Існуючі бюджетні проблеми в державі та самі принципи ринкової моделі виключають повернення до практики масш-табних централізованих вкладень капіталу. В цьому зв'язку активізація дій держави в інвестиційній сфері можлива на ос-нові посилення її регулюючого впливу.

У державному регулюванні економіки ринкового типу ве-лике значення мають економічні механізми та важелі впливу і контролю з диференційованим підходом до державного і не-державного (приватного) секторів економіки, сфер розподілу і перерозподілу, обігу і споживання.

Водночас із реформуванням системи оплати праці, кон-цепція якого затверджена Президентом України, необхідно добиватися зниження економічної нерівності шляхом запро-вадження гнучкої податкової політики, раціональних соці-альних трансферів, стимулювання малого і середнього бізнесу, захисту прав малих акціонерів. Оптимізація податкових ставок, зменшення кількості видів податків і зборів з одно-часним розширенням бази оподаткування та упорядкуван-ням встановлених пільг щодо прибуткового податку з гро-мадян для всіх груп платників сприяють пожвавленню ви-робництва, зменшенню навантаження на фінансову систему держави в частині розрахунків із населенням за соціальни-ми програмами, які мають бути адресними. Зрозуміло, що зміцнення доходної бази бюджетів усіх рівнів, а отже побу-дова і створення бази для запровадження активної соціаль-ної політики неможливі на механізмі посилення податково-го навантаження на економіку. В цьому зв'язку потрібне на-гальне прийняття Податкового кодексу України, який до-зволить збільшити доходи населення, стабілізувати вітчизня-не податкове законодавство та адаптувати його до європейсь-кого правового поля.

Першочерговою проблемою у контексті соціального за-хисту населення є проведення повномасштабної реформи пенсійної системи, яка повинна здійснюватися за трьома рівнями: солідарної системи пенсійних виплат (перший рівень), системи накопичувальних індивідуальних пенсій-них рахунків у рамках загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (другий рівень) та системи недер-жавного пенсійного страхування, яка забезпечуватиме ви-плату додаткової пенсії за рахунок добровільних пенсійних внесків громадян (третій рівень). Зараз середній рівень пенсій складає біля 40 відсотків прожиткового мінімуму, а розмір максимальної пенсії в 19 разів перевищує конт-рольну цифру.

Порядок функціонування першого та другого рівнів сис-теми пенсійного забезпечення, а також механізм переходу до обов'язкової накопичувальної системи мають бути визначе-ними у Законі про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Для удосконалення системи і вирішення проблем і зав-дань соціального захисту інвалідів важливим стає прийнят-тя нової редакції Закону України «Про основи соціальної за-хищеності інвалідів в Україні», який створить відповідну нормативно-правову базу соціального захисту інвалідів, сформує ефективний організаційно-фінансовий механізм його забезпечення.

Важливою проблемою у контексті соціального захисту на-селення є розвиток гуманітарної сфери, зокрема освіти, науки, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, відпо-чинку і туризму.

Саме розвиток галузей людського капіталу сприяє забез-печенню соціального благополуччя людини на всіх етапах її життєдіяльності, стає надійною основою її самозахисту. Так, у Росії понад 50 відсотків нових дипломованих фахівців «самовлаштовується». Державної системи працевлаштуван-ня молодих фахівців тут більше не існує. Такий стан різко контрастує з працевлаштуванням молодих фахівців в інших країнах, де розповсюджена практика підписання студента-ми контрактів з окремими фірмами, які підбирають для себе відповідних фахівців. Наприклад, у США більш ніж 80% випускників працевлаштовуються на протязі року. В Японії цей показник перевищує 90%. Отже, це можливо тому, що система освіти в цих країнах орієнтова-на на гнучку різносторонню спеціалізацію Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія. – Донецьк: Янтар, 2001. - С.278.. Світо-вий досвід свідчить, що витрати на освіту повинні складати не менш 5% від ВНП, а експертами ЮНЕСКО мінімально можлива частка витрат держави на освіту ви-значена на рівні 3,5 % Головатий М.Ф. Соціальна політика і соціальна робота: Термінол.-понятійн. слов. / Головатий М.Ф., Панасик М.Б. – К.: МАУП, 2005. – С. 401-402. Нажаль Україна не дотримується цих рекомендацій, а від так це негативно впливає на освіту в Україні.

Але слід зазначити, що загалом кількісні параметри потенціа-лу освіти України виглядають непогано серед країн світу. Але за рівнем фінансового забезпечення цієї важливої сфери соціально-економічної діяльності Україна не набагато випе-реджає найменш розвинуті держави.

Забезпечення соціальної злагоди в країні безпосередньо пов'язано з вирішенням державою найгостріших проблем суспільства — зайнятості населення й підвищення рівня його життя.

Серйозною соціально-економічною проблемою, від ви-рішення якої залежить стан соціального захисту населен-ня, є рівень безробіття, який наближається до критичної межі і загрожує несприятливими соціальними наслідками. Подовження термінів безробіття є дуже небезпеч-ним соціально-економічним процесом, який свідчить про тенденцію його переходу у застійну форму. Звісно, це негативно впливає на потенційний професійно-кваліфікаційний рівень безробітних, тому що допустимий термін пошуку роботи, коли ще не почалася втрата кваліфікації, навичок та звичок працювати, становить 3 місяці. Дуже го-строю є проблема прихованого безробіття, показники яко-го мають критичні рівні і загрожують економічній безпеці держави .

Найбільш важливим фактором на сучасному етапі ре-формування економіки є підвищення ефективності управ-ління зайнятістю населення через вдосконалення адмініст-ративно-правових і соціально-економічних механізмів. Це, насамперед, розробка нових та доповнення існуючих зако-нодавчих актів про працю, визначення компетенції органів державного управління різних рівнів у здійсненні політи-ки зайнятості населення. Це й включення нових економіч-них механізмів, спрямованих на створення матеріальних умов для функціонування державних гарантій у сфері зай-нятості населення, таких як цільове фінансування, пільго-ве кредитування та надання додаткових пільг суб'єктам гос-подарювання, що забезпечують розширення масштабів ви-робництва, створення нових робочих місць, підвищення зай-нятості населення.

Аналіз економічних проблем, пов'язаних зі своєчасними виплатами заробітної плати, свідчить, що заробітна плата раніше не зароблялась, а нараховувалася в номіналі. Крім того, у більшості галузей економіки не підтримувалося міжга-лузеве співвідношення в оплаті праці (до рівня середньомі-сячної заробітної плати робітників і службовців у народно-му господарстві). Проте, варто зазначити,