Як у вітчизняній, так і в зарубіжній соціологічній літературі відсутня єдина типологія функції сім’ї. Залежно від сфер життєдіяльності можна виділити основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім’ї (див. рис.2).

Сім’я проходить ряд етапів, послідовність яких складається у сімейний, або життєвий цикл сім’ї. Виділяється різна кількість фаз цього циклу:

утворення сім’ї – вступ у перший шлюб;

початок дітонародження – народження першої дитини;

завершення дітонародження – народження останньої дитини;

“порожнє гніздо” – вступ у шлюб і виділення із сім’ї останньої дитини;

припинення існування сім’ї – смерть одного із подружжя.

Сучасні тенденції в розвитку сім’ї характеризуються такими соціальними особливостями:

Шлюб, який є основною сім’ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, матеріальних розрахунків, втручання або тиску третіх осіб, союзом жінки і чоловіка.

Додержання принципу егалітарності на противагу патріархальності, чоловічої авторитарності, які не обмежують права і гідність чоловіка та жінки, забезпечують кожному з них рівні можливості професійного та духовного зростання.

Нині створюються реальні передумови для подолання суперечностей між коханням і обов’язком, індивідуальним та суспільним інтересом в інтимному житті людини.

Суспільна цінність сім’ї все більше визнається її роллю в примноженні, передаванні в спадковість приватної власності, організації виробництва ( фермерів і ремісників), організації споживання і побуту тощо.

Сфера сімейної діяльності | Суспільні функції | Індивідуальні функції

Репродуктивна | Біологічне відтворення | Прагнення мати дітей

Виховна | Соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної безперервності суспільства | Задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх виховання, самореалізація в дітях

Господарсько-побутова | Підтримка фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми | Одержання господарсько-побутових послуг одним членом сім’ї від інших

Економічна | Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів | Одержання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги)

Сфера первісного соціального контролю | Моральна регламентація поведінки членів сім’ї в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальність і зобов’язання у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь | Формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім’ї

Сфера духовного спілкування | Розвиток особистості членів сім’ї | Духовне взаємозбагачення членів сім’ї. Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу

Соціально-статусна | Надання певного соціального статусу членам сім’ї. Відтворення соціальної структури | Задоволення потреб у соціальному просуванні

Дозвільна | Організація раціонального дозвілля. Соціальних контроль у сфері дозвілля | Задоволення потреб у сумісному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтересів

Емоційна | Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія | Одержання індивідами психічного захисту, емоційна підтримка в сім’х. Задоволення потреб у особистісному щасті і любові

Сексуальна | Сексуальний контроль | Задоволення сексуальних потреб

Рис.2. Суспільні та індивідуальні функції сім’ї.

До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім’я, належать: місце проживання (регіон, вид поселення); соціально-класова та етнічна належність; матеріальне становище; рівень освіти і культури членів сім’ї; традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім’ї, стартова позиція, тобто та моральна й економічна база, на якій будується кожна сім’я і від якої багато в чому залежить її здатність до консолідації, згуртування, інтеграції.

В Україні налічується понад 17 млн. сімей, з яких понад 11,2 млн. – в міських поселенням і 5,8 млн. – в сільській місцевості. Кількість сімей зростає швидше чисельності населення, що відбиває тенденцію до відокремлення молодих сімей і скорочення її величини як серед міського, так і сільського населення. Частка сімей з однією дитиною становить 30,4%, з двома – 49,3%, з трьома – 7,4%, багатодітних – 2,9%, бездітних – 10%.

Нині в Україні переважають прості сім’ї, які у своєму складі мають подружжя з дітьми (будь-якого віку) або без них. На сім’ї такого типу припадає майже 75%. А от сім’ї, які складаються з двох і більше подружні пар, становлять лише 4,8%. Це в основному сім’ї, в яких діти, що одружились, живуть разом з батьками. Значна категорія сімей, у складі яких немає подружньої пари.

Процеси етнічної асиміляції приводять до утворення етнічно змішаних сімей, які об’єднують осіб різних національностей. У міських поселеннях, де більше можливостей міжнаціонального спілкування, частка їх майже у три рази більша, ніж на селі.

В 90-х рр. в Україні розширилась тематика наукових досліджень сім’ї. Цьому в значній мірі сприяли створений у 1990 р. перший в країні приватний науково-дослідний інститут “Проблеми людини” і Центр дослідження сім’ї та жінок, що функціонує з 1995 р. при Українському інституті соціальних досліджень. Основними напрямками досліджень визначені такі:

етноправові особливості розвитку сім’ї у багатонаціональній державі;

економіка та здоров’я сім’ї;

реалізація виховної функції сім’ї;

соціально-демократичний портрет студентської сім’ї;

соціальні орієнтації сімейної молоді;

сім’я та шлюб очима молоді та ін.

Перебуваючи у тісному взаємозв’язку із соціальним організмом, будучи його невід’ємною частиною, сім’я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів у функціонуванні розвитку сім’ї, послабленню її стабільності. Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на зміцнення сім’ї, збагачення її соціальних функцій.

Водночас розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація – справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім’ї тієї