Соціальна робота з людьми похилого віку.

Дана вікова категорія населення характеризується такими особливостями :

вона потребує вирішення специфічних завдань та вибору напрямів роботи з ними.

Основними напрямами соціальної роботи є:

виявлення осіб , які потребують соціального піклування вдома й у спеціальних установах ;

створення умов для прояву активності людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів;

роз’яснювальна робота серед близьких і різних людей похилого віку.

Для даної вікової категорії вирішуються такі завдання:

природнокультурні( збереження життєвої активностій здорового способу життя) ;

соціально-культурні ( збереження й переорієнтація соціальної активності та пізнавальних інтересів );

соціально-психологічні ( прояв почуття задоволення прожитим життям , почуття виконаного обов’язку).

Соціальний працівник повинен бути ознайомлений з біосоціальною сутнісю старіння й старості; зі старінням населення як демографічним процесом з усіма його соціальними наслідками; зі своєрідністю соціальних , психологічних і медичних проблем літнього і старечого віку ; з особливостями самітності; адаптації до старості; з використанням залишкових фізичних та інтелектуальних здібностей старих людей.

Потрібно розрізняти поняття „старіння” і „ старісті”

Старіння –руйнівний процес , що протікає в результаті наростаючої з віком дії зовнішніх і внутрішніх факторів , що ушкоджують і прозводять до недостатності фізіологічні функції організму.

Старість—заключний період вікового індивідуального розвитку ( онтогенезу ) , що наступає закономірно.

Сратегічним завданням соціальної роботи є подолання синдрому передчасного старіння , що характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш яскравим їхнім проявом у той чи інший віковий період.

Стратегія соціальної роботи , яка враховує процеси соціально-демографічного старіння населення , заперечує думку про те , що старі люди нібито є тягарем для суспільства.

Ця думка коректна , принаймі , через дві основні причини .Перша ( економічна) полягає в тому, що кожна людина , яка працює, вже у віці 30-35 років повертає суспільству всі засоби, витрачені на її освіту , а протягом наступних 20-30 років професійного житття вона створює „ надлишки” , частину яких суспільство повертає їй у вигляді пенсії й інших соціальних послуг ( більше за те, пенсіонери, як правило , не можуть спожити всієї створеної ними раніше частки продукції , оскільки шанс прожити 20 років після виходу на пенсію мають далеко не всі).Друга ( морально-гуманістична ) полягає в тому , що ставлення до людей літнього віку , як до людей „які віджили своє” людей, „які не мають цінностей” , є варварським , відверто цинічним і жорстоким.

Таким чином, процес демографічного старіння вимагає перегляду основ організації діючих соціальних служб у напрямках соціального захисту й опіки старих людей.

Якість життя тісно пов’язана із загальним добробутом літньої і старої людини й характеризується сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів.Тут галузь соціальної роботи спрямована на медичне обслуговування літніх людей , на підтримку їхньої життєдіяльності в родині і суспільстві, а також на забезпечення їхніх особистих потреб.

У людей похилого віку часто наступає період самотності .Під самотністю в герентології розуміють тяжке відчуття розриву з оточенням, що збільшується , острах наслітків самотнього способу життя., важке переживання , пов’язане із втратою істотних житєвих цінностей чи близьких людей , постійне відчутя покинутості, марності і непотрібності власного існування.

Самотність у старості --- поняття далеко не однозначне і , власне кажучи, має соціальний зміст:

самотність як соціальний стан , що відбиває психофізичний статус літньої і старої людини, що ускладнює їй можливість зав’язувати нові і підтримувати старі контакти , обумовлений різними причинами як психічного, так і соціально-економічного характеру.

самотність як результат відсутності родичів , дітей , опікунів , подружжя, а також окреме проживання від молодих членів родини.

самотність як повне позбавлення людського спілкування для багатьох старих людей , які живуть у родині.

самотність як самотній спосіб життя : фізичний стан , що активно обирається самою особистістю завдяки своєму характеру й психічному здоров’ю на осові прагнення відмежуватися від оточення , бажання захистити свій спосіб життя, внутрішній світ, незалежність і стабільність від втручання сторонніх , і навіть близьких родичів.

Стратегія соціальної роботи тут визначається сферою відмінностей факторів ізоляції від самотності .Ізоляція означає об’єктивну відсутність суспільних контактів, самотність же є суб’єктивним психічним станом .Вона пов’язана з кількістю суспільних контактів , а значною мірою обумовлена монотонністю й нудьгою існування .Міра самотності залежить від очікувань , які є в літньої і старої людини.

Тестові завдання

1.Виділіть будь-ласка із перелічених завдань три основних , розв’язання яких потребує першочерговості для даної категорії населення:

а) соціально-психологічні;*

б) соціально-політичні;

в) природнокультурні; *

г) економіко-правничі;

д) соціально-культурні. *

2.Продовжіть визначення :

Старіння це...............................................................

3.Поняття „ старість „ і „ старіння” є тотожними?

Обгрунтуйте свою відповідь.

4.На вашу думку на які три основні напрями спрямована галузь соціальної роботи з людьми похилого віку:

а) медичний; *

б) освітній;

в) особистий; *

г) профілактичний;

д) дозвіллєвий. *

гСоціально-педагогічно робота з покинутими дітьми.

У будь-якій державі завжди були , є і будуть діти, які з різних причин залишаються без батьківської опіки.І в цих випадках держава бере на себе турботу про них .

Опікунство-це форма захисту особистих і майнових прав неповнолітніх та інших категорій людей.

Наразі широко використовується два поняття: сирота і соціальна сирота .

Діти сироти –це особи віком до 18 років , у яких померли