Ці нові явища розвитку економіки і суспільства – переломний момент в економічній історії та історії суспільства. Його прирівнюють до появи додаткового продукту на зорі зародження цивілізації у зв’язку з появою металічних знарядь праці.

Сьогоднішній ріст продуктивності праці створює матеріальну основу для корінних соціально-економічних змін, становлення нової цивілізації. Потужно розвивається ядерна енергетика, ракетно-космічна техніка, авіація, мікроелектроніка, біотехнологія, генна інженерія, інформатизація, комп’ютеризація.

Для сьогоднішнього нормального розвитку суспільства необхідний справжній ринок, стимулювання експорту товарів та імпорту капіталу, обмеження імпорту товарів і відплив капіталу, захист вітчизняного виробника.

Навіть країна багата природніми ресурсами в першу чергу повинна розвивати інформаційно-технологічне виробництво. Треба розвивати постіндустріальну економіку. Найновіші технології, інформаційні послуги, людський капітал. Тут необхідні і політичні передумови, духовно-світоглядні. Сучасна стратегія економічного розвитку визначається структурно-технологічними змінами за критерієм постіндустріальних змін, інституціональними, враховуючи сучасні соціально-економічні системи, власний досвід і традиції, геоекономічними, за місцем і ролі країни в сучасному світовому господарстві в глобальних і регіональних економічних структурах.

Має значення психологічно-моральний аспект господарської діяльності, трудова етика. Адже праця, власність, багатство – поняття не тільки соціально-економічні, але й моральні, світоглядні, гуманітарні.

Людина повинна бути діяльна без примусу, діяти позаекономічні мотиви трудової діяльності. Суспільство прогресує разом з переходом від примусової праці до непримусової, творчої.

Новий технологічний базис, створений науково-технічною революцією – це ресурсозберігаючі технології, застосування мікропроцесорної та комп’ютерно-інформаційної техніки, комп’ютеризація, телекомунікація, розвиток мікроелектроніки, робототехніки, гнучких виробничих систем, лазерної техніки і технології, мікробіології, біотехнології, малотоннажної хімії, переорієнтації науки, техніки, технології на громадські цілі, розвиток атомної та космічної промисловості, розвиток освітнього рівня та професіональної кваліфікації людського капіталу, органічне включення науково-технічного потенціалу, військових виробництв в народне господарство.

Негативно на розвиток суспільства впливає тоталітарний політичний режим, догматична державна ідеологія.

Сучасне розвинуте суспільство – соціально-орієнтоване з регульованою ринковою економікою, розвинулось соціальне партнерство, сформувалась сучасна система соціального захисту, підвищився добробут трудящих, посилилась тенденція демократизації суспільного життя спостерігається відхід від авторитарного державного керівництва.

Сучасне розвинуте суспільство – це послідовно-демократичний державний устрій, що спирається на розвинуте громадянське суспільство і забезпечує рівноправність, права і свободи всіх людей, громадський контроль за державною владою і управлінням. Це ефективна економічна система ринкового типу, що забезпечує динамізм суспільного виробництва і його соціальну спрямованість це плюралізм форм власності і господарювання, поєднання ринкового регулювання з активною роллю держави, це справедлива система розподілу і соціального захисту людей, що забезпечує рівні можливості, стимули економічної діяльності.

Всесвітньовідомий англійський соціолог Гіденс Е. у сучасному суспільстві виділяє такі виміри-ознаки:

1) капіталізм (система конкурентних відносин між капіталами, між капіталом і формальною вільною працею, ринкова економіка, класи як головні елементи соціальної структури);

Сучасне розвинуте суспільство ще характеризується орієнтацією на свободу, право, демократію, гуманізм, соціальний розвиток, тобто розвиток людини, на розвиток науки, техніки, технології, універсальних, загальнолюдських ознак. Лінійний розвиток поєднується з нелінійним, одноваріантність (капіталістичний розвиток) з багатоваріантністю (капіталізм в розвинутій Європі, США, Канаді, Швеції, Норвегії інший ніж капіталізм у відсталій Індії, Південній Америці, мусульманських країнах). Тому таке суспільство є багаторівневим, невизначеним.

Сучасне суспільство різнорідне за політичними орієнтирами, ідеологічними, соціальними, культурними, мовними ознаками. Єднає його економіка, стан життя, інформаційно-комунікативна сфера буття. Його характеризує також нерівномірність розвитку якості життя, матеріального забезпечення між класами, державами і цивілізаціями. Тому і можливі зіткнення не тільки класові, міждержавні, але й міжцивілізаційні.

Чим вищого розвитку досягло суспільство, тим у більшій степені свідомість визначає буття. Це закон розвинутого суспільства. Тому в розвинутому суспільстві розквітає індивідуалізм, суспільство дозволяє собі фінансувати “права людини”, більш вкладати в людину, розвиток освіти, культури.

На низькій стадії розвитку суспільства, коли в більшій мірі буття визначає свідомість людина залежить від якості, характеру зв’язків на макрорівні.

Щодо суспільства, Маркс колись сформулював таку закономірність: суспільне буття визначає суспільну свідомість. Але існує і зворотній бік справи, спрацьовує зворотній зв’язок: свідомість впливає на буття, не тільки споглядально, теоретично, але й практично, змінює його перетворює (спочатку ідеально, теоретично, а потім залучаючи матеріально-предметні засоби і практично).

Отже, існує закон взаємного визначального впливу буття на свідомість, свідомості на буття. З прогресивним розвитком людства, інформаційно-інтелектуальною потужністю зростає степінь впливу свідомості (суспільної, світової, глобальної на буття (суспільне, світове, і далі на космічне). Закон взаємного впливу буття і свідомості має тенденцію до зростання свідомого на світ-бутя. І це справедливо як для суспільного буття, світового так і індивідуально-психологічного. В психології людини зростає роль свідомого, переважає свідоме над несвідомим.

Розвиток європейських суспільств за останні 500 років дає підставу відкрити ще і таку закономірність: теоретична критика практики суспільного життя є могутнім провісником майбутніх змін суспільства. Спочатку здійснюється теоретико-культурна, моральна критика основ даного суспільства. Тобто свідомість визначає суспільне буття.

Просвітництво критикувало феодальний абсолютизм в Європі, російська демократично-революційна інтелігенція – самодержавство в Росії, дисиденство – “реальний соціалізм” в СРСР та інших соціалістичних країнах. Завдяки такій критиці в Європі формувались, виховувались майбутні вожді революцій, практики-реформатори, які і повели європейців від натурального господарства до ринку, від рабства і кріпосництва до “соціального партнерства”, від абсолютизму та інквізиції до демократії та гарантій прав людини.

Сучасне розвинуте суспільство, яке називають постіндустріальним характеризується не тільки новими якісними ознаками (зниження долі промисловості у ВВП, робітничого класу в загальній чисельності населення і т. д.) але і новими механізмами