Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (встановлюється на одну людину із розрахунку сукупного доходу сім’ї).

Соціальні норми і нормативи – показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

§  нормативи споживання – розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;

§  нормативи забезпечення – визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;

§  нормативи доходу – розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.

За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

§  нормативи раціонального споживання – рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;

§  нормативи мінімального споживання – соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, виходячи із соціальних або фізіологічних потреб;

§  статистичні нормативи – нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти: 

Категорії громадян: | 2000 р./ грн..: | 2001 р./грн..: | 2002-2003р.р./грн.:

Діти віком до 6 років | - 240,71 | - 276,48 | - 307

Діти віком від 6 до 18 років | - 297,29 | - 345,66 | - 384

Працездатні особи | - 287,63 | - 331,05 | - 365

Особи, які втратили працездатність | - 216,56 | - 248,77 | - 268

(За Законами України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000(2002,2003) рік”) 

До державних соціальних нормативів у сфері забезпечення навчальними закладами включаються: 1) перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти; 2) нормативи граничного наповнювання класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах; 3) норми матеріального забезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального і матеріального забезпечення учнів.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. Такими стандартами держава визнає:

§  мінімальний розмір заробітної плати (станом на: 1 квітня 2000 року – 90 гривень, з 1 липня 2000 року – 118, з 1 січня 2002 року – 140; з 1 липня 2002 року – 165 гривень на місяць; з 1 січня 2003 р. -185, а з 1 липня 2003 – 237 грн. за Законами України “Про встановлення мінімальної заробітної плати” на 2000, 2002 та 2003 рр..);

§  мінімальний розмір пенсії за віком (86 грн. 90 коп., – разом із цільовою грошовою допомогою на прожиття станом на 2003 р.);

§  неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 гривень станом на 2003 р.);

§  розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Також з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: 1) рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; 2) рівнів оплати праці працівників різної кваліфікації в установах та організаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; 3) стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів; 4) індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін; 5) надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування; 6) забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Винятково законами України визначаються: 1) мінімальний розмір заробітної плати; 2) мінімальний розмір пенсії за віком; 3) неоподатковуваний мінімум доходів громадян; 4) величина порогу індексації грошових доходів громадян; 5) пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

З метою дотримання державних соціальних гарантій здійснюється державний моніторинг (спостереження, оцінка і прогнозування) шляхом: 1) щомісячної оцінки вартісної величини основних державних соціальних стандартів; 2) ведення державного статистичного обліку щодо дотримання державних соціальних стандартів і нормативів; 3) поточного коригування вартісних величин державних соціальних нормативів та нормативів витрат (фінансування) залежно від зміни цін та інших умов їх формування. За результатами моніторингу здійснюється