За даними Українського інституту соціальних досліджень , лише 27% опитаних жінок вважають насильством брудні лайки, лише 37% -- приниження, і що цікаво – лише 49% -- побиття , 59% згвалтування .Ще менше чоловіків відносять перелічені дії до насильства: наприклад , лише 45% чоловіків вважають насильством над жінкою побиття, 50% чоловіків—згватування .

Домашнє насильсво , або насильство в сім’ї , як воно назване у Законі Укарїни „ Про попередження насильства в сім’ї” – це такі дії одного члена сім’ї стосовно іншого , які порушують громадянські права та свободи людини , або які призводять до фізичного , психічного чи морального страждання.

На кого спрямоване насильство в сім’ї ? Як правило , суб’єктами та жертвами насильства в сім’ї стають:

дружина чи чоловік;

неповнолітні діти;

перестарілі батьки чи родичі;

немічні родичі чи інваліди;

прийомні діти.

Сьогодні виділяют насильство в сім’ї на гендерній основі .Це насильство однієї людини стосовно іншої на підставі статевої ознаки.

За статистикою 95% потерпілих від домашнього насильсва становлять жінки , а 75% -- це діти.

Жорстока поведінка з дітьми – особливий вид насильсва , який на превеликий жаль , стає все більш поширеним у світі, в Україні.

Багатьом людям здається , що насильсво найчастіше має місце у сім’ях алкоголіків чи наркоманів , у сім’ях неосвідчених чи бідних батьків .Світовий досвід дає підстави стверджувати наступне:

домашнє насильсво виникає в сім’ї нежалежно від соціального статусу, релігійних переконань, сексуальної орієнтації, етнічного походження.Жертвами насильства можуть бути як жінки так і чоловіки.

порівняно з чоловіками , жінки протягом свого життя частіше стають жертвами насильства; частіше стають об’єктами віктимізації , що повторюється ( поступово набувають психології жертви , яка крім образ та нападів , нічого не чекає ) ; частіше зазнають тілесних ушкодженьі потребують медичної допомоги .

У практичному контексті наслідки насильства у сім’ї стосовно житла, фінансового становища та виховання дітей для жінок набагато серйозніші, ніж для чоловіків.

Організація Об’єднаних Націй прийняла низку документів : декларацій, конвенцій та інших документів, які при прийнятті їх окремими державами допомагають визначити та долати різні види дискримінації та насильства щодо особистості.

Насильство в сім’ї може мати форми фізичного , сексуального , економічного ,психологічного впливу та примусу.

Фізичне насильство – нанесення побоїв тілесних ушкоджень, удушення, ляпаси по обличчю, штовхання, брутальне штовхання, використання зброї.

Психологічне насильство—це :

ігнорування почуттів особистості;

образа переконань, що мають цінність для особистості;

образа віросповідання , національної, расової та класової приналежності або походження;

приниження особистості;

знащання над домашніми твааринамиабо їх знищення на очах людини ( часто жінки або дитини) з метою завдати їй болю;

переслідування особи ( частіше жінки чи дівчини) через уявні осбсю протилежної статі сексуальні зв’язки;

пакарання кривдником дітей через образу на дружину ( чи чоловіка) ;

обмежання свободи дій та пересування осби ;

погрози спричинити фізичну або еконмічну шкоду.

Економічне насильство розглядається як:

вилучення або обмеження коштів;

контроль надходжень та фінансових витрат.

Мається на увазі не розподіл фінансів сім’ї за взаємною згодою , не взаємний контроль партнерів за рухом коштів у сімейному житті, , а контроль часто принизливий , з боку однієї особи стосовно інших членів родини--- дружини, дітей , батьків похилого віку.

Сексуальне насильство .Сюди можна зарахути :

гнів на грунті ревнощів;

образа особи ( частіше жінки) словами „ повія”, „ нечепура” , або „ фригідна”;

примус до сексуальних зносин з чоловіком та іншими людьми проти її волі;

примус до хворобливих або садиських саттевих зносин та застосування предметів для цієї мети;

применшення значення почуттів партнера в сексуальному відношенні ;

примус партнера ( частіше жінки) до спостереження за статевими зносинами , що відбуваються між іншими людьми;

застосування погрози насильством для примусу партнера ( найчастіше жінки) до згоди на сексуальний зв’язок ;

примус жінки одягатися всупереч її волі згідно з бажанням партнера.

Є ще в Законі України „ Про попередження насильства в сім’ї „ визначення такого виду насильства, як примус.

Примус—це різноманітні фізичні та психологічні впливи на особистість з метою примусу особи , чоловіка, жінку, дитину до дії , що можуть завдати шкоди її ( його) здоров’ю, фізичному чи психічному.

Основні характеристики насильства в сім’ї.

Відомий польський психолог Єжі Меллібруда , котрий ретельно досліджував проблему насильства в сім’ї , виділив чотири ознаки насильства:

насильство завжди здійснюється за попереднього наміру;

суть насильства полягає у порушенні прав і свобод людини, що унеможливлює її самозахист;

насильство в умовах відсутності самозахисту призводить до певної шкоди.

Враховуючи названі ознаки насильства , виявлено що інтенційність ( попередній намір) домашнього насильства притаманна насильникам як на свідомому рівні ( „ Я вас всіх навчу , як треба жити „ ; „ В моїй сім’ї правила мають бути такими , як у сім’ї моїх батьків „ тощо ) , так і на підсвідомому ( „ Ви всі повинні мені догоджати, здогадуватися, чого я хочу, а не здогадаєтесь, то тримайтесь....”)

Єжі Меллібруда розглядає ще один важливий аспект насильства щодо контекста характеру поведінки кривдника—гаряче та холодне насильство .

Характеризуючи гаряче насильство , автор вдається до таких психологічних