Розділ ІІ. Світ і соціокультурні зміни в ньому.

2.1. Становлення єдиного суспільного світу, світ-системи, світ-порядку, світ-суспільства.

Наука, яка дає людству знання про природу суспільства і саму людину, а також методи одержання нового знання і передачу його – важливий структурний елемент духовної культури. Не звернувши увагу на науку як систему знань, як форму суспільної свідомості, неможливо цілком і повно зрозуміти загальну картину духовного життя суспільства, соціальні механізми розвитку і функціонування духовної культури.

Наука – джерело розвитку НТР, якісних перетворень в структурі і динаміці продуктивних сил. І тут в першу чергу треба сказати про фундаментальні досягнення фізики, хімії, математики, кібернетики, які різко підвищили духовно-теоретичний потенціал науки. Досягнення цих наук, переломившись в техніці і технології, стали тими активними елементами, які революціонізували сучасні продуктивні сили, все матеріальне і духовне виробництво. А звідси наука – не просто система знань, яка перевіряється і уточнюється суспільною практикою, а складний соціальний організм, взаємопов’язаними сторонами якого є наукове знання і пізнавальна діяльність.

Сама пізнавальна діяльність включена в загальну систему суспільно-трудової діяльності людства, спрямованої на пізнання і перетворення оточуючого світу. Наука не тільки відкриває певні факти, узагальнює їх, виводить закони і закономірності, але й оцінює їх, дає їм світоглядне тлумачення. Елементи світогляду, які завжди були в системі наукових знань, створюють тенденцію до зростання і підвищення їх ролі.

Світ суспільного життя стає єдиним, але залишається розколом, конфліктним, ієрархічним, нерівним. Отже, він суперечливий.

Сьогодні ми живемо в світі модерну і вступили у нову фазу – радикального модерну і глобалізації. Переглядається базові питання суспільствознавства, оновлюються концепції.

Кожна частина світу щораз більше взаємопов’язується з іншими частинами світу. Світ в цілому стає присутнім у кожній його частині. Кожен окремий простір світу і окремий його час несе інформацію про світ в цілому.

Світ інтегрується економічно, соціально, політично, культурно. Наприклад, Європейський союз (ЄС) в Європі є засобом соціального регулювання (створені програми по безробіттю, гендерну рівноправність. Соціальні групи (феміністські, зелені) інтегруються. Підвищується рівень координації.

Ріст ТНК, розвиток дистинтних ринків, електронних комунікацій, неурядових організацій знижують значення держави-нації у всіх сферах суспільного життя. Нова світова економічна еліта вже не залежить від своїх держав та їх інститутів. З розвитком недержавних підприємств і об’єднань бізнес перестав залежати від свого населення. Йому не потрібна легалізація народу.

Бізнесмени можуть наймати людей по всьому світу. ТНК звільняють себе від державних обмежень. Збільшуються масштаби приватизації. Приватизовані підприємства співвідносять себе більше з світовою системою, ніж з національними державами. Але зростає поділ населення на сектори, росте груповий антагонізм. Росте расизм, злочинність, бездомність.

Економічні та фінансові системи стають нерегульованими. Глобальні підприємства відносять до дешевого і нерегульованого ринку. Банкіри стають непідконтрольними. Розширення дешевого ринку праці стає основою консолідації космополітичної еліти, яка стає багатомовною, з послабленими національними почуттями, менш патріотичною. Зростає соціальна нерівність у світі. Населення розвинутих країн складає 19 % світового населення, але серед користувачів Інтернету вони складають 91 %.

Взагалі світ означає визначене буття, граничні за людини основи сущого, межа абсолютності явищ, цілісність їх, відносна завершеність, саморозвиток, конкретна всезагальність.

Сучасні наукові відкриття змінюють наші уявлення про навколишній світ. По-перше, йдеться про розкриття сучасною науковою структури та функцій інформаційних процесів як специфічної форми існування й розвитку у живій природі, суспільстві, техніці з властивими їм ознаками самовідтворення та самокерування. Інформація стала фундаментальною властивістю буття, завдяки якій реалізуються внутрішні механізми самовідтворення, сталості, наступності явищ і процесів. Наприклад, без генетичної інформації живе не може існувати. Без інформації про стан справ в підсистемах суспільства теж не може нормально функціонувати.

По-друге, видатним відкриттям ХХ ст. є загальні закономірності і принципи процесів самоорганізації в різних системах, що відкрила синергетика. Нею відкрито, що світ нелінійний, самоорганізуючий, хаотичний, незрівноважений. Світ рухається від хаосу до порядку, від нерівноваги до рівноваги і навпаки.

Світ продовжує ускладнюватись. Збільшується кількість держав, ускладнюються соціальні структури, прискорюється міграція населення. Населення світу стало більш змішаним, мультикультуралізм розширився в національних державах, культурне і релігійне життя стало більш різноманітним завдяки культурним, релігійним, етнічним лінгвістичним рухам. Світ став більш різноманітним, змішаним і тому незрозумілим. Неоднорідність і невизначеність світу зупиняє його соціальний контроль. Але людство намагається створити більш простий і зрозумілий світ.

Глобалізація знизила автономність держав, зменшила їх суверенітет, існує більш як 6000 міжнародних організацій.

З появою міжнародних організацій змінюються засоби боротьби. Поширюється міжнародний тероризм як недержавна боротьба проти держави. Тероризм підриває держави та їх інститути і це приводить до мобілізації сил держави.

Поширюються нові релігійні рухи, тільки в Африці їх нараховують біля 10000. Чисельність їх прихильників невелика. Але світ культури із-за цього ускладнюється. Виникло багато квазірелігій, національних, етнічних, локальних, культурних і мовних рухів. Світ стає скоріше складнішим, ніж всезагальнішим??? заявив Н. Смелзер на ХV Всесвітньому соціологічному конгресі. Але ця складність змушує світ виробляти якісь загальні або всезагальні, вселюдські, всесвітні норми співіснування держав, міжнародних організацій, рухів. Багато їх виробила ООН. Шляхом соціального відбору сформуються загальнолюдські явища, властивості, норми, стандарти.

Сучасний світ єдиний і водночас розколотий, конфліктний, ієрархічний, нерівний. Є можливість дійти більшої справедливості, досягти вищого добробуту і водночас є можливості для ядерної війни і екологічної катастрофи підходів.

Глобалізація вимагає перегляду підходів в соціогуманітарних надках???. Адже до глобалізації, до того як світ став єдиним одиницею аналізу більшості досліджень людської життєдіяльності у філософії, соціології, історії, економіці було суспільство нації-держави. Сьогодні також одиницею стає