проблем сім’ї та молоді за сприяння Дитячого фонду ООН (Юнісеф) в Україні у 2003 р. було проведено опитування “Оцінка рівня знань, ставлення та практики батьків та фахівців стосовно догляду та розвитку дітей раннього віку”, яке проводилось у п’яти областях України – Львівській, Хмельницький, Київській, Харківській та Автономній Республіці Крим. У кожній області опитано близько 150 осіб, усього опитано 756 респондентів. 80% опитаних – матері, 20% – батьки. Опитували батьків дітей без вроджених вад розвитку, які мають принаймні одну дитину у віці до трьох років. В кожному регіоні для опитування відбирались батьки за ознаками віку та статі молодшої дитини у пропорційному співвідношенні [4].
За результатами дослідження 76% опитаних батьків зазначали необхідність отримання додаткової інформації на сторінках фахових видань, з допомогою телепередач, консультацій. Простежується залежність рівня знань батьків від їх місця проживання (місто, село). Так, жителі сільської місцевості вдвічі більше незадоволені рівнем власних знань з питань розвитку і виховання дітей у порівнянні з жителями міст.
43% опитаних повідомили про труднощі, які виникли в родині після народження дитини. Серед них найбільше називають матеріальні труднощі (75%), постійну тривогу щодо правильного розвитку дитини (26%) тощо. Батьки припускаються помилки у вихованні та догляді за дітьми коли не враховують психологічні показники розвитку дитини, оскільки не знають на належному рівні, які поведінкові та мовленнєві ознаки є нормальними для дітей певного віку, а які сигналізують про серйозні захворювання.
Серед питань, що цікавлять усіх батьків, які виховують дітей раннього віку на перший план вийшли: надання першої медичної допомоги дитині(46%), ранній інтелектуальний розвиток дитини (44%), захворювання дітей раннього віку –профілактика та лікування (41%), навчання та виховання здорової дитини (41%) тощо.
Численні дослідження доводять, що здоров’я людини і її хвороби залежать від рівня підготовленості майбутніх батьків до народження дитини, перинатального періоду життя і моменту народження (С. Гроф). Натомість результати опитування батьків показали, що 35% сімей не планували народження дитини на певний період. Основними причинами відсутності планування народження дитини було: наявність в сім’ї вже двох і більше дітей; перебування батьків у незареєстрованому шлюбі; матеріальна незахищеність.
Загалом 72% опитаних батьків готувалися до народження дитини. Однак усвідомлення необхідності підготовки та реальні дії відрізняються. Так, наприклад, половина респондентів говорила, що треба відмовитись від алкоголю аби народити здорову дитину, проте тільки 14% матерів та 12% батьків відмовилися від нього до зачаття дитини, 25% це зробили під час вагітності; третина говорила про необхідність відмови від куріння, але тільки 16% перестали курити до вагітності, а 18% – під час вагітності. Треба відзначити, що приготування під час вагітності практикується набагато частіше, ніж перед зачаттям.
Опитування батьків дозволило виявити їх ставлення до ролі матері й батька стосовно догляду та виховання дітей раннього віку. Більшість опитаних висловлює згоду з тим, що участь батька в розвитку дитини підвищує активність малюка в пізнанні довкілля та позитивно впливає на розумові здібності, уміння спілкуватись. Це пов’язано, насамперед, із загальною демократизацією життя суспільства, зміною економічного статусу жінки і чоловіка, зміною пріоритетів, впливом зарубіжних практик, теорій і знань, що стали інформаційно доступними в умовах демократизації суспільства. Необхідно відмітити, що батьки (чоловіки) частіше висловлювали цілковиту згоду з цим твердженням (85%), ніж матері (70%), які висловлюються дещо стриманіше і рідше, ніж чоловіки, давали відповідь “цілком згодні”.
За даними Міністерства охорони здоров’я України, на сьогодні стан здоров’я дітей залишається незадовільним з тенденцією до подальшого зростання захворюваності. Слід зазначити, що діти першого року життя мають найвищий рівень захворюваності, що пов’язано з більшою вразливістю дітей раннього віку [6].
За даними опитування, усвідомлюють необхідність регулярного спостереження дітей в медичних установах лише 28% батьків. У зв’язку із цим порушується єдність підходів у догляді за дитиною з боку батьків та медичного персоналу. Таке становище пояснюється низкою причин: низьким рівнем культури здоров’я дорослого населення; неусвідомленням чинників формування та зміцнення здоров’я; певною недовірою до медичних працівників; відсутністю знань з профілактики захворювань, важливості практичних дій спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я дітей та їх повноцінного фізичного розвитку.
Аналіз реального стану виховання дітей раннього віку свідчить, що значна частина батьків обирає методи авторитарного впливу на дитину. Процес виховання відбувається спонтанно, залежить від особистісних переконань батьків та їх власного досвіду. Значним є показник тих батьків, котрі невиправдано емоційно реагують на відмову дитини виконати пред’явлену вимогу: 13% нервуються, підвищують голос, 10% – застосовують фізичне покарання; 7% – погрожують фізичним покаранням; 8% – розповідають про міфічних істот, які карають дітей. Натомість дослідники (Алексєєнко Т. Ф. та ін.) доводять, що виховання дітей з позицій добра сприяє формуванню в майбутньому людей, здатних виробляти власний механізм самоконтролю, сприймати мораль як частку свого “Я” .
Зважаючи на скорочення мережі дошкільних навчальних закладів; неспроможність значної частки батьків оплачувати перебування дитини в дошкільному навчальному закладі; недостатнє їх фінансування, низькі показники охоплення дошкільною освітою дітей із сільської місцевості необхідно спрямовувати зусилля на розробку системи медико-соціальної та психолого-педагогічної підтримки сім’ї на різних етапах її життєдіяльності, яка відповідала б потребам сім’ї та вимогам сучасності.
В Україні існують різні типи закладів для виховання і розвитку дітей раннього віку(ясла, ясла-садок, ясла-садок компенсуючого типу, ясла-садок комбінованого типу, центри розвитку дитини тощо). 14% опитаних батьків, які виховують дітей раннього віку, користуються послугами дошкільних навчальних закладів. Однак більшість батьків потребує додаткових послуг щодо догляду та розвитку дітей раннього віку: