Реферат на тему:

Соціальний захист в Україні 

1. Поняття соціального захисту. Соціальні послуги

Право на соціальний захист громадян закріплене у ст. 46 Конституції України: громадяни мають право на со-ціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника чи безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальне забезпечення (соціальний захист) – система матеріального забезпечення і обслуговування громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших установлених законодавством випадках.

Право на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізич-них і юридичних осіб, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення та створення мережі державних, кому-нальних і приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії та інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпе-чувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, визначеного законом. 

Право на соціальний захист регулюється конституцією та Законами України: “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”(05.10.2000), “Про пенсійне забезпечення”(5.11.1991), “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною”(1.06.2000), “Про дер-жавну допомогу сім’ям з дітьми”(у ред. від 22.03.2001), “Про страхування”(7.0.3.1996), “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”(16.11.2000), “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям”(01.06.2000), “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”(05.02.1993) та ін.

Серед видів соціального захисту розрізняють: 1) пенсії; 2) допомоги; 3) працевлаштування осіб, які частково втратили працездатність; 4) виробниче навчання і перекваліфікація в професійних школах і навчальних майстернях осіб, що не можуть знайти роботу за попередньою професією; 5) поміщення інвалідів та пристарілих в інтернати та будинки інвалідів на повне державне забезпечення; 6) спеціальні дитячі будинки для інвалідів – дітей; 7) надання путівок на санаторно-курортне лікування, протезування, забезпечення колясками та автомобілями для інвалідів; 8) допомога по вагітності й пологам; 9) за народженням дитини; 10) багатодітним та одиноким матерям і малозабезпеченим сім’ям, в яких є діти тощо. 

З метою удосконалити систему соціального забезпечення у червні 2003 року ВРУ прийняла Закон України „Про соціальні послуги”, який регламентує основні організаційні та правові засади надання соціальних  послуг особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Соціальні послуги   - це комплекс  правових,  економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних  та  інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних  життєвих  обставинах  та  потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Основними засадами надання соціальних послуг є: 1) сприяння особам,  що  перебувають  у  складних  життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей; 2) попередження виникнення складних життєвих обставин; 3) створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають.

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога  надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів  першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування   здійснюється   шляхом   надання соціальних послуг: 1) за місцем проживання особи (вдома); 2) у стаціонарних інтернатних установах та закладах; 3) у реабілітаційних установах та закладах; 3)в установах та закладах денного перебування; 4) в установах   та  закладах  тимчасового  або  постійного перебування; 5) у територіальних центрах соціального обслуговування; 6) в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Відповідно до законодавства можуть надаватися такі  види соціальних послуг:

1)      соціально-побутові послуги   -   забезпечення   продуктами харчування, м'яким та твердим  інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря,  придбання  та доставка медикаментів тощо;

2)      психологічні послуги  -  надання  консультацій  з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем,  застосування  психодіагностики,  спрямованої  на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості,  з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

3)      соціально-педагогічні послуги  -  виявлення  та  сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних  життєвих  обставинах,  організація   індивідуального навчального,  виховного  та  корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності  тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

4)      соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню  та  розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та  охорона  її  здоров'я,  здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

5)      соціально-економічні послуги  -   задоволення  матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,  що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у  вигляді  одноразових компенсацій;

6)      юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових  документів, адвокатська допомога,  захист  прав  та інтересів особи тощо);

7)      послуги з  працевлаштування  -  пошук підходящої роботи, сприяння  у  працевлаштуванні  та   соціальне   супроводження працевлаштованої особи;

8)      послуги з  професійної  реабілітації  осіб  з обмеженими фізичними можливостями -  комплекс  медичних,  психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

9)      інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної  життєвої  ситуації  (довідкові   послуги); розповсюдження   просвітницьких  та  культурно-освітніх  знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень  і  ставлення  суспільства  до  соціальних   проблем (рекламно-пропагандистські послуги);

10)  інші соціальні послуги.

Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах.

Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.

Безоплатні соціальні послуги державними  та  комунальними суб'єктами   в  обсягах,  визначених  державними  стандартами соціального обслуговування, надаються:

§  громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

§  громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку  з  безробіттям  і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу,  стихійними  лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму;

§  дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.

Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб'єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник,  органи  опіки  та  піклування  відповідно  до законодавства.  

2. Державні соціальні стандарти

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначають Закони України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”(05.10.2000)., “Про прожитковий мінімум” (15.07.1999) та інші.

Державні соціальні стандарти – встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій (мінімальна зарплата, пенсія тощо).

Державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів