Соціологія ПРАЦІ і СУТНІСТЬ соціології ПРАЦІ,

ЇЇ ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ І КАТЕГОРІЇ

роцеси, які відбуваються у сфері праці, завж-ди були об'єктом вивчення фундаментальних наук: природ-ничих (фізіологія праці, психологія, ергономіка), суспільних (філософія, соціологія), економічних (політекономія, еконо-міка праці). Важливе місце серед них посідає соціологія праці.

Соціологія праці — галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування й розвитку соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища.

Праця — основа функціонування та розвитку людського суспільства усіх соціально-економічних формацій, умова ви-никнення та існування людства. Соціальна сутність праці обумовлена кількома чинниками. По-перше, праця є проце-сом, який відбувається між людиною і природою, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює та контро-лює обмін речовин між собою та природою. По-друге, люди-на, впливаючи на природу, використовуючи та змінюючи її для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, не тільки створює матеріальні та духовні блага, а й змінює власну природу, розвиває здібності та нахили, виробляє соціально необхідні якості, формує себе як особистість. Праця є фунда-ментом, на якому базуються соціальні процеси, формуються соціальні відносини. Вона змінює становище різних груп працівників, формує їх соціальне та професійне обличчя. В цьому виявляється сутність праці як базового суспільного процесу.

Праця — не тільки економічна, а й соціологічна катего-рія. Об'єктом соціології праці як спеціальної соціологічної теорії є праця як суспільно значиме явище зі всіма її ознака-ми, завдяки яким вона відрізняється від інших суспільних явищ. Її предметом є структура та механізм соціально-трудо-вих відносин, а також соціальні процеси у сфері праці.

Особливості соціологічного вивчення праці полягають насамперед у системності (розгляд соціальних і соціально-психологічних явищ, які відбуваються у процесі праці; в динаміці, зв'язку зі способом життя людини) та комплекс-ності (проблеми праці завжди розглядають у комплексі з інши-ми чинниками, які впливають на трудову діяльність).

ОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ПРАЦІ

Сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях. Найголовніша з них — створення матеріаль-но-культурних благ, забезпечення суспільства предметами та послугами, які задовольняють потреби людини. Друга функ-ція — забезпечення матеріального добробуту працівника і його сім'ї, адже сама по собі людина не може забезпечити себе всіма необхідними предметами та послугами.

Соціально-економічна неоднорідність праці, відмінність у змісті й характері праці визначають відмінність соціальних рис професійно-кваліфікаційних груп робітників. Це зумов-лює диференціацію, соціальну неоднорідність і створює осно-ву для формування соціальної структури як конкретного підприємства, так і суспільства загалом. У зв'язку з цим ок-реслюється ще одна — соціально-диференційна функція праці. З нею тісно пов'язана статусна функція праці, яка зумовлена неоднаковим значенням у суспільстві різних видів праці.

Ще одна функція праці пов'язана із формуванням особис-тості. Розвиток виробництва не повинен бути самоціллю, він передусім має забезпечувати вільний розвиток сутнісних сил особистості, який залежить від багатьох чинників — ма-теріально-технічної бази системи освіти, професійного навчан-ня тощо. Праця повинна стати сферою самореалізації, само-ствердження людини.

Важлива роль належить ціннісній функції праці, пов'я-заній із формуванням у працівників ціннісних установок, мотиваційної сфери життєвих цілей та планів на майбутнє.

СНОВНІ КАТЕГОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ ПРАЦІ

сновними категоріями соціології праці є харак-тер праці, її зміст та умови, а також мотивація, адаптація, соціально-психологічний клімат тощо.

Характер праці — категорія, яка виражає соціальну сутність праці як суспільно значимого процесу.

Але водночас вона є працею окремих індивідів. Взаємодія людини та суспільства виникає внаслідок взаємодії людини із засобами праці. А характер праці визначається, з одного боку, особливостями виробничих відносин, з іншого — соціально-економічним становищем учасників суспільного виробництва.

Характер праці дає змогу уявити зв'язок між індивіду-альною та суспільною працею, способи взаємодії працівників із засобами праці, включення індивідуальної праці в суспіль-ну, взаємозв'язок між окремими видами праці, тип взаємо-відносин учасників процесу праці.

Показниками характеру праці є форма власності, став-лення працівників до засобів виробництва та своєї праці, роз-подільні відносини, соціальні відмінності. Відповідно до цих показників виділяють такі види праці: суспільна і приватна, вільна і підневільна, «на себе» і «на когось», добровільна і примусова.

Зміст праці — це узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелектуальне напруження учасників процесу праці, ступінь самостійності працівника урегулюванні послідовності трудових операцій, наяв-ність або відсутність новизни, творчості, складність, технічна осна-щеність праці тощо.

Зміст та характер праці тісно пов'язані між собою, ха-рактеризують один і той самий вид трудової діяльності з двох боків, тому межують та частково накладаються одне на одне. Зміст праці є частковим поняттям щодо її характеру.

Головним чинником прогресивної зміни змісту праці є розвиток матеріально-технічної бази виробництва, впро-вадження науково-технічного прогресу. При цьому змінюється структура трудових дій: функції безпосереднього впливу на предмет праці переходять від робітника до ма-шини, зростають витрати робочого часу на управління і технічне обслуговування обладнання, а також частка склад-ної кваліфікованої праці, вдосконалюється її змістовність, актуалізуються самостійність і відповідальність праців-ників.

За змістом розрізняють такі види праці: проста й склад-на, творча та репродуктивна, фізична та розумова, ручна та механізована тощо.

Проста праця — виконання простих трудових операцій, для яких достатньо виробничого інструктажу і немає потре-би в спеціальному навчанні.

Складна праця — кваліфікована праця, пов'язана із до-датковими витратами на навчання робітника.

Творча праця — передбачає постійний неповторний по-шук нових рішень, нового ставлення до наявних проблем, активного розвитку самостійності та ініціативності.

У репродуктивній праці значна частина функцій повто-рюється, тобто її особливістю є повторюваність засобів досяг-нення результатів.

Фізичну працю характеризує безпосередня взаємодія лю-дини із засобами праці, її