В Україні найбільш розповсюджені два класичні напрями реалізації видів соціальної політики підприємств: надання пакетів соціальних компенсацій у грошовому еквіваленті (так звана монетизація соціального пакета) та безпосереднє надання соціальних послуг на власних об'єктах.

Так, у компанії “Оболонь” пенсіонерам та працюючим надається щорічна матеріальна допомога на оздоровлення (200 грн. за кожний відпрацьований на підприємстві рік), всім дітям-школярам співробітників надаються оздоровчі путівки.

Другий тип соціального стимулювання (у межах власної інфраструктури) може обходитися компанії дещо дешевше, ніж надання працівникам сторонніх спеціалізованих послуг. З іншого боку, враховуючи суттєве підвищення вартості утримання такої, іноді розгалуженої мережі соціальних об'єктів, навіть для великих компаній це стає обтяжливим.

Прикладом компаній, які утримують соціальну оздоровчу сферу, є ВАТ “Дніпровагонмаш””, ВАТ “Павлоградвугілля”, ЗАТ “Новокраматорський машинобудівний завод”, Центральний та Північний гірничо-збагачувальні комбінати, група компаній “Норд”, "САН Інтербрю Україна", ЗАТ “Оболонь” та багато інших. Наприклад, ВАТ “Дніпровагонмаш” на утримання соціальної сфери щорічно відшкодовує близько 1,5 млн. дол. США. До складу його оздоровчої соціальної сфери входить дитячий оздоровчий табір “Горніст”, де щорічно відпочивають близько 600 дітей, санаторій-профілакторій, заводська база у м. Приморську на Азовському морі, де за 10 років відпочило понад 15 тис. працівників, тобто кожен третій.

Зовнішня соціальна політика підприємства полягає у розбудові позитивних відносин підприємства з регіональною та місцевою владою [10]. Зазначена політика реалізується у різних формах: підтримка соціальної інфраструктури, благодійність та участь у великих соціальних проектах. Наприклад, компанія “Мак-Дональдс” щорічно, починаючи з 2002 року, проводить благодійну акцію “ Всесвітній день допомоги дітям”, за результатами якої купується медичне обладнання. Тільки в рамках однієї програми компанія закупила обладнання на суму близько 150 тис. дол. США. Благодійна діяльність в Україні регламентується Законом України “Про благодійність та благодійні організації” від 16.09.97 р. № 531/97-ВР із змінами та доповненнями, Громадським кодексом України від 16.01.03 р. № 435-IV, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Слід відзначити, що благодійність в Україні, незважаючи на її досить широке поширення, державою не стимулюється [9]. Це, серед усього іншого, пов'язано з тим, що у країні під виглядом благодійності активно відбувається “відмивання грошей”, проте держава ще не розробила механізму податкового стимулювання благодійності. У той самий час благодійність стимулюється іншими, нематеріальними методами: шляхом популяризації через ЗМІ або нагородження державними нагородами осіб, які зробили значний внесок у благодійність.

1.2 Формування та принципи функціонування соціальної відповідальності

Формування в Україні СВП передбачає вирішення таких завдань [12, c.9]:

Ю послідовне поширення та впровадження ідеї соціальної спрямованості та соціальної активності бізнесу шляхом висвітлення досвіду провідних компаній у цьому напрямі, проведення семінарів із питань соціальної спрямованості тощо;

Ю надання підприємствам та організаціям допомоги в удосконаленні систем менеджменту на засадах стандартів ІSО серій 9000 і 14000, ОНSАS 18000 та інших сучасних методів та засобів;

Ю сприяння впровадженню у практику вітчизняних компаній положень стандарту SА 8000;

Ю створення державою базових умов для розвитку системи СВБ, що передбачають гарантування прав власності та безпеки ведення бізнесу, створення незалежної судової системи, забезпечення прозорих законодавчих умов для соціальної діяльності, формування державних пріоритетів соціальної відповідальності;

Ю впровадження соціальної звітності у формах міжнародних стандартів, прийнятих у західних країнах;

Ю проведення соціального діалогу із роботодавцями, профспілками, органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань, що стосуються економічного, соціального та екологічного впливу корпоративної діяльності.

На необхідність створення взаємодії бізнесу та суспільства і поширення ідей СВП в Україні вказує, серед усього іншого, низка причин:

Ю загальне скорочення тривалості життя населення та його старіння, великий обсяг відпливу кваліфікованих кадрів за межі країни;

Ю надмірна диференціація доходів, майнове розшарування та зубожіння значної частки населення;

Ю надто повільне вирішення проблеми бідності населення;

Ю високий рівень "тіньозації" економіки та ринку праці;

Ю нерозвинена нормативно-законодавча база щодо благодійності, меценатства та спонсорства;

Ю недостатня участь бізнесу у вирішенні суспільно значущих питань.

До об'єктів СВП слід віднести:

Ю працівників компанії;

Ю споживачів продукції та послуг;

Ю працівників суміжних організацій;

Ю інших громадян, які потребують особливої уваги з боку суспільства, – діти, інваліди, сироти, вагітні жінки, пенсіонери, студенти тощо;

Ю соціальну інфраструктуру – житлово-комунальне господарство, транспорт, заклади освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, екологічні споруди тощо.

До суб'єктів, що забезпечують соціально орієнтований бізнес, належать:

Ю суб'єкти підприємницької діяльності (фізичні та юридичні особи);

Ю органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

Ю об'єднання роботодавців усіх рівнів;

Ю профспілки усіх рівнів;

Ю спеціалізовані благодійні фонди.

Характеристиками діяльності суб'єктів соціального забезпечення можуть бути: комплексність, системність, тривалість, вагомість тощо.

До складових СВП належать:

Ю відповідальний діловий партнер;

Ю відповідальний соціальний партнер;

Ю відповідальний роботодавець;

СВП розподіляють на дві великі групи: внутрішню та зовнішню.

До внутрішньої соціальної відповідальності відносять ділову практику щодо власного персоналу, тобто все те, що стосується підвищення рівня якості трудового життя працівників підприємства чи фірми. До цієї групи можна віднести такі види діяльності компаній [9, c.61]:

Ю безпеку праці;

Ю впровадження діалогу між соціальними партнерами;

Ю забезпечення соціально значущої заробітної плати, яка давала б змогу відтворювати робочу силу у повному обсязі;

Ю додаткове медичне соціальне страхування працівників;

Ю розвиток людських ресурсів через навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікації працівників;

Ю допомогу у критичних ситуаціях (наприклад, у разі складного захворювання, лікування якого потребує великих матеріальних витрат);

Ю соціально відповідальну реструктуризацію – розроблення програм, спрямованих насамперед на здійснення реструктуризації в інтересах персоналу компанії, в ході якої проводяться інформаційні кампанії для висвітлення майбутніх структурних змін,