фемінолгічних досліджень проступають ненависні до чоловіків настрої, „докази” жіночої винятковості, ствердження про те, що історія, яка написана жінкою, - точніша та й об’єктивніша, ніж та, яка написана чоловіком, „оскільки знання пригнобленого точніше і глибше знання пригноблювача”. Саме ж звертання до „жіночої проблеми” було
Рішучість феміністок дійшла до того, що вони наважились замінити загально використовуваний термін “history” (котрий феміністки прочитували як “his-story”, дослівно: „його історія”, „історія чоловіка”), новим терміном, який характеризує новий підхід до вивчення минулого, а саме терміном “herstory” (тобто „її історія”, „історія жінки”).
обумовлене обговоренням „жіночого питання” у середині XX ст. Однак фемінологія стала реальністю лише тоді, коли змогла доказово заявити про себе як про науку та показати перспективи своєї міждисциплінарності. А це відбулося лише на початку 1970-х рр.
Отже, як вже відзначалось, фемінологія на сучасному етапі розвитку займається дослідженням не лише прав жінки у суспільстві, але й можливістю реалізувати ці права як у науці, так і в мистецтві. Що до останнього, то слід зазначити, що у вітчизняних книжкових магазинах ми досить часто зіштовхуємося з новими іменами жінок-письменниць як художньої літератури, так і наукової. Із катастрофічним запізненням, але все ж українська культура позбувається того уніфікованого одноголосся, на яке була довго приреченою. Сто років тому жінки часто не насмілювались озватися до світу, боячись, що „голосу не стане”, що їх не схочуть ні слухати, ні розуміти. Жінка-авторка століття 21 вже, здається, може мати певність, що буде почутою. Кассандрине прокляття – волати у залюдненій пустелі без надії на порозуміння – ймовірно, що знято. Так вважає сучасна дослідниця фемінізму Віра Агєєва.
Результатом народження історичної фемінології було пробудження соціального жіночого самопізнання, і, перш за все, в самих жінок-вчених, які пов’язали свої творчі долі з вивченням себе самих й статусу своїх попередниць. Але найсуттєвіший поворот у „жіночих дослідженнях” відбувся у другій половині 80-х рр. XX століття, коли вони зіштовхнулись з деякими новими концепціями. На основі цього, як вже зазначалось, виникає гендерний напрямок у гуманітарному знанні, в тому числі дослідження з гендерної тематики.
Цілком ймовірно, що у вас, любі читачі й читачки, виникне запитання: чому ж гендерологія – наука майбутнього, якщо вона походить з фемінізму? А тому, що гендерні дослідження виникають як результат переоцінки цінностей „жіночих досліджень”, які в свою чергу займались активним пошуком „+” та „–” тої чи іншої статі, і як завжди висновки їхні були не на користь чоловіків. Гендерологія ж ставить перед собою об’єктивну мету: досліджувати ментальність, ролі, поведінку й мову чоловіків та жінок, не ставлячи їм при цьому позитивної або негативної оцінки.
Любі читачі й читачки! Статті створені таким чином, що кожна наступна стаття буде логічним продовженням попередньої. Тому детальніше про гендерні дослідження та про їхню роль у сучасному житті ви дізнаєтесь у наступному номері.
На сьогоднішній день феміністки досить серйозно зайнялись дослідженням мови Біблії. Припускалось ще у 2004 році в Німеччині видати Біблію на мові жінок. Над перекладом Святого Писання працювало більше 50 спеціалістів. Пов’язано це з тим, що німецькі феміністки побачили у давніх текстах „дискримінацію за статевою ознакою”. За їх вимогою, слово „апостол” замінять на „апостол та апостолиця”, а звертання „Господь” та „Отець наш” взагалі виключать, оскільки вважають вигадкою той факт, що Всевишній – чоловік.