Варто зауважити, що науковці віддавна прагнуть об'єктивно оці-нювати соціальну ситуацію та проблеми соціального розвитку, інколи й у розріз із офіційним, політичним дискурсом щодо цієї теми. Так, у 70-ті роки XX століття двоє американських учених — М. та М.-Л. Мірінгофф запропонували використовувати щорічний показник — "Індекс соці-ального здоров'я", який включає вимірювання стану розв'язання 16 ключових соціальних проблем. При розрахунку цього показника до уваги беруть, зокрема рівень безробіття, відсоток дітей, які зроста-ють у бідності, середній тижневий заробіток, рівень знущання над дітьми, забезпеченість медичними страхуванням Семигіна Т.В. Порівняльна соціальна політика: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2005. – С.13.. Запропонована система оцінювання була орієнтована передовсім на визначення й порівняння ситуації в різних місцевостях США, але сам підхід до вив-чення соціального становища є досить цікавим, бо він враховує знач-но більше детермінант соціального благополуччя, аніж зайнятість та прибуток. Семигіна Т.В. Порівняльна соціальна політика: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2005. – С.18.

Найвідомішим показником, який часто використовують у со-ціальній політиці, є Індекс людського розвитку, який розрахо-вують, виходячи з очікуваної тривалості життя при народженні, рівня освіти та розміру реального ВВП на душу населення (Додаток В) Human Development Report, 2006, P. 288-291. – http://hdr.undp.org/reports/.. ООН, роблячи оцінку країни, нині зважає й на такі аспекти людського розвитку України, як подолання бідності, соціальне забезпечення, управління, збере-ження та охорона довкілля, подолання ВІЛ/СНІДу Загальна оцінка країни 2001. — К.: Представництво ООН в Ук-раїні, 2002. — 50 с..

Сьогодні комплекс проблем соціального захисту насе-лення України розглядається крізь призму стану суспіль-ства, стану «перехідності», коли нові реалії громадського та економічного життя замінюють старі та відживші. Для цього періоду характерне відставання розвитку нормативів та стандартів правового регулювання повсякденних потреб суспільства. Це відставання найбільш вразливе у по-рівнянні з соціальними стандартами (нормативами) Європейських країн. І хоча, Україна вже визнана країною з ринковою економікою, нажаль в питаннях соціального захисту населення ми ще відстаємо від розвинутих країн світу.

Суспільство та його правова система не зав-жди демонструють готовність до скорішого запровадження та ефективного регулювання нових процесів, у тому числі в галузі соціального захисту населення. Але прагнуть до підвищення якості процесів. В умовах відсут-ності адекватного правового регулювання практики реформ вони, навіть у найкращому випадку, здійснювались повільно, формально та безсистемно. Звідси виникають і відповідні соціальні, економічні та соціально-психологічні наслідки реформування, комплекс питань, пов'язаних із забезпечен-ням правового та соціального захисту населення в умовах здійснюваних перетворень. Тому не дивно, що завдання ефективного розвитку галузей економіки та соціальної сфе-ри не завжди узгоджуються з проблемами соціальної гар-монії, адаптації населення, перш за все його вразливих про-шарків, до швидких змін у житті, забезпечення гарантій не-працездатній частині населення (пенсіонери, інваліди, ба-гатодітні сім'ї тощо).

Аналіз існуючої ситуації свідчить, що в умовах перехідної економіки у суспільстві відбуваються два принципових інституціональних процеси Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія. – Донецьк: Янтар, 2001. - С.275.:

Руйнування, демонтаж та дезагрегація старих економіч-них, соціальних і правових інститутів.

Створення, синтез, формування та закріплення нових, раніше невідомих суспільству інститутів: власності, ринкових відносин, демократії, свободи економічного вибору, нової ролі держави тощо.

У контексті основних проблем соціального захисту насе-лення на різних інституціональних рівнях недостатньо уваги приділяється розробці «компенсаційних» захисних механізмів для суспільства, які б допомагали його громадянам адаптува-тися до специфічних умов формування нових інститутів та інституціонального середовища.

Тому нова економічна політика держави має передбачати максимальну мобілізацію всіх ресурсів країни, сприяння роз-витку господарської ініціативи і самодіяльності населення, насамперед у формі малого та середнього бізнесу, посилення соціальної орієнтації в розвитку підприємств, регіонів і еко-номіки країни загалом. Ця довгострокова соціальне орієнто-вана політика повинна бути спрямована на зниження реаль-ного рівня безробіття, посилення економічної активності і мобільності населення, підвищення його доходів, рівня доб-робуту, тобто покращення соціального захисту населення. На базі соціально орієнтованої економіки сучасного типу перед-бачається наближення рівня життя населення до середніх європейських стандартів його якості та показників людсько-го розвитку Борецька Н.П. Розвиток підприємництва як передумова соціаного захисту населення України // Вісник нац. ун-ту «Львівська політехніка». - №417. – Львів: Вид-во нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2001. – С.24. .

У державних документах подолання бідності в Україні головною її передумовою визначається зростання вироб-ництва.

Незважаючи на те, що останніми роками обсяги промис-лового виробництва постійно зростають, у цілому ситуація залишається складною, розбалансованою, динамічно не-стійкою, вельми чутливою до факторів, що порушують еко-номічну безпеку, соціальне напруженою та економічно слаб-ко прийнятною до світових стандартів. Аналіз свідчить, що здійснені перетворення поки що не стали надійною гарантією якісних зрушень та зростання.

Актуальною залишається проблема економічної підтрим-ки ефективно працюючого національного товаровиробника як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, її розв'я-зання лежить у площині оптимізації податкового наванта-ження, усунення можливостей для недобросовісної конку-ренції з боку зарубіжних виробників, розширення підтрим-ки експортної діяльності в межах міжнародного правового поля, використання