науки і техніки, нового технологічного укладу формується новий тип економічного росту, головна роль в кому належить людським науково-освітнім факторам.
Докорінно змінюється структура суспільного виробництва, посилюється його спрямованість на задоволення потреб людей і виражається в переважному рості кінцевого продукту порівняно з проміжним, обробної промисловості порівняно з добувною, предметів споживання порівняно із засобами виробництва, послуг і нематеріальних благ порівняно з матеріальними благами. Різко посилились регіональні та світові інтеграційні процеси, які набули характеру економічної глобалізації. Всі ці процеси взаємопов’язані, але одні йдуть швидше, інші повільніше. Зменшується чисельність робітників, зайнятих у сфері матеріального виробництва. Продуктивність праці підвищується і є можливість меншою кількістю працівників забезпечити ріст матеріального виробництва, підвищити добробут людей, різнобічний прогрес суспільства.
Ці нові явища розвитку економіки і суспільства – переломний момент в економічній історії та історії суспільства. Його прирівнюють до появи додаткового продукту на зорі зародження цивілізації у зв’язку з появою металічних знарядь праці.
Сьогоднішній ріст продуктивності праці створює матеріальну основу для корінних соціально-економічних змін, становлення нової цивілізації. Потужно розвивається ядерна енергетика, ракетно-космічна техніка, авіація, мікроелектроніка, біотехнологія, генна інженерія, інформатизація, комп’ютеризація.
Для сьогоднішнього нормального розвитку суспільства необхідний справжній ринок, стимулювання експорту товарів та імпорту капіталу, обмеження імпорту товарів і відплив капіталу, захист вітчизняного виробника.
Навіть країна багата природніми ресурсами в першу чергу повинна розвивати інформаційно-технологічне виробництво. Треба розвивати постіндустріальну економіку. Найновіші технології, інформаційні послуги, людський капітал. Тут необхідні і політичні передумови, духовно-світоглядні. Сучасна стратегія економічного розвитку визначається структурно-технологічними змінами за критерієм постіндустріальних змін, інституціональними, враховуючи сучасні соціально-економічні системи, власний досвід і традиції, геоекономічними, за місцем і ролі країни в сучасному світовому господарстві в глобальних і регіональних економічних структурах.
Має значення психологічно-моральний аспект господарської діяльності, трудова етика. Адже праця, власність, багатство – поняття не тільки соціально-економічні, але й моральні, світоглядні, гуманітарні.
Людина повинна бути діяльна без примусу, діяти позаекономічні мотиви трудової діяльності. Суспільство прогресує разом з переходом від примусової праці до непримусової, творчої.
Новий технологічний базис, створений науково-технічною наукою – це ресурсозберігаючої технології, застосування мікропроцесорної та комп’ютерно-інформаційної техніки, комп’ютеризація, телекомунікація, розвиток мікроелектроніки, робототехніки, гнучких виробничих систем, лазерної техніки і технології, мікробіології, біотехнології, малотоннажної хімії, переорієнтації науки, техніки, технології на громадські цілі, розвиток атомної та космічної промисловості, розвиток освітнього рівня та професіональної кваліфікації людського капіталу, органічне включення науково-технічного потенціалу, військових виробництв в народне господарство.
Негативно на розвиток суспільства впливає тоталітарний політичний режим, догматична державна ідеологія.
Сучасне розвинуте суспільство – соціально-орієнтоване з регульованою ринковою економікою, розвинулось соціальне партнерство, сформувалась сучасна система соціального захисту, підвищився добробут трудящих, посилилась тенденція демократизації суспільного життя спостерігається відхід від авторитарного державного керівництва.
Сучасне розвинуте суспільство – це послідовно-демократичний державний устрій, що спирається на розвинуте громадянське суспільство і забезпечує рівноправність, права і свободи всіх людей, громадський контроль за державною владою і управлінням. Це ефективна економічна система ринкового типу, що забезпечує динамізм суспільного виробництва і його соціальну спрямованість це плюралізм форм власності і господарювання, поєднання ринкового регулювання з активною роллю держави, це справедлива система розподілу і соціального захисту людей, що забезпечує рівні можливості, стимули економічної діяльності.
Всесвітньовідомий англійський соціолог Гіденс Е. у сучасному суспільстві виділяє такі виміри-ознаки:
1) капіталізм (система конкурентних відносин між капіталами, між капіталом і формальною вільною працею, ринкова економіка, класи як головні елементи соціальної структури);
індустріалізм (використання різних джерел енергії, машин, технологій у виробництві);
спостереження за поведінкою індивідів у політичній та публічній сферах, безпосередній та опосередкований контроль за людьми й поширення інформації;
централізований контроль за способами насильства (зброєю та військовими спорядженнями).
Сучасне розвинуте суспільство ще характеризується орієнтацією на свободу, право, демократію, гуманізм, соціальний розвиток, тобто розвиток людини, на розвиток науки, техніки, технології, універсальних, загальнолюдських ознак. Лінійний розвиток поєднується з нелінійним, одноваріантність (капіталістичний розвиток) з багатоваріантністю (капіталізм в розвинутій Європі, США, Канаді, Швеції, Норвегії інший ніж капіталізм у відсталій Індії, Південній Америці, мусульманських країнах). Тому таке суспільство є багаторівневим, невизначеним.
Сучасне суспільство різнорідне за політичними орієнтирами, ідеологічними, соціальними, культурними, мовними ознаками. Єднає його економіка, стан життя, інформаційно-комунікативна сфера буття. Його характеризує також рівномірність розвитку якості життя, матеріального забезпечення між класами, державами і цивілізаціями. Тому і можливі зіткнення не тільки класові, міждержавні, але й міжцивілізаційні.
Чим вищого розвитку досягло суспільство, тим у більшій степені свідомість визначає буття. Це закон розвинутого суспільства. Тому в розвинутому суспільстві розквітає індивідуалізм, суспільство дозволяє собі фінансувати “права людини”, більш вкладати в людину, розвиток освіти, культури.
На низькій стадії розвитку суспільства, коли в більшій мірі буття визначає свідомість людини залежить від якості, характеру зв’язків на макрорівні.
Щодо суспільства. Маркс колись сформулював таку закономірність: суспільне буття визначає суспільну свідомість. Але існує і зворотній бік справи, спрацьовує зворотній зв’язок: свідомість впливає на буття, не тільки споглядально, теоретично, але й практично, змінює його перетворює (спочатку ідеально, теоретично, а потім залучаючи матеріально-предметні засоби і практично).
Отже, існує закон взаємного визначального впливу буття на свідомість, свідомості на буття. З прогресивним розвитком людства, інформаційно-інтелектуальною потужністю зростає степінь впливу свідомості (суспільної, світової, глобальної на буття (суспільне, світове, і далі не космічне). Закон взаємного впливу буття і свідомості має тенденцію до зростання свідомого на світ-бутя. І це справедливо як для суспільного буття, світового так і індивідуально-психологічного. В психології людини зростає роль свідомого, переважає свідоме над несвідомим.
Розвиток європейських суспільств за останні 500 років дає підставу відкрити ще і таку закономірність: теоретична критика практики суспільного життя є могутнім провісником