Постіндустріальна модель розвитку суспільства – інтенсивна на основі зберігаючи енергію, сировину, працю технологій. Стала розвиватися децентралізація виробництва. Автоматизація і роботизація почали руйнувати групу “масового робітника”. Скоротився запит на робочу силу і до неї почали ставити нові вимоги. Виробництво товарів і послуг зростає при зменшенні кількості робітників у промисловості. Зміна характеру виробництва вимагає не “масового робітника”, а висококваліфікованого, спеціалізованого. Безробіття стало структурним, оскільки зникли певні галузі промисловості і старі професії.

Серед робітників розвинутих країн змінюються цінності орієнтації щодо праці, з’являється шкала престижності професії. Вони матеріально забезпечені, держава гарантує високий рівень соціального захисту. Навіть безробітний матеріально забезпечений і жде свого престижного високого місця. Праця як джерело забезпечення матеріальних потреб втратили свою привабливість. Якість життя і праці зросли. На місці “масового робітника” з’явились багаточисленні спеціалізовані соціально-професіональні групи, до яких закритий доступ іноземним робітникам. Останні можуть влаштуватись на непрестижні робочі місця, некваліфіковані і низькокваліфіковані. Але ці робітники не зберігаючи свою ідентичність. Мігранти створюють свої закриті общини. Розвинута держава заохочує міграцію і тримає її під контролем, гальмуючи її, оскільки маргінальні іноземні групи є джерелом злочинності, наркоманії, зубожіння, проституції. Розвинуті країни стають полі етнічними.

Постіндустріальна модель розвитку – основа глобалізації і вона не потребує втягування в економічний обіг нових територій. Навіть в розвинутій Європі деяк регіони залишаються депресивними, без надії на розвиток (Північна Ірландія, східні землі Німеччини, окремі регіони Іспанії, італійський і французький Південь). Населення цих праценадлишкових регіонів живуть за рахунок різних допомог. З’явилась нова маргіналізація – регіональна і соціальна, представники яких матеріально забезпечені. Виникають і такі групи маргіналів як молодь, структурні безробітні, пенсіонери (представники “третього віку”), ремісники, дрібні торгівці, підприємці, які виявились витісненими із активного соціально-економічного життя. Маргінальні групи прагнуть бути “кимось” і ними маніпулюють, об’єднують навколо будь-яких форм боротьби проти “ворога”.

З метою послаблення факторів, що ведуть до подорожчання виробництва (податки, соціальні відрахування, затрати на робочу силу) і більшої свободи підприємництва, обійти жорсткі трудові відносини підприємці сприяють розвитку тіньової і тіньового ринку робочої сили. Обсяг виробництва в тіньовій економіці досягає інколи до 25-30% ВВП. Не правовий характер тіньової економіки зв’язує її з організованою злочинністю. В суспільстві виникають також національно-етнічні та релігійно-культурні суперечності.

Постіндустріальне або інформаційне суспільство характеризується перетворенням інформаційних технологій, нових знань у ключовий фактор прогресу суспільства, витісненням індустрії сферою послуг, зміною структури виробництва, інституціональної системи (зміною природи фірм і систем управління), поселень. Ці нові реалії в масовому масштабі стали виникати в останній третині ХХ ст.

Масштаби поширення нових якостей постіндустріального суспільства (бум інформаційних технологій, різке зростання ролі еліти професіоналів в житті суспільства) покищо невеликі, та переважно торкаються найпередовіших країн, “золотого мільярду”. Природа ринкової буржуазної економіки суттєво не змінилась. Крім цього ріст інформаційних технологій веде до зміцнення транснаціональних корпорацій окремих держав. Всебічного розвитку людини як один критеріїв суспільного прогресу шляхом творчої діяльності, її ознаками нового постіндустріального суспільства є також домінування творчої діяльності, нових ресурсів у виді знань, феноменів культури з метою самореалізації.

Але цей новий етап в розвитку капіталізму має і негативні для людини, суспільства, людства наслідки. Цей етап можна назвати глобальним розвитком капіталізму “глобальною гегемонією корпоративного капіталу”. Ця гегемонія капіталу продовжує експлуатувати людей, групу класів, а тепер ще і людство в цілому.

Сучасна тотальна влада капіталу персоніфікована перш за все “глобальними гравцями” ТНК, МВФ, МБ, які тісно зв’язані з національно-державними елітами найпередовіших країн і Росії (“велика сімка” плюс Росія). Складовими цього капіталу, що охопив весь світ є:

- тотальний ринок, в просторі якого все людство стало робітниками, клієнтами “макдональдсів”, споживачами “пепсі”, “орбіту”, “ніжок Буша”. І тому має місце:

- віртуальний фіктивний фінансовий капітал, який існує в комп’ютерних мережах і зростає за рахунок різних спекуляцій, локальних війн, іновацій в техніці, технології

- експлуатація особистості робітника-професіонала, його творчого потенціалу, таланту, освіти

- монополізація основних ресурсів суспільного розвитку (іновацій, високопрофесійної робочої сили і т.п.)

- поглинання більшої частини природних ресурсів разом з експортом брудних технологій у відсталі країни

- глобальне політичне та ідеологічне маніпулювання людьми, країнами, інформаційний і культурний тиск.

В цілому сучасне розвинуте суспільство (постіндустріальне, інформаційне) характеризується:

- корінною зміною структури, результатів і факторів суспільного виробництва з переважанням нематеріальних благ і послуг, підвищення ролі “людського капіталу”, “соціального капіталу”, високих технологій та інформації, освіти і культури

- гуманізацією та економізацією виробництва, поворотом економіки до соціальних цілей і потреб людини

- поєднання ринкових стимулів трудової і підприємницької діяльності із соціальною справедливістю і соціальним захистом населення. Забезпечення прав і свобод людей

- гнучкою, плюралістичною системою різних форм власності і типів господарювання – від транснаціональних корпорацій до домашнього господарства

- оптимізацією економічних механізмів на основі поєднання ринкових механізмів і активної ролі держави в регулюванні макроекономічних і соціальних процесів

- глобалізацією економіки, перетворенням національних економік в ланки світового господарства, формуванням світової економічної інфраструктури, системи регіональних та всесвітніх економічних інститутів

- зміною загального характеру соціального улаштування суспільно-світових процесів, має місце перехід від націй-держав до національних співтовариств (НАТО, ОБСЄ, ЄС, тощо)

- зростає число суспільних груп з специфічними інтересами (тендерними, професійними, культурними)

- зростає роль знань, інформації зростає значення інтелектуальної власності, виник