відсутність зацікавленості в даній сфері бізнес-структур, що пов’язано з роллю держави та з проблемами у законодавчій сфері;
Ю відсутність досвіду та успішних прикладів з соціального підприємництва;
Ю відсутність центру розвитку соціального підприємництва та донорських організацій, що постійно займаються даним напрямком.
Завдання посилення соціальної відповідальності
Досягнути соціального ефекту підприємства можуть наступним чином:
Ю залучаючи цільову групу до надання послуг і вироблення товарів, тим самим вирішуючи проблеми ресоціалізації, адаптації, терапії, працевлаштування, тощо;
Ю надаючи якісні послуги та товари представникам цільової групи на пільгових умовах, тим самим задовольняючи їх потреби та покращуючи якість життя;
Ю ведучи підприємницьку діяльність без будь-якого залучення цільової групи та направляючи доходи від такої діяльності на підтримку соціальної місії неприбуткових організацій;
Ю застосовуючи інноваційні підходи до вирішення проблем, що реально поліпшать соціальне становище широких верств населення та цільової групи в тому числі.
Найбільш ефективними заходами, які б поширювали принципи соціальної відповідальності бізнесу в українському суспільстві та стимулювали комерційні організації до вирішення соціальних проблем є наступні:
Ю створення сприятливих організаційно-правових умов для діяльності суб’єктів господарювання, що беруть участь у вирішенні соціальних проблем;
Ю надання пільг по податках, зборах, орендній платі та інших платежах підприємствам і організаціям, які займаються шефською, спонсорською, благодійною діяльністю;
Ю цільова фінансова підтримка недержавних суб’єктів соціальної політики за рахунок бюджетних коштів;
Ю застосування економічних та інших санкцій до тих, хто діє на шкоду соціальним інтересам територіальної громади;
Ю налагодження співпраці з податковими органами та проведення консультаційної і ознайомчої роботи тощо;
Ю акумулювання наявної інформації у сфері соціального підприємництва та адаптація закордонного досвіду соціального підприємництва.
Збільшення рівня висвітлення діяльності компаній у царині благодійництва дасть змогу пересічному громадянину дізнатись, що комерційні організації не лише намагаються отримувати прибутки, а й піклуються про громаду, де вони працюють, є соціально відповідальними. Стимулювання участі бізнесу у соціальному розвитку громади є надзвичайно важливим, оскільки головним джерелом одержання благодійної допомоги громадяни України вважають якраз комерційний сектор.
Досвід показує, що соціальна відповідальність корисна усім – компанії, державі, суспільству, тому реалізація цільових соціальних проектів є не менш важливою, ніж відрахування до бюджету на соціальні потреби держави.
3.3 Світовий досвід соціального підприємництва
В сучасній практиці соціального підприємництва можна виділити три основних напрями [7, с. 16].
В країнах Північної та Південної Америки соціальним підприємництвом називають підприємницьку діяльність неприбуткових організацій, доход від якої спрямовується на вирішення соціальних проблем, надання послуг цільовій групі, заради якої створювалась організація, та покращення якості життя. Суб’єктами соціального підприємництва, в переважній більшості, є неприбуткові організації.
В Європейських країнах соціальне підприємництво визначається більше як бізнес із соціальною місією. На відміну від звичайного підприємництва, на перше місце виходить соціальний аспект, або соціальний ефект від підприємницької діяльності, а потім фінансова ефективність. Важливим критерієм соціальних підприємств в Британії, на приклад, є колективна форма власності та діяльність на користь територіальної громади. Як бачимо, суб’єктом соціального підприємництва тут виступають бізнес-підприємства з соціальною місією.
Третій напрямок соціального підприємництва використовується в більшості міжнародними приватними та громадськими фондами, створених задля розвитку і підтримки даного напрямку соціально-економічної діяльності. Такі відомі та дієві фундації як Schwab Foundation for Social Entrepreneurship (Швейцарія), Skoll Foundation (США) та Ashoka Foundation (Індія) визначають соціальне підприємництво радше як інноваційну підприємницьку діяльність задля соціальних перетворень в суспільстві та громадах. Відмінністю даного підходу є те, що на перше місце виходить лідер - соціальний підприємець.
Світовий досвід сформував наступні критерії, відповідність яким дозволяє визначити окрему організацію як соціально відповідальну:
Ю добросовісна сплата податків, виконання вимог міжнародного, державного, регіонального законодавств;
Ю виробництво та реалізація якісної продукції;
Ю реалізація корпоративних програм підвищення фаховості співробітників;
Ю реалізація корпоративних програм з охорони та зміцнення здоров’я співробітників;
Ю реалізація корпоративних програм морального стимулювання персоналу;
Ю реалізація благодійних і спонсорських проектів;
Ю участь у формуванні позитивної суспільної думки про бізнес.
Висновок
Сьогодні тема соціальної відповідальності стає дуже популярною.
Єдиного й авторитетного визначення поняття соціальної відповідальності бізнесу (частіше відомого як CSR: corporate social responsibility або корпоративної соціальної відповідальності) немає.
Соціальна відповідальність бізнесу – це концепція „Win-Win”, де з одного боку стоїть компанія, а з іншого – соціальні групи, концепція двосторонньої перемоги, адже СВБ несе такі переваги:
1. Збільшення обсягів продажу та частки ринку;
2. Зміцнення та посилення позицій бренду;
3. Покращення іміджу та посилення впливу;
4. Ширші можливості залучати, мотивувати та винагороджувати працівників;
5. Зменшення оперативних витрат;
Надання переваги соціально орієнтованим компаніям з боку інвесторів та фінансових аналітиків.
Соціальна відповідальність – це інвестиції бізнесу у співробітників-патріотів компанії; споживачів, які вірно підтримують продукцію компанії, збільшуючи частку ринку та обсяги продажів; це інвестиційна привабливість компанії; добрі стосунки з логістами; підтримка громади і держави; безкоштовні публікації та схвалення у ЗМІ та значний внесок у майбутнє компанії.
Але в Україні СВП тільки починає зароджуватись. Задля того, щоб ідея набула широкого розвитку, треба проводити дієві заходи: спеціальні інформаційні заходи, освітні програми, аби готувати майбутніх фахівців з СВБ, відкривати нові навчальні дисципліни.
Список використаної літератури
1. Вісник доктрини приватної ініціативи / Соціальна відповідальність бізнесу в Україні. М.Стародубська. – К., УНЦПД, 2005. – 40с.
2. Воробей В. „Що таке корпоративна відповідальність компаній?” // „Києво-Могилянська Бізнес Студія”, 2005 - №10 – С. 12-18.
3. Глобальний договір ООН. 4. Дороніна М.С. Управління економічними та соціальними процесами підприємства. – Х.: ХДЕУ, 2002. – 431с.
4. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук.ред. В.Яцура, Д.Олесневич. – Львів: Бак, 2001. – 624с.
5. Концептуальные вопросы социального управления. // Проблемы теории и практики управления, 1999. - №5. – С. 28-30.
6. Кривицька