- постійно інформувати населення про політику, яка проводиться органами державної влади та управління; - інформувати громадськість про зміст і характер проблем, над якими працюють органи державного управління; - інформувати населення про внесок даної структури у вирішення тієї чи іншої проблеми, яка постала перед суспільством; - надавати можливість громадськості висловлювати свою думку стосовно важливих проектів до прийняття вирішального рішення.

3.2 Паблік рилейшнз як засіб формування громадської думки щодо діяльності органів державного управління

Діяльність органів державного управління повинна бути зорієнтована передусім на задоволення суспільних потреб з урахуванням громадської думки. Поза сумнівом, якщо органи влади мають в очах своїх громадян позитивні імідж, репутацію, авторитет, то така влада буде сприйматися як компетентна, спроможна виконати свої функції і відповідно є легітимною. Паблік рилейшнз – це форма впливу на громадську думку.

Пол Лазарсфельд стверджував, що термін “думка” набув різноманітного змісту. Одні автори тлумачать його зміст як надання переваги з огляду на особливий випадок, та звужують обсяг поняття “думка” звужують до такої міри, що вона може бути лише застосована до відповідей на прості запитання про вибір чогось привабливого” [126, с.173].

Суть поняття “громадська думка” з часу свого застосування набувала різних суттєвих відтінків. Спочатку “громадська думка” трактувалась як оприлюднена думка певної еліти, потім єдиним джерелом “громадської думки” вважались голоси обраних до органів державної влади народних представників [116, с.206].

Французькі соціологи П.Шампань і П.Бурдьє вважають, що громадської думки не існує, а є лише віра у правильний спосіб її розуміння та вимірювання [57]. Існує ще таке припущення, що “громадська думка” збігається з вербальною реакцією публіки на різні події, факти життя і є, так би мовити, масовою свідомістю у чистому вигляді (масова свідомість – в дії) [22, с.171-204].

Комунікативний вплив на громадську думку суспільства здійснюють, в основному, засоби масової інформації. ЗМІ є фактично єдиним джерелом поширення інформації від державних органів влади до громадськості і навпаки. Існування паблік рилейшнз можливе лише завдяки засобам масової інформації.

Органам державного управління необхідно приділяти особливу увагу засобам масової інформації як сполучній ланці між населенням та державою. Через ЗМІ громадянин має змогу долучитися до діалогу з владними структурами. ЗМІ є засобом передачі інформації від управлінських структур до населення і в зворотному напрямку, а також надійною конструкцією формування каналу для зв’язків з громадськістю. Отже, роль ЗМІ полягає в тому, що вони можуть інформаційно супроводжувати весь процес зв’язків з громадськістю від постановки проблеми, як з боку владних структур, так і населення, і аж до оцінки результатів. Питання лише в тому, щоб використання ЗМІ, у нашому випадку, не стало засобом або ж інструментом для маніпуляцій з обох сторін [48, с.212].

По суті, “…виражаючи і формуючи громадську думку, засоби масової інформації, з одного боку акумулюють досвід і волю мільйонів, а з другого – впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки групових дій людей” [125, с.38].

Інформація, яка надається владою, повинна бути правдивою і своєчасною. З метою впливу на громадську думку влада повинна покладатися на ЗМІ, що відбирають та аналізують інформацію, подану для громадськості в електронному чи в друкованому вигляді.

Сьогодні особливо гостро постає потреба не лише у вивченні соціального середовища, а й у впливові на свідомість громадян за допомогою інформування через налагоджені канали комунікаційного зв’язку [141, с.142].

Однак ефективність ЗМІ як каналу комунікації залежить від загального стану ЗМІ, при якому неприпустимими є зловживання та перекручення повідомлень з корисливою метою.

В.Королько говорить, що в загальному вигляді поняття “громадська думка” означає сукупність поглядів індивідів на певну проблему [51, с.158].

Вивчення громадської думки, яке не є таким прямим, як інші шляхи впливу громадян на прийняття рішень, забезпечує належний рівень залучення громадськості і відчуття демократичної участі населення, особливо якщо громадяни знають, що уряд постійно цікавиться їхніми думками і ставленням до тих чи інших питань [61, с.348].

Отож, можна зробити висновок: вивчення громадської думки є необхідною складовою для формування позитивного іміджу, авторитету, репутації органів державного управління як елементів легітимності влади.

Поняття довіри тісно пов’язане з категорією “легітимність” і в широкому сенсі тлумачиться як визнання авторитету влади з боку підлеглих і вимірюється рівнем довіри. М. Вебер визначив три типи панування: легальне, традиційне, харизматичне [18].

Рівень довіри населення до влади визначається двома основними складовими: по-перше, цілями, які ставить перед собою держава, по-друге, ефективністю управління, тобто наявністю конкретних відчутних пересічному громадянину результатів владної діяльності [67, с.22]. М.Овчинникова говорить: “Жодна політико-владна структура в сучасному суспільстві не змогла б функціонувати, не “завоювавши” легітимність в очах керованих нею суб’єктів” [93, с.46]. З огляду на вищезазначене загальні правила моделі комунікації пабліситі можна виокремити в кілька груп. По-перше, це правила постановки мети пабліситі, які мають базуватися на моніторингу рівня сформованості суспільної думки (є необхідність її змінювати, або формувати, якщо вона раніше не