Також за законом громадяни отримують компенсацію за втрати у зв'язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням: 1) грошову компенсацію у повному розмірі вартості житлових, дачних, садових будинків, гаражів, господарських будівель та споруд, яка здійснюється за цінами, встановленими на момент припинення права власності; 2) вартість сільськогосподарських тварин, що підлягають вимушеному забою з причини підвищеного радіоактивного забруднення; 3) вартість плодоягідних насаджень, посівів; 4) вартість домашнього майна, яке за ступенем радіоактивного забруднення не може бути перевезено на нове місце проживання, за фактичною вартістю; 5) витрати на влаштування місць загального користування, садово-городніх товариств у сумі сплачених цільових внесків або за оцінкою Бюро технічної інвентаризації; 6) грошову компенсацію у повному розмірі за цінами, встановленими на момент звернення щодо неї, громадянам, які не проживали на територіях радіоактивного забруднення, але одержали у спадщину майно (житлові, дачні, садові будинки, гаражі, господарські будівлі та споруди), яке не може бути перевезено із зазначених територій; 7) громадяни, які були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери, що проживали у сільській місцевості, мають право на отримання земельної частки (паю) за новим місцем роботи (проживання) із земель запасу та резервного фонду.

Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: – у зоні посиленого радіоекологічного контролю – 30% від мінімальної заробітної плати; – у зоні гарантованого добровільного відселення – 40%; – у зоні безумовного (обов'язкового) відселення – 50%.

Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення – три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення – дві; у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна.

Встановлює закон і компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника у вигляді одноразових допомог, щорічних допомог на оздоровлення, а також шляхом додання до державної пенсії додаткової за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (від 100% до 15% мінімальної пенсії за віком, в залежності від категорії, інвалідності тощо). Максимальна пенсія особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЄС встановлюється у розмірі 3000 грн. 

10. Соціальний захист малозабезпечених сімей

Соціальний захист малозабезпечених сімей здійснюється у відповідності до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям”(01.06.2000).

Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист: забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям – щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Сім'я – одинока особа чи кілька осіб, які проживають разом і (або) об'єднані законними правами та обов'язками щодо утримання.

Малозабезпечена сім'я – сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Прожитковий мінімум для сім'ї – визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.

Середньомісячний сукупний доход сім'ї – обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Для отримання державної соціальної допомоги подається заява уповноваженим представником сім'ї до органу соціального захисту населення за місцем його проживання або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до органу соціального захисту населення. У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються: 1) документ, що посвідчує особу; 2) довідка про склад сім'ї (до складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні); 3) декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти); 4) довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї. До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України, і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 р.” рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу