2. Оплачуваним каналом поширення іміджу є: оформлення транспорту; WEB-сторінка в Інтернеті; спеціально підготовлена інформація в ЗМІ (інтерв`ю та репортажі); прес-конференції та презентації; конкурси; спонсорство; виставки; поштова розсилка та інше [32, с.392].

Вкладення коштів в імідж має характер інвестування. Весь діловий світ платить за можливість донести певну інформацію до цільових аудиторій. Усі платять за контакти. Імідж популяризованих державних програм також має свою вартість [95, с.93].

Для контролю розвитку іміджу варто час від часу, нехай раз на півроку, проводити його виміри, звернувшись до фахівців. Необхідно упевнитися, що кошти, які інвестуються в імідж органів державного управління, інвестуються продуктивно й імідж розвивається в заданому напрямі та набуває потрібної тональності.

В умовах удосконалення управління демократичними процесами у суспільстві заслуговує на увагу робота над бездоганністю іміджу, який є чинником, що забезпечує позитивне сприйняття громадськістю органів державної влади [84, с.9].

Імідж – це сукупність ряду перемінних, які переважають над змістом і формою, варіант презентування, що акцентує увагу на кращих якостях, що підвищують самооцінку й авторитет у суспільстві, а також ключ до успіху в концепції розвитку суспільних зв'язків [128, с.212]. Хоч би якою непередбачуваною була реакція громадськості в період формування образу органів державного управління, вся система обов'язково повинна підпорядковуватися стрункій логічній концепції [47].

Імідж існує у свідомості пересічних громадян як взаємозалежний послідовний потік інформації, що програмує образну й емоційну реакцію. І робота зі створення іміджу повинна виконуватися цілеспрямовано й різноманітними засобами, включаючи кожен із каналів сприйняття: візуальний, вербальний, контекстний і подієвий.

1. Візуальний вимір формує зовнішнє уявлення: відповідність нормам ділового й офіційного одягу, аксесуари, зачіска, манера поводження, міміка, жести.

2. Вербальний вимір включає культуру спілкування: уміння привселюдно виступати, доповідати, давати інтерв'ю, писати статті, дотримуватись етикету ділового листування, вести розмову по телефону.

3. Контекстний вимір розглядають як використання іміджів інших органів державного управління, що впливають на репутацію державної влади та іміджу в цілому.

4. Подієвий - це нормативно-етичний канал діяльності в цілому, тобто йдеться про репутацію органів державного управління, оскільки динаміка формування іміджу визначається репутацією державної влади взагалі [47], [126].

Концепція формування іміджу органів державного управління охоплює такі етапи розвитку: планування, організацію та контроль.

Структура іміджу органу державного управління включає 4 компоненти:

1. Імідж суб'єкта – це уявлення суспільства щодо унікальних можливостей державного управління.

2. Внутрішній імідж державної структури – це уявлення співробітників про свою організацію, керівника.

В культурі та соціально-психологічному кліматі організації він потребує особливого ставлення до його складових елементів.

3. Імідж лідера і найближчого оточення включає уявлення про можливості, ціннісні орієнтації, психологічну характеристику, зовнішність.

4. Імідж системи – це збірна уява про державне управління: - інформованість (готовність дати відповідь на будь-яке запитання);

- висококваліфікований рівень фахової підготовки, культура, комунікабельність (приязність, відкритість, доступність у спілкуванні);

- соціально-демографічні й фізичні дані: вік, стать, наявність-відсутність фізичних дефектів;

- фахова компетентність: мобільність (швидкість і якість; акуратність у виконанні посадових обов'язків);

- візуальний імідж, діловий стиль в одязі, акуратна зачіска, обмеження у використанні аксесуарів, прикрас, декоративної косметики [38], [39]. Імідж базової структури формується на основі прямого контакту, коли кожен співробітник розглядається як особа організації, що є взірцем усієї структури. Роль представників і довірених осіб організації має безпосередній вплив на створення позитивного цілісного іміджу лідера, а отже, і всієї системи державного управління [69, с.31].

Досліджуючи структуру, слід мати на увазі, що:

1. Візуальний імідж – це цілеспрямований вплив на зорові відчуття, що фіксують інформацію про дизайн, фірмову символіку й інші носії графічної інформації.

2. Соціальний імідж – це формування для широкої громадськості уявлень про соціальні цілі й роль органу державного управління в економічному, соціальному і культурному житті суспільства.

3. Діловий імідж, репутація – формування уявлення про державне управління як суб'єкт представницької влади; діловий імідж держорганізації має відносну стабільність [46, с.169].

Ставлення до структури органів державного управління може бути визначене ставленням до системи, що включає певну структуру, на підставі оцінки її діяльності. У зв’язку з цим опосередкованість може мати як позитивний, так і негативний вплив на імідж конкретної державної організації. У подібній ситуації різко зростає роль індивідуального іміджу: своєчасне подання інформації, своєчасна реакція на негативну інформацію і т.д. Це дає можливість вести активні дослідження стосовно іміджу конкретного органу державного управління [48, с.126].

Напрямами дослідження іміджу державної влади є: формування іміджу (корпоративна культура); оцінка окремих компонентів іміджу (мікро-і макросередовища), тобто дослідження іміджу електорату, внутрішнього іміджу, соціального іміджу, ділового іміджу, іміджу керівника, іміджу персоналу (корпоративного іміджу) і т.д.; ідентифікація органу влади (корпоративна ідентичність, корпоративна культура); створення засобів комунікації державної організації (корпоративний стиль).

Першим завданням на шляху створення іміджу є необхідність ясного й чіткого визначення пріоритетності образу органу державного управління, що включає правову захищеність особистості, соціальну справедливість, право на приватну власність, стабільність, боротьбу з корупцією і т.д. Концепція іміджу потребує чіткої диференціації залежно від груп населення.

На цьому етапі кампанія ідентифікується, розробляється система комунікаційних засобів: назв, символів, логотипів, знаків, кольорів, які будуть вирізняти орган державного управління з-поміж інших структур суспільства. Ідентифікація повинна відбивати структуру, цілі, завдання [98, с.43].

Одним із важливих чинників у створенні корпоративного позитивного іміджу органів державного управління має стати культура державної організації (корпоративна культура).

Для фахівця з формування іміджу органу державного управління передусім потрібно знати: призначення державної організації; організацію роботи; стиль керівництва й керування; процеси і механізми прийняття рішень;