1) система соціального страхування (охоплює практично все населення країни і становить 10 % ВВП);

2) система державної соціальної допомоги (60 % населення і 2 ВВП), що спрямована на попередження зниження доходів, у першу чергу сімей із дітьми;

3) система соціальної підтримки (4 % населення і 4 % ВВП), за якої держава гарантує мінімальний рівень підтримки соціальне вразливим прошаркам населення.

Приблизно 0,5 % населення цієї країни належать до маргінальних груп (безпритульні, біженці, бродяги тощо), які випали з суспільного життя. Таким категоріям надається відповідна допомога як державними, так і недержавними ус-тановами й організаціями.

Якщо в Чехії та Польщі в основу діючих систем соціаль-ного захисту закладають диференційований рівень прожит-кового мінімуму з урахуванням складу сім'ї, то у такій високорозвиненій країні, як Нідерланди, ще з 1965 року відмо-вились від практичного використання прожиткового мінімуму. Мінімальний рівень державних гарантій у цій країні встановлюється ви-ходячи з рівня мінімальної заробітної плати, яка визначаєть-ся раз на рік, ґрунтуючись на механізмах соціального парт-нерства [42, с. 36, 37].

Для США характерна ліберальна модель соціального за-хисту населення, яка відокремлює соціальний захист від вільного ринку та обмежується захистом лише тих, хто позбавлений інших доходів. Згідно цієї моделі проблема соці-ального захисту розв'язується переважно на рівні підприємств і найманих робітників в особі профспілок. Ра-зом з тим держава також направляє значну частину коштів на забезпечення соціального захисту населення. В числі за-ходів з соціальної підтримки населення США слід відзна-чити розробку програм професійної підготовки та пере-підготовки кадрів: охоплення системою соціального захис-ту широких верств населення; надання допомоги тим, хто її потребує, у тому числі в натуральній формі (талони на без-коштовне отримання продовольчих товарів, субсидії па житло, безкоштовна медична допомога). До речі, у США людина обирає додаткову медичну послугу залежно від своїх прибутків.

Модель соціального захисту населення Японії базується на ефективних варіантах сучасного управління з «людським обличчям». У цій країні культивується мораль «Наше багат-ство — людські ресурси», тому тут створюються належні умо-ви для найбільш ефективного їх використання. Одне з важли-вих завдань — встановлення нормальних відносин з працівниками, створення відношення до корпорації як однієї сім'ї. Фірми використовують відчутні виплати співробітникам на соціальні цілі та інші матеріальні і духовні стимули. Важли-вою складовою соціального захисту працівників є система довгострокового нежиттєвого найму та трудового стажу. Про-фесійно-кваліфікаційне просунення по службі залежить перш за все від віку та стажу, потім враховуються всі інші показни-ки. Чим більше людина працює в компанії, тим вища її заро-бітна плата, посада, пільги та пенсії, надбавки на утримання сім'ї, медичне обслуговування, соціальне страхування, опла-ту проїзду на роботу та інші.

Велика увага в Японії приділяється особам старшого віку та довголітнім (90 та більше років). Зокрема, кожна людина, яка досягає віку довголіття, отримує поздоровлення та цінний подарунок від імператора Японії.

Економічною основою моделі соціального захисту населен-ня Японії є досягнення науково-технічного прогресу, який набув самопідтримуючого і самодостатнього характеру і став ключовим фактором економічного розвитку [60, с. 47].

Систематизовані та узагальнені дані з характеристик різних моделей соціального захисту населення деяких зару-біжних країн світу наведено у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Характеристика різних моделей соціального захисту населення деяких країн світу

Найменування моделі соціального захисту населення | Стислий зміст моделі соціального захисту

Німецька модель | Поєднує високу економічну ефективність з розвинутою системою соціального захисту, яка засіювана на свободі споживання (вибір товарів чи послуг на свій розсуд, свобода виробництва і торгівлі, вибір робочого місця, володіння і розпорядження приватною власністю. Держава використовує результати дій ринкових механізмів і колективних переговорів. Розподіл прибутків відбувається за допомогою податків. Громадяни з низьким рівнем прибутків звільняються від оплати прибуткового податку. В німецькій моделі передбачені заходи з охорони праці (регулювання робочого часу, заборона працювати у вихідні та святкові дні, захист працівників від виробничих і професійних небезпек, охорона праці молоді та жінок, захист від незаконних звільнень з роботи). Ця модель заснована на змітаному державно-приватному розв'язанні соціальних проблем, де відповідальність окремого підприємця замінена системою "обов'язкової" колективної відповідальності та контролем з боку держави

Шведська модель | Соціальний захист забезпечується на рівні нормального соціального стандарту. Ця модель передбачає високий відсоток національного прибутку, акумульованого у держави, місцевих органів влади, спеціальних інститутів, які займаються проблемами соціального захисту населення. Вона характеризується високим рівнем ефективності національної економіки, зайнятості та інвестицій, спрямованих на одночасне забезпечення повної зайнятості і стабілізацію цін

Американська модель | Соціальний захист вирішується переважно між підприємствами і найманими робітниками в особі профспілок. Разом з цим держава значну частку витрат спрямовує на забезпечення соціального захисту населення. Серед заходів соціальної підтримки населення слід відзначити розробку програм з професійної підготовки, перепідготовки кадрів, охоплення системою соціального забезпечення широких верств населення, видачу допомоги тим, хто її потребує, у натуральній формі (талони на безкоштовне отримання продовольчих товарів, субсидій на житло, безкоштовну медичну допомогу тощо)

Українська модель | Передбачає підвищення рівня та ефективності соціального захисту населення, перехід до адекватної соціальної допомоги, яка має бути диференційованою для різних верств населення. Соціально орієнтована економіка передбачає не лише соціальний захист, а й створення такого організаційно-економічного механізму, який сприяв би зменшенню тієї частини населення, що потребує цієї допомоги. Модель спрямована насамперед на необхідність забезпечення соціальне гарантованого мінімуму задоволення потреб. Інструментом такої моделі є адресна соціальна політика, активна політика зайнятості

Слід зазначити, що реалізація моделі соціально орієнтова-ної економіки в Україні повинна передбачати підвищення рівня та ефективності соціального захисту населення, перехід до адресної