Інформація, яку, за переконанням журналістів, легше “продати”, тобто привернути увагу читачів і глядачів, різниться від інформації, яку хотіли б побачити і прочитати урядовці [106, с.57].

Якщо орган державної влади намагається відігравати позитивну роль у суспільстві, як це має бути, то структура й функції політичних інститутів повинні бути переглянуті. Зниження довіри пояснюється багатьма причинами. Одні з них містяться у поведінці окремих посадових осіб, інші пов‘язані з неприйнятним типом політичного лідерства. Люди незадоволені органами державного управління, її апаратом, який проводить незрозумілу йому політику, коли процес прийняття ключових державних рішень відбувається за закритими дверима. Людям не подобається низька якість державних послуг, вартість утримання держапарату й ставка податків [123], [138].

Як зауважує Б.Гурне, люди прагнуть реформувати систему державного управління з тих часів, коли вона виникла. Це процес перманентний, існує протягом усіх епох і характерний для всіх суспільств. І це закономірно, тому що світ весь час ускладнюється, стає більш динамічним, з’являються нові технології, зрозуміло, що й форми та методи побудови іміджу органів влади повинні відповідати вимогам часу [121].

Для того, щоб організувати хід побудови іміджу органу державного управління і при цьому уникнути плутанини й непорозумінь, необхідно технологію розділити на дві основні стадії, кожна з яких поділяється на кілька етапів (див. рис. 2.1):

І. Розробка стратегії. 1. Обґрунтування стратегії: а) визначення головних напрямків; б) дослідження електорального середовища. 2. Опрацювання стратегії: а) пошук пріоритетних напрямів; б) визначення "образу" органу державного управління й основних меж, а також його стилю.

ІІ. Розробка тактики та її реалізація. 1. Хронологічне створення технології: а) опитування (місцеве чи регіональне); б) хронометраж (вибір дати її початку). 2. План технології: а) вибір засобів масової інформації та визначення найбільш ефективних засобів політичної комунікації; б) кінцевий план (необхідні й додаткові корисні засоби та методи інформації)

Рис.2.1 Побудова іміджу органу державного управління

Таким чином вже з вищевикладеного зрозуміло, що технологія побудови іміджу органу державного управління – це особлива галузь суспільних знань, яка акумулює в собі досить багатодисциплінарно-професійний рівень фахівця, який передбачає знання теорії управління, психології, соціології, політології, юриспруденції, а також навичок журналіста й уміння просто і зрозуміло пояснити всі складнощі у формуванні міцного позитивного іміджу.

Побудову іміджу, назвемо її технологією завоювання довіри, можна розглядати як основний фактор у формуванні міцного позитивного іміджу органів державного управління.

Отже, як бачимо, імідж, репутація й авторитет значною мірою є метою та результатом комунікативної діяльності органів державного управління. Для удосконалення технології створення позитивного корпоративного іміджу органів державного управління необхідно здійснити наступні заходи, до яких слід віднести:

- формування позитивного іміджу державної організації різноманітними засобами паблік рилейшнз;

- регулярне дослідження засобами соціологічних служб рівня довіри населення до різних гілок влади;

- здійснення постійних зв’язків з населенням – застосовуючи для цього різні форми контактів.

Важливу роль у технології створення позитивного іміджу органів державного управління відіграють засоби масової комунікації. Аналіз програмної політики телерадіомовних організацій свідчить про те, що, на нашу думку, одним із основних завдань у висвітленні діяльності органів державного управління для створення позитивного їх іміджу має стати принцип відкритості й прозорості роботи органів влади. Все це доповнює уявлення громадян про особистісні та ділові якості працівників органів державного управління. Комунікативна взаємодія населення з органами влади, оцінка практичних результатів їх діяльності є підставою для виникнення довіри як до посадових осіб, так і до органів державного управління.

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

3.1 Удосконалення діяльності служби ПР в органах державного управління

Вивчення удосконалення діяльності служби паблік рилейшнз в органах державного управління здійснювалось нами з метою визначення:

- рівня ефективності комунікативної активності органів державного управління;

- рівня дієвості наявних форм комунікації;

- рівня довіри населення до різних органів державної влади;

- розробки пропозицій щодо збагачення форм комунікації за рахунок упровадження методів ПР. З метою детального вивчення проблеми методів і форм паблік рилейшнз у діяльності органів державного управління спинимось на одному з її елементів – комунікативній діяльності. Комунікативна діяльність органів державного управління – це, передусім, формування такого інформаційного простору, який сприяє поширенню іміджу, репутації й авторитету, бажаному ставленні громадськості до органів влади і включає зворотний зв’язок, а також інформування громадськості з питань реалізації державних програм, заходів і відповідну реакцію населення на дії, вчинки органів державної влади [77, с.106]. Доступ до державної інформації покликаний забезпечити дієвий механізм реалізації принципів вільної комунікації, свободи інформації та відкритості державних установ, що, у свою чергу, сприятиме посиленню відповідальності та обґрунтованості як управлінських, так і політичних рішень [75, с.27-34]. Законом України “Про інформацію” встановлено, що право громадян України на інформацію забезпечується в тому числі обов'язком органів державної влади інформувати про свою діяльність і прийняті рішення, створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб, здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію [6]. У контексті комунікативної діяльності органів державного управління особливого значення набуває стаття 34 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” [3, с.183], яка передбачає право громадян одержувати публічно поширювану інформацію органів влади та їх посадових осіб. К.Гілдерс., виконавчий директор із заходів комунікацій та консультацій у Секретаріаті Таємної Ради Канади говорить, що комунікаційна політика канадського уряду виходить з того, що вільні потоки інформації між урядом і громадськістю повинні здійснюватися як через