по партійно-номенклатурних каналах зв’язку, що збереглися ще з радянських часів. Його лідери підтримують тісні контакти з представниками силових відомств Росії. У цьому сенсі, група Кравченко-Азарова-Литвина є однією з найдоброзичливіше настроєних по відношенню до Росії груп впливу на Україні. Проте, при цьому, лідери вказаної групи, насправді, зовсім не зацікавлені у відродженні єдиної держави Росії і України в тій або іншій формі, бо союз з Росією з неминучістю приведе до обмеження їх особистої влади на Україні.
Група Деркача. Вказану групу очолює розділ Служби безпеки України Леонід Деркач і його син Андрій (народний депутат України). По своїх характеристиках група Деркача багато в чому нагадує групу Кравченко-Азарова-Литвина, з тим лише відмінністю, що СБУ є абсолютно самостійний канал впливу на президента (минувши всі інші відомства), а також має власні, патроновані бізнес-структури. Крім того, Леонід Деркач і Леонід Кучма підтримують тісні дружні відносини ще з часів перебування обидва в Дніпропетровську.
У українському парламенті група Деркача контролює фракцію “Трудова Україна”, лідером якої є Андрій Деркач. Крім вказаного, останній не так давно заснував свою власну партію - “Центр”.
У Росії група Деркача підтримує тісні зв’язки з Анатолієм Чубайсом і його бізнес-окруженієм. Клан Деркача лобіює інтереси Чубайса на Україні. Тим часом, як і у випадку з групою Кравченко-Азарова-Литвина, останнє зовсім не означає, що Деркачи прагнуть до політичної інтеграції з Росією.
Варто також відзначити, що група Деркача тісно співробітничає з впливовим українським підприємцем, президентом Всеукраїнського єврейського конгресу Вадимом Рабіновічем, що нині проживає в Ізраїлі. Свого часу, Рабіновіч очолював власну могутню групу впливу, проте, посварившись з людьми з близького оточення президента, поступово втратив свої позиції, і був вимушений виїхати з країни. Проте, певні зв’язки на Україні у нього збереглися, що робить його дуже цінним діловим партнером сім’ї Деркачей.
Група Суркіса-Медведчука. Якщо піддати аналізу політичні і економічні можливості групи Суркіса-Медведчука, то, очевидно, доведеться визнати, що на сьогоднішній день ця група є, мабуть, найбільш видною на Україні. Безумовними лідерами даного клану є: президент футбольного клубу “Динамо Київ” Григорій Суркіс і віце-спікер українського парламенту Віктор Медведчук. Головною метою діяльності групи є лобіювання інтересів власної фінансово-промислової групи. Відмінною рисою політичної програми групи Суркіса є та обставина, що її лідери - найбільш активні прихильники втілення в життя “ельцинськой” концепції відносин між кланами і владою, що припускає всемірне обмеження можливостей останньою впливати на “олігархів”.
Потрібно сказати, що сам Гр. Суркіс має достатньо складні відношення з лідерами двох вказаних вище груп. Проте, цей політик уміє знаходити власні канали тиску на президента і, крім того, підсилює останнім часом свій вплив на українські регіональні еліти. Основний політичний ресурс групи - парламентська “більшість”, в якій одну з головних ролей грає політична надбудова групи Суркіса, - Соціал-демократичною партія України (об’єднана). Через СДПУ (о) і віце-спікера Віктора Медведчука, група робить істотний вплив на процес ухвалення парламентських рішень.
З Росією і російськими політичними структурами група Суркіса-Медведчука підтримує виключно короткострокові ділові контакти. Суркіс особисто є одним з найактивніших супротивників проникнення в країну російського і західного капіталу, як основних конкурентів на бізнес-терен.
Група Бакая-волкова. Розділ даної групи, Олександр Волков - один з найближчих радників президента Кучми. Ця обставина дає групі перевагу прямого доступу до розділу держави, минувши численних номенклатурних посередників. Група Бакая-волкова лобіює в українському уряді інтереси ФПГ Ігоря Бакая (колишнього глави НАК “Нафтогаз України), проте цим її діяльність не обмежується. Маючи практично необмежені лобістські можливості, А. Волков нерідко виконує “замовлення” “дружніх” підприємницьких структур по проштовхуванню потрібних ним рішень. На цьому терені, інтереси Волкова перетинаються з інтересами номенклатурних груп впливу і, перш за все, з інтересами клану Леоніда Деркача, що нерідко приводить до серйозних зіткнень між лідерами.
Крім того, А. Волков робив серйозний вплив на процес ухвалення рішень в уряді Валерія Пустовоїтенко, що недавно пішов у відставку, а також в українському парламенті. Проте після формування нового уряду і різкого посилення в парламенті групи Суркіса, положення Волкова істотно похитнуло. Проте, він, як і раніше, зберігає досить близькі відносини з президентом Кучмою.
Слід спеціально відзначити, що за роки свого перебування в адміністрації Кучми, Вовків зумів створити розгалужену мережу партій і аналітичних центрів, які обслуговують інтереси його групи. Найбільш відомими з них є фонд “Соціальний захист” (за допомогою якого здійснювалося фінансування передвиборної кампанії Л. Кучми), і партія Демократичний Союз. У парламенті України А. Волков контролює фракцію “Відродження регіонів”.
У Росії Вовків підтримує тісні контакти з Борисом Березовськім і Романом Абрамовичем, активно лобіюючи їх інтереси на Україні (відповідно, Борис Березовській лобіює інтереси Волкова в Росії). Як найяскравіший представник олігархічних груп впливу і провідник інтересів російського капіталу, Вовків порушує особливу неприязнь Заходу. Представники Заходу вже не раз вимагали від Кучми видалити від себе Волкова і навіть заборонили відкривати йому візу для в’їзду в низку країн (у тому числі і в США). У результаті, потрібно визнати, що тиск Заходу частково приніс свої плоди, і нинішнє положення клану Бакая-волкова на Україні не відрізняється особливою стійкістю.
Група Пінчука. Дану групу очолює народний депутат України Віктор Пінчук - крупний підприємець, що полягає в цивільному браку з дочкою Кучми, Оленою Франчук. Пінчук займається роботою ФПГ “Інтерпайп”, відповідно, лобіюючи у владних органах її інтереси. Завдяки особливим відносинам з членами сім’ї розділу держави, Пінчук має прямий доступ до президента країни,