СВІТ І СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЗМІНИ В НЬОМУ.

2.1. Становлення єдиного суспільного світу, світ-системи, світ-порядку, світ-суспільства.

Світ – визначене буття, граничні для людини основи сущого, межа абсолютності явищ, цілісність явищ, процесів, речей, їх відносна заверше-ність, саморозвиток, конкретна всезагальність.

Сучасні наукові відкриття докорінно змінюють наші уявлення про навко-лишній світ, розкривають нові закономірності його функціонування та еволюції. По-перше, йдеться про розкриття сучасною наукою структури та функцій інформаційних процесів як специфічної форми існування й розвитку систем у живій природі, суспільстві, техніці з властивими їм ознаками са-мовідтворення та самокерування. Інформація стала фундаментальною власти-вістю буття, завдяки якій реалізуються внутрішні механізми самовідтворення, сталості, наступності явищ і процесів. Наприклад, без генетичної інформації живе не може ні існувати, ні функціонувати. Інформація стала новим елементом сучасної наукової картини світу.

По-друге, видатним відкриттям XX ст. є загальні закономірності і прин-ципи процесів самоорганізації в системах різної природи, що відкрила синергетика. Відкрито, що відмінність нелінійних систем від лінійних полягає в тому, що їх властивості залежать від стану системи, від процесів, які в ній відбуваються, що й обумовлює їх нестійкість, неврівноваженість і, отже, виключає лінійну причинність. Процеси розвитку у світі мають не тільки лінійний, а й нелінійний характер, що випливає з системної орга-нізації світу, наявності різноманітних систем (механічних, сумативних, відкритих, самокерованих). Світ розвивається шляхом переходу від хаосу до порядку і навпаки. Хаос є динамічним, детермінованим, а не безструктур-ним, незмінним. Саме із динамічного хаосу як надскладної впорядкованості, що існує неявно, потенційно і може проявитися безліч впорядкованих структур.

По-третє, світ складається не тільки з елементарних частинок (цеглинок матерії), а з сукупності нелінійних процесів.

Світ суспільного життя стає єдиним, але залишається розколотим, конфліктним, ієрархічним, нерівним. Отже, він суперечливий.

Сьогодні ми живемо в світі модерну і вступили у нову фазу – радикального модерну і глобалізації. Переглядається базові питання суспільствознавства, оновлюються концепції.

Кожна частина світу щораз більше взаємопов’язується з іншими частинами світу. Світ в цілому стає присутнім у кожній його частині. Кожен окремий простір світу і окремий його час несе інформацію про світ в цілому.

Світ інтегрується економічно, соціально, політично, культурно. Наприклад, Європейський союз (ЄС) в Європі є засобом соціального регулювання (створені програми по безробіттю, гендерну рівноправність). Соціальні групи (феміністські, зелені) інтегруються. Підвищується рівень координації.

Ріст ТНК, розвиток дистантних ринків, електронних комунікацій, неурядових організацій знижують значення держави-нації у всіх сферах суспільного життя. Нова світова економічна еліта вже не залежить від своїх держав та їх інститутів. З розвитком недержавних підприємств і об’єднань бізнес перестав залежати від свого населення. Йому не потрібна легалізація народу.

Бізнесмени можуть наймати людей по всьому світу. ТНК звільняють себе від державних обмежень. Збільшуються масштаби приватизації. Приватизовані підприємства співвідносять себе більше з світовою системою, ніж з національними державами. Але зростає поділ населення на сектори, росте груповий антагонізм. Росте расизм, злочинність, бездомність.

Економічні та фінансові системи стають нерегульованими. Глобальні підприємства відносять до дешевого і нерегульованого ринку. Банкіри стають непідконтрольними. Розширення дешевого ринку праці стає основою консолідації космополітичної еліти, яка стає багатомовною, з послабленими національними почуттями, менш патріотичною. Зростає соціальна нерівність у світі. Населення розвинутих країн складає 19 % світового населення, але серед користувачів Інтернету вони складають 91 %.

Світ продовжує ускладнюватись. Збільшується кількість держав, ускладнюються соціальні структури, прискорюється міграція населення. Населення світу стало більш змішаним, мультикультуралізм розширився в національних державах, культурне і релігійне життя стало більш різноманітним завдяки культурним, релігійним, етнічним лінгвістичним рухам. Світ став більш різноманітним, змішаним і тому незрозумілим. Неоднорідність і невизначеність світу зупиняє його соціальний контроль. Але людство намагається створити більш простий і зрозумілий світ.

Глобалізація знизила автономність держав, зменшила їх суверенітет, існує більш як 6000 міжнародних організацій.

З появою міжнародних організацій змінюються засоби боротьби. Поширюється міжнародний тероризм як недержавна боротьба проти держави. Тероризм підриває держави та їх інститути і це приводить до мобілізації сил держави.

Поширюються нові релігійні рухи, тільки в Африці їх нараховують біля 10000. Чисельність їх прихильників невелика. Але світ культури із-за цього ускладнюється. Виникло багато квазірелігій, національних, етнічних, локальних, культурних і мовних рухів. Світ стає скоріше складнішим, ніж всезагальнішим заявив Н. Смелзер на ХV Всесвітньому соціологічному конгресі. Але ця складність змушує світ виробляти якісь загальні або всезагальні, вселюдські, всесвітні норми співіснування держав, міжнародних організацій, рухів. Багато їх виробила ООН. Шляхом соціального відбору формуються загальнолюдські явища, властивості, норми, стандарти.

Сучасний світ єдиний і водночас розколотий, конфліктний, ієрархічний, нерівний. Є можливість дійти більшої справедливості, досягти вищого добробуту і водночас є можливості для ядерної війни і екологічної катастрофи.

Глобалізація вимагає перегляду підходів в соціогуманітарних науках. Адже до глобалізації, до того як світ став єдиним одиницею аналізу більшості досліджень людської життєдіяльності у філософії, соціології, історії, економіці було суспільство нації-держави. Сьогодні такою одиницею стає світ, взаємозв’язаність світової системи. Потрібні нові підходи, нові поняття і категорії. Зміни у світі випереджують появу теорій, концепцій, які його пояснюють.

Епоха глобалізації, прискореної модернізації вимагають теоретичних новацій. З’явився новий об’єкт дослідження – світ, новий суб’єкт життєдіяльності – людство. Кожне конкретне дослідження (суспільство чи його сфери, явища, людина, її властивості, прояви, сім’я, виробництво, праця, культура) треба ставити в рамки світу в цілому, оскільки кожна частина світу, кожне суспільство, кожен вид діяльності людини взаємозв’язані із світовим цілим, із тими процесами, які є визначальними у світі.

Якщо кожна частина, клітинка, точка світу несуть інформацію про ціле, оскільки