В результаті дослідження теоретичного аспекту зв’язків органів державного управління з громадськістю можна виділити такі основні їх функції: “паблісіті” (формування позитивного іміджу); інформування громадськості; маніпулятивну (переконання громадськості, вплив на її свідомість, що відповідає стратегічним цілям організації); підтримки балансу інтересів влади і громадянського суспільства.

Функції органів державного управління щодо формування комунікативного простору обов’язково повинні включати діяльність із створення позитивного іміджу органів влади. Структурна конфігурація паблік рилейшнз, згідно теорії комунікації, складається з таких компонентів як комунікативний простір, різні за формою контакти, урядова комунікація, програмний процес, комунікативний контакт, корпоративні відносини.

Механізм формування позитивного іміджу органів державного управління діє як система певних стратегічних та тактичних кроків, яка включає розробку, обґрунтування та опрацювання стратегії; визначення та пошук головних і пріоритетних напрямів; дослідження електорального середовища, визначення “образу” органу державного управління, соціологічне опитування, вибір ЗМІ та визначення найбільш ефективних засобів політичної комунікації.

Рівень відчуження населення від держави може бути визначений за допомогою певного іміджу влади, який утворився в громадській свідомості. Таким чином, імідж виконує символічно-знакову функцію, впливаючи на ставлення громадян до управління, на міру їх довіри до суб’єктів управління, і як наслідок – на підтримку їх дій. Імідж влади в громадській свідомості складається з соціально-психологічних феноменів авторитету та репутації. Всі вони являють собою ціннісний вимір владних відносин у суспільстві.

Складовим елементом механізму формування позитивного іміджу органів державного управління без сумніву виступають засоби масової комунікації. Саме їх злагоджена робота, наявність в арсеналі відповідних змістовних програм, репортажів, своєчасне висвітлення актуальних подій у суспільстві відповідає потребам громадян на отримання інформації.

Наявність доступу до урядової інформації для громадськості дає усі підстави говорити не лише про відкритість і прозорість при прийнятті рішень органами державного управління, а і водночас впливати на створення позитивного іміджу органів державної влади. Аналіз діяльності аналітико-інформаційних служб органів державного управління у відповідності до їх функціонального призначення та компетенції виявив, що на сьогодні переважаючими методами комунікації є прес-посередницька діяльність інформування громадськості, що має одноцільовий ефект та носить переважно реагуючий характер. Актуальною потребою має бути пріоритет стратегічних методів, що охоплюють вивчення та аналіз стану громадської думки в умовах перехідного суспільства, узагальнення результатів соціологічних, психологічних, економічних досліджень, розробка перспективних програм просвітницько-виховної та пропагандистської роботи серед різних цільових груп громадськості.

Отже, можна зробити висновок, що наукове дослідження зв’язків органів державного управління з громадськістю є актуальним в сучасних умовах. Йдеться про те, що завдяки реалізації схеми: державне управління - ПР – імідж, репутація, авторитет – громадськість, держава може сформувати громадську думку, яка буде не тільки поінформованою, але й позитивно налаштованою до демократичних змін.

Умовами втілення в практику управлінської діяльності зазначених вище висновків є розробка науково-методичних рекомендацій, створення спеціальних підрозділів з упровадження ПР-технології, підготовка фахівців у галузі комунікації.

Закритість державної установи або ж її неефективна взаємодія з громадськістю, непрозорість при ухваленні рішень призводить до збільшення відчуження громадян від влади, що може стати поштовхом до соціальної нестабільності.

Причини неефективної інформаційно-комунікативної діяльності органів влади можна класифікувати за наступними ознаками:

- організаційними, коли в державних установах відсутні структури й спеціалісти з сучасних комунікативних заходів, зокрема ПР;

- історичними, зміст яких полягає в тому, що в нашій країні суб’єкти влади традиційно сприймали себе як носії безумовного авторитету з огляду на свою владну позицію в суспільстві. Влада не формувалася в умовах демократичної конкуренції, тому не було особливої потреби в таких технологіях, як ПР;

- ресурсними, які тісно пов’язані з недостатнім фінансуванням сфери комунікативної діяльності, відсутністю необхідної матеріальної і технічної бази;

- професійними, які передбачають відсутність спеціальної попередньої підготовки державних службовців у сфері комунікації. Отже, одним з основних завдань, що постало зараз перед органами державної влади та управління є створення спеціальних підрозділів з упровадження ПР-технології, чітке визначення їх функцій, компетенції, а також відповідальність даних підрозділів та їх співробітників за здійснення зв'язків з громадськістю.

Створення підрозділів з ПР у структурі органів державного управління, підготовка професіоналів має на меті вдосконалення та модернізацію комунікативного арсеналу державного управління. Проте на відміну від торговельної рекламної діяльності, для держави важливі популяризація кроків у напрямку реформування суспільних відносин в усіх сферах життя, досягнення розуміння цілей державної політики населенням та підтримки їх з боку громадськості.

Далі зосередимо увагу на висновках та пропозиціях щодо активного впровадження інформаційно-комунікативних заходів й запобігання негативним наслідкам.

Рекомендації стосовно вдосконалення інформаційно-комунікативної діяльності органів державного управління повинні, перш за все, торкатися стану правової основи цієї діяльності.

Насамперед упровадженню сучасних технологій, зокрема ПР, має сприяти правова система держави в цілому. Оскільки норми права поширюються на інформаційну сферу, функції держави полягають у тому, щоб визначити основний вектор направленості усієї інформаційно-комунікативної системи.

Отже, саме після закріплення конституційних норм у розбудові української державності набули нового змісту такі кроки, як інформаційна підтримка адміністративної реформи, прийняття відповідних законів про пресу, інформацію, взаємодію державних органів управління з громадськістю. Комунікативна діяльність органів державного управління повинна здійснюватися на основі інформаційно-роз’яснювальної політики держави, в ході якої інтереси держави ставали б більш зрозумілими для