Більше як 20 % контролюють вклади за кордоном, домінують в таких галузях як нафта, газ, автомобілі, електроніка, телекомунікації, хімія, формацевтика. Їх інтерес – світовий глобальний прибуток. Вони тиснуть на місцеві уряди, міжнародні організації з метою усунення перешкод на шляху їхнім товарам, послугам, циркуляції капіталу. Вони платять низькі заробітні плати, там, де робітники не організовані, або погано організовані. Використовують природні ресурси інших країн і не витрачають грошей на охорону довкілля, особливо там, де слабо працює екологічна політика.

Але позитивним є те, що ті корпорації втілюють передові технології, моделі організації і платять робітникам в середньому на 10 % вище ніж місцеві фірми. В цілому світовий ринок в особі цих корпорацій веде себе безвідповідально, оскільки підзвітний тільки акціонерам, а не тим людям, які ними задіяні по всьому світу. Відсутня форма глобального управління.

Світовий уряд відсутній, але глобальне управління необхідне і його здійснюють міжнародні організації. Європейський Союз (ЄС) – модель наднаціонального уряду. Європа інтегрується на основі економічної політики, ринкової лібералізації, а не на військово-політичній основі. Єдина валюта пришвидшує процес інтеграції європейських країн. З’ясувалось, що суверенітет в рамках індивідуальної держави не є вічною формою публічної влади, неділимим, необмеженим. Передача функцій уряду на більш високий рівень вимагає і передачі влади демократичним інститутам наднаціональної держави.

Ми маємо історичний досвід як шляхом інтеграції іммігрантів в США утворилася нова нація – американський народ. В СРСР шляхом однакових економічних, політичних, соціальних, культурно-духовних процесів утворилася нова спільність людей – радянський народ. І хоча цю нову спільність в пострадянський період критикували, заперечували, іронізували над нею, але це був факт великої історичної ваги.

Всім громадянам СРСР було дещо спільне (низький рівень життя, низька якість життя; політична та ідеологічна заляканість, оптимізм, гордість за велику батьківщину і т. д). Правда, ця спільність формувалась на марксисько-ленінському світогляді, соціалістичній політиці, на основі російської мови.

Інтеграційні процеси у світі, формування наднаціональних союзів, викристалізовують ті цінності економічного, політичного, культурного життя, які стають загальнолюдськими, наприклад:

соціальна справедливість;

демократичні інститути;

охорона довкілля, захист миру, захист людського достоїнства;

основні права людини;

свобода думки, слова, навчання, наукового пошуку, інформації;

громадянська відповідальність;

міжнародне взаєморозуміння;

мирне співіснування зі всіма народами Землі;

вільна конкуренція;

повага до різних культур, мов, надбань.

Міжнародні та міжнаціональні союзи посилюють загальне в культурі різних сфер діяльності (економічній, політичній, соціальній, духовній). Поширення загальної культури не означає виключити інші культури, вони необхідні як основа діалогу. Великі наднаціональні і мультикультурні союзи не повинні будуватись на однорідній культурі або “культурі-гегемона”. Формування американської нації, точніше американського народу йшло на основі гегемонії англосаксонської ліберальної, демократичної, орієнтованої на вільний ринок культури. Формування радянського народу мало свого культурного гегемона: соціалістична економічна, політична, соціальна і духовно-ідеологічна культура, російська мова.

Із досвіду наднаціональних союзів виробляються загальносвітові способи їх утворення:

- міжурядові угоди;

більш важливими, життєвими, пріоритетними в утворенні таких союзів є спільність економічних інтересів ніж військово-оборонні цілі;

добровільний відказ від частини національного суверенітету національних держав членів союзу;

моделлю наднаціонального союзу не може бути національна держава (не треба примушувати, наприклад, говорити на одній мові);

єдність держав ґрунтується на їх різноманітності.

Ці загальнополітичні способи будуть кількісно збільшуватись і якісно урізноманітнюватись в процесі глобальної інтеграції, можливо і створення глобальної держави, становлення світового громадянства.

Шлях до єдиності світу йде через створення певних союзів держав одного і того ж континенту, наприклад, Європейський Союз, створення в них єдиної валюти. Будуть формуватись континентальні громадянства (Європейське громадянство, громадянин Європи), федеральні союзи.

Замість нації будуть формуватись народи типу американський народ, радянський народ, але без будь-яких примусів, гегемоній (політичних, світоглядних, ідеологічних, мовних). Тобто етнос, нація, заміниться на демос. Звичайно буде і спільна мова, але вона утвердиться не примусово, а демократично в силу найбільшої поширеності у світі. Суспільство в національних рамках не тотожне суспільству в континентальних чи світових рамках.

Універсальні цінності стають базовими для оцінки людей, організацій, держав. Тобто оцінювання здійснюється по реальних вкладах у світову культуру, здібностям, моралі, а не по гендеру, національності, віку, країні. Зростають тенденції нарощування матеріального багатства, військової сили, догматизму, фанатизму, авторитаризму. З’являються альтернативні цінності та рухи, які їх обстоюють. Потребою, необхідністю стає розуміння іншого, культурні гібридизації.

Важливо не тільки те, що світова інтеграція утворюється у єдиний світ, але і те, що ці світові процеси здійснюються на новій гуманістичній, загальнолюдській основі, виключаючи силу, примус, матеріальне збагачення. Людству потрібна нова світоглядна парадигма, духовне оновлення, такий спосіб життя, який би виключив нерівність, ієрархію, злидні, примус, форми фундаменталізму, агресивного націоналізму, догматичну закритість, нетерпимість.

Основні фактори, які сприяють світовій інтеграції:

усвідомлення спільності долі на планеті Земля, уразливість до глобальних екологічних та соціальних криз (бідність, безробіття, тероризм, смерть) і знаходження спільних способів покращення такої долі на основі діалогу і співробітництва;

усвідомлення орієнтації на загальнолюдські цінності;

виникнення транснаціонального громадянського суспільства, міжнародного публічного простору, світового часу, світового руху, світ-буття;

поширення необхідності багаточисельного громадянства;

процеси культурної гібридизації;

розвиток почуття загальної ідентичності, яке привчає не бути байдужим до страждань інших, надавати інтересам інших таке саме значення як і своїм власним (наближення до біблейської заповіді: люби ближнього як самого себе);

толерантність один до одного у всьому;

створення сторожів глобального управління (режимів регуляції, міжнародні суди).

Щораз глибше і ширше економіка, політика, право, соціальні сфери, культура, духовний розвиток, ЗМІ, регулюються, координуються на рівні світу. Зростають цінності космополітичної культури і тим самим збагачуються загальнолюдські цінності. Світ інтегрується,