П.Лазарсфельд, Г.Якобсон, Г.Ласссуел у своїх дослідженнях обґрунтували, що, по-перше джерело інформації завжди пов’язане з коментатором, по-друге прокоментована інформація є повідомленням, яке має ціннісні акценти, по-третє особливо значущим є контекст повідомлення, по-четверте між джерелом інформації і комунікатором завжди існують “перепони” і “шуми” [72, с.79].

Класична парадигма комунікації ґрунтується та теорії Г. Ласссуела, який впевнений у тому, що в соціальній комунікації домінує комунікативний аспект, а її інформаційно-змістовна складова виконує лише допоміжну функцію [73, с.48].

Російська дослідниця масової комунікації В.Конецька називає шість основних проблем її функціонування: обґрунтування сутності й функцій масової комунікації, механізм зворотного зв’язку, моделювання масової комунікації, роль соціологічних домінант у масовій комунікації, вплив масової комунікації на соціальну нормативність мови, специфіка радіо - і телемовлення, а також преси як засобів масової комунікації [113, с.52-61].

Засоби масової інформації в сучасних умовах досить часто виступають як цільовий асиметричний комунікатор, покликаний для стимулювання комунікативної активності серед громадськості в складному політичному механізмі. Не буде завершеним наше дослідження стосовно засобів масової комунікації, її основного змістовного компоненту інформації в контексті формування позитивного іміджу органів державного управління, якщо ми не розглянемо особливий спосіб управління маніпулювання масовою свідомістю.

Загальна технологія глобального, державного маніпулювання базується, як правило, на систематичному впровадженні у масову свідомість соціально-політичних міфів – ілюзійних ідей, які утверджують певні цінності й норми і сприймаються на віру без раціонального критичного осмислення [25].

Для створення таких соціальних міфів у громадській свідомості і слугує розширена мережа засобів інформаційного впливу на громадськість. Маніпулювання є одним із головних і важливих методів суспільно–політичної діяльності не тільки в авторитарних та тоталітарних державах, але і в розвинутих західних демократіях. При цьому ефективність маніпулювання зростає за умови врахування особливостей національного характеру. Одним із ключових аспектів, який є перешкодою для маніпулювання, виступає життєвий досвід громадян та існування систем комунікацій, які не контролюються владними установами. Політичне маніпулювання особливо ефективно функціонує у випадку наявності монополії у ініціаторів на засоби масової комунікації, а також на політичну та економічну владу в країні [13, с.146].

Отже, можна зробити такий висновок, що перешкодою для реалізації маніпулятивних програм у суспільстві завжди буде плюралізм засобів масової комунікації. В даному випадку, можливий варіант, коли громадські комунікації являють собою одну з форм інформаційної влади, яка покликана здійснювати управління змістом та напрямом комунікації засобами інформації для відображення реальних подій для громадськості.

Необхідність впровадження в життя інформаційних технологій сьогодні ні в кого не викликає сумніву. Питання інформаційного забезпечення органів державного управління є одним з найважливіших аспектів ефективного формування позитивного іміджу органів державної влади.

Інформаційна діяльність органів державного управління здійснюється на основі законодавчих та нормативних актів. В органах державного управління розроблені та функціонують автоматизовані системи інформаційного забезпечення, проте, здебільшого, такі, що розроблялись розрізнено в умовах обмеженого фінансування і без дотримання єдиної стратегії. Тому інколи обмін даними в електронному вигляді між органами державного управління ускладнений через неструктурованість інформації та неузгодженість форматів її передачі і здійснюється лише в межах корпоративних мереж передачі даних. Отож, сьогодні важливо мати єдину інформаційну модель функціонування органів державного управління, забезпечити її поширення від центру до найвіддаленіших регіонів [90, с.109].

Засоби масової комунікації не просто сповіщають громадськість у суспільстві, вони виконують суттєві суспільні функції. Американський дослідник А.Салліван говорить, що особистість потребує розумної інтерпретації тих подій, які розгортаються навколо неї [73, с.46].

А.Деян називає такі функції мас-медіа: створення символів – конденсаторів ситуації, синхронізація суспільства у часі і просторі, народження символічних світів [26, с.24-25].

На ЗМК лежить така важлива функція як неупереджене й виважене подання інформації для громадян. Це означає, що фахівець повинен підсумувати, синтезувати й аналізувати інформацію, не просто отримувати її з вуст представників владних структур, слово в слово передавати на перших сторінках газет або “викидати” в ефір [50, с.66].

Доступ до урядових документів громадянами, дає усі підстави говорити не лише про відкритість і прозорість при ухваленні рішень органами державного управління, а й одночасно підтверджує створення позитивного іміджу органів державної влади в очах її громадян.

З 1997 р. в Україні виходить щотижневий “Офіційний вісник України”, який видається на виконання Указу Президента України “Про опублікування актів законодавства України в офіційному бюлетні “Офіційний вісник України” [123]. І в 1997 році був прийнятий Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набуття ними чинності”. Президент постановив, що закони, інші акти Верховної Ради, акти Президента, Кабінету Міністрів України оприлюднюються державною мовою в офіційних друкованих виданнях, якими є “Офіційний вісник України”, “Відомості Верховної Ради” та газета “Урядовий кур’єр”. В Указі також зазначається, що нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях після їх офіційного оприлюднення.

Відкритими найбільшою мірою є постанови Верховної Ради та прийняті нею законодавчі акти, які оприлюднюються в газеті “Голос України”, “Урядовий кур’єр”. Дещо іншим є оприлюднення постанов Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента України, оскільки вони друкуються у названих ЗМІ вибірково, що здебільшого залежить від ступеня важливості постанови і сфери її дії. Варто зазначити, що періодично ці газети оприлюднюють повний перелік прийнятих Кабінетом Міністрів України і Адміністрацією Президента України нормативних актів та інструкцій, вказуючи їх реєстраційні номери й дату прийняття [135], [138]. В даному випадку надійним є лише урядовий канал поширення інформації, коли необхідні документи розсилаються “вниз по