Німецький варіант соціального захисту, який отримав на-зву соціальної ринкової економіки, викликає особливий інте-рес, оскільки він поєднує високу економічну ефективність з розвинутою системою соціального захисту, яка заснована на певних принципах. Основним з них є надання економічної свободи, що служить стимулом високої продуктивності праці. Сам принцип складається з таких елементів: свобода споживання, відповідно до якої споживачі можуть вибирати будь-які товари чи послуги на свій розсуд; свобода вироб-ництва і торгівлі (підприємства можуть виробляти ті товари і послуги, які потрібні споживачам); свобода вибору робочо-го місця; володіння і розпорядження приватною власністю. На принципі економічної свободи засноване децентралізо-ване економічне планування діяльності виробничих підприємств. Координація децентралізованого економічно-го планування в ринковій економіці виконується за допомо-гою ринкового механізму взаємодії попиту і пропозиції. Саме в цьому і полягає основна ідея ринкової економіки, а еконо-мічна свобода є руйнівною силою цієї економічної системи. Забезпечення дійсної конкуренції стало одним з важливих завдань держави. Якщо результати дії ринкового механізму стають неприйнятними з соціальної точки зору, то важливо забезпечити контроль з боку держави. За цих умов принцип економічної свободи доповнюється іншими принципами, характерними для соціальної держави.

У Німеччині існують різні елементи соціальної ринкової економіки, які дозволяють державі корегувати результати дій ринкових механізмів і колективних переговорів. Розподіл прибутків відбувається за допомогою податків. Громадяни з низькими прибутками звільняються від сплати прибутково-го податку.

Цінним у німецькій моделі є те, що тут передбачені заходи з охорони праці, зокрема:

1) захист від незаконних звільнень з роботи;

2) охорона праці жінок (заборона жіночої праці в гірничо-видобувній і будівельній галузях, охорона праці матерів і ва-гітних жінок);

3) охорона праці молоді (заборона праці до 15 років, диференціація робочого часу і часу відпусток у залежності від пільг на отримання професійної освіти);

4) захист працівників від виробничих і професійних небез-пек (травм, надмірного шуму, отруєнь тощо);

5) регулювання робочого часу, заборона працювати у вихідні і святкові дні.

Німецька модель заснована на змішаному державно-приватному розв'язанні соціальних проблем, де відпові-дальність окремого підприємця замінена системою «обо-в'язкової» колективної відповідальності під контролем держави.

Стосовно застосування окремих положень німецької мо-делі в системі соціального захисту населення України мог-ли б бути втілені принципи активної державної політики повної зайнятості. Досягненню цього сприяє і високий рівень професійної підготовки молоді, 75 % якої у віці від 16 до 19 років здійснює професійну підготовку у професійно-навчальних закладах [35, c. 26].

Концепція «соціального ринкового господарства» Л.Ерхарда має багато спільного з поглядом іншого вченого, лау-реата Нобелівської премії у 1974 р. - Г. Мюрдаля, засновника так зва-ної шведської моделі соціалізму, який був прихильником соціальної орієнтації ринку, соціальне регульованої еконо-міки, теорії соціальної держави та соціального партнерства [62, с. 486]. Особлива модель соціальної держави у Швеції засновува-лась на складній системі прямих та непрямих податків, які вилучаються у населення [62, с. 438].

На думку Мюрдаля, головне у «державі добробуту» — це соціальний захист населення. Створення соціального захисту передбачає такі напрями діяльності держави:

1) забезпечення членів суспільства високим прожитковим мінімумом і надання матеріальної допомоги тим, кому внаслідок об'єктивних чинників вона необхідна; зупинення дії при-вілеїв стосовно тих, хто ріс має в них потреби;

2) створення умов, які дозволяють громадянам заробляти кошти для повноцінного життя будь-якими засобами, що не суперечать закону;

3) забезпечення екологічної безпеки членів суспільства;

4) створення умов, що забезпечують задоволення високого рівня потреб громадян у освіті, медичній допомозі тощо;

5) забезпечення сприятливих умов праці для найманих робітників, захист їх від негативного впливу ринкової економіки;

6) захист громадян від злочинних намагань;

7) захист громадянських та політичних прав і свобод, що відповідають принципам правової, соціальної держави;

8) захист від політичного переслідування та адміністративного свавілля;

9) забезпечення свободи духовного життя, захист від ідеологічного тиску;

10) створення сприятливого соціально-психологічного клімату як в цілому у суспільстві, так і в окремих осередках та структурних утвореннях, захист від психологічного пресингу;

11) забезпечення максимальної стабільності громадського життя.

Для реалізації цих заходів соціального захисту необхідно вивчати, формувати і враховувати намагання людей, які, за оцінками Г. Мюрдаля, «дійсно належать до числа найбільш важливих соціальних явищ та у величезній мірі визначають історію» [62, с. 439].

Соціальний захист у Швеції забезпечується у відповідності з соціальним стандартом. Це значить, що при будь-яких життєвих негараздах кожна сім'я може розраховувати на життєвий рівень, який був у цій сім'ї до появи цих негараздів. Ця модель передбачає:

1) високий відсоток національного прибутку, акумульованого у держави, місцевих органів влади чи спеціальних інститутів, які займаються соціальним захистом населення;

2) високий рівень ефективності національної економіки;

3) високий рівень зайнятості та інвестицій, спрямованих на одночасне забезпечення певної зайнятості і стабілізації цін.

У Фінляндії згідно діючій Конституції цієї країни (ст. 19) кожен, хто не в змозі забезпечити собі існування, яке відповідає нормам людського достоїнства, має право на необхідне утримання та забезпечення. Законом гарантується кожному право на основне соціальне забезпечення під час безробіття, хвороби, непрацездатності, а також у випадку народження дитини та втрати годувальника. Органи громадської влади зобов'язані згідно закону гарантувати кожному достатнє соціальне і медичне забезпечення, а також сприяти зміцненню здоров'я населення, підтримувати можливості сім'ї та інших осіб, які відповідають за опікунство дітей, забезпечують благополуччя та розвиток особистості дитини [35, с. 27].

Фундаментальною ознакою соціальної політики в Польщі та Чехії є принципова спрямованість на допомогу суспільства тільки в тих випадках, коли особа чи родина, які на неї пре-тендують, не мають власних можливостей подолати економічну й фінансову скруту[35, с. 28].

У Чехії діють три взаємодоповнюючі системи