

ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ТА РІШЕНЬ

Подавати звернення необхідно до тих органів, установ і тих посадових осіб, від яких залежить вирішення цього питання. Якщо питання, порушені в отриманому зверненні, не входять до повноважень адресата, звернення пересилається за належністю відповідному органу або посадовій особі у строк не більше п'яти днів. Про це має повідомлятися громадянину, що подав звернення. При цьому скарги не можуть направлятися для розгляду тому органу (посадовій особі), дії або рішення якого підлягають оскарженню.

Якщо заявник не отримав відповідь на своє звернення, він відповідно до ст. 55 Конституції України має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Звернення юридичних осіб не може регламентуватись Законом України “Про звернення громадян”, позаяк відповідно до ЦПК, Адміністративного кодексу, ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб мають розглядатись тільки судом, окрім випадку, передбаченого ст. 85 Закону України «Про