- гнучкою, плюралістичною системою різних форм власності і типів господарювання – від транснаціональних корпорацій до домашнього господарства

- оптимізацією економічних механізмів на основі поєднання ринкових механізмів і активної ролі держави в регулюванні макроекономічних і соціальних процесів

- глобалізацією економіки, перетворенням національних економік в ланки світового господарства, формуванням світової економічної інфраструктури, системи регіональних та всесвітніх економічних інститутів

- зміною загального характеру соціального улаштування суспільно-світових процесів, має місце перехід від націй-держав до національних співтовариств (НАТО, ОБСЄ, ЄС, тощо)

- зростає число суспільних груп з специфічними інтересами (гендерними, професійними, культурними)

- зростає роль знань, інформації зростає значення інтелектуальної власності, виник “інтелектуальний капітал” інформація стала основним засобом обміну зростає попит на компетентних людей з вищою освітою, схильних на інновації

- поєднання всесвітнього досвіду господарювання з національними особливостями.

В останній чверті ХХ ст. вчені заявили, що в найбільш розвинутих країнах складається новий тип суспільства – інформаційне суспільство, постіндустріальне. Інформаційне суспільство – суспільство де переважна більшість працюючих зайнята сприйняттям, створенням, збереженням, переробкою та реалізацією інформації, особливо у її найвищій формі якою є знання.

В інформаційному суспільстві особливу роль грають інформаційні та телекомунікаційні технології. Телекомунікація – процес передачі та обміну інформації на віддалі між різними суб’єктами. Сучасна телекомунікація має різні значення: 1) соціальне (забезпечує зв’язок між людьми, організаціями, державними установами) 2) економічне (насичення інформацією господарських суб’єктів для прийняття управлінських рішень) 3) політичне (поширення інформації державних органів, партій, рухів і таким чином забезпечення свободи слова як свободи інформації) 4) державне (забезпечення органів влади даними для управління країною) 5) технологічне (обслуговування технічного прогресу). Потреба в інформації росте дуже швидко, але її не всю може використати людина в силу обмеженості її психічних потужностей. Багато інформації є непотрібною, надлишковою. Все це породжує інформаційну кризу. Автоматизовані засоби обробки інформації, комп’ютери мають помогти подолати цю кризу.

Головним об’єктом інформаційного суспільства є не прямо матеріальні речі, а символи, ідеї, образи, інтелект, знання. Виробництво інформаційного продукту, а не матеріального є рушійною силою інформаційного суспільства.

На перших етапах розвитку суспільства людина використовувала свою власну фізичну силу і силу домашніх тварин, свою і тваринну енергію. В період промислової революції людина стала використовувати енергію вугілля, нафти, газу, атома. Сьогодні джерелом добробуту є інформація.

Кожна велика зміна використання інформації, її сприйняття, збереження, обробки була інформаційною революцією. Перша інформаційна революція пов’язана з виникненням усної мови, слова. Друга - з появою письмової мови, яка дала можливість передавати інформацію з покоління в покоління. Третя – з появою книгодрукування (16 ст.). Виникла нова форма культури – літературна. В кінці 19 ст. виникла четверта інформаційна революція зв’язана з освоєнням електрики і появою телеграфу, телефону, радіо. Інформація стала передаватись оперативно і у великих обсягах. П’ята інформаційна революція (70-ті роки 20 ст.) пов’язана з винахідництвом мікропроцесорної технології і появою персональних комп’ютерів, комп’ютерних мереж, комунікацій, що ґрунтується на електронних приладах.

Більшість вчених сходяться на тому, що суспільство слід характеризувати такими факторами:

- ведучий сектор національної економіки

- головна цінність

- професіональна структура

- об’єкт організації

- структура економіки

- фактор влади еліти

- джерело вартості.

В інформаційному суспільстві на відміну від попереднього індустріального ведучим сектором економіки є сфера послуг, а не промисловість, головна цінність – економія часу, а не споживання товарів, основна професіональна структура – техніки, інтелігенція, вчені, а не робітники, обслуговуючий персонал, менеджери, об’єкт організації – знання, а не машини і люди, структура економіки – наукоємні, інформаційні, інноваційні галузі, а не капіталоємні і трудоємні галузі, фактор влади еліти – освіта, кваліфікація, а не власність, джерело вартості – інформація, а не праця.

Сутнісними ознаками інформаційного суспільства є:

- пріоритетність інформації

- домінування інформаційного сектору в загальному обсязі внутрішнього валового продукту

- економія часу – головна цінність людини

- головні фактори влади і управління – інформація, знання і кваліфікація людини

- переважають гуманістичні принципи управління суспільством (прозорість влади, всезагальний доступ до інформації, демократичність прийняття суспільних рішень).

В результаті інформатизації, поєднання телекомунікаційних та інформаційних послуг, утворення інфоркомунікації або телеінфоркомунікації технократність суспільства зміщується в бік соціально-культурного розвитку. Зазнали глибокого впливу соціально-психологічні і політичні аспекти суспільного життя. У світі формується єдина інформаційна єдність всієї людської цивілізації. А в кожному суспільстві, державі складається єдине комп’ютеризоване та інформаційне співтовариство людей, обладнаних багаточисленними електронними приладами. Змінюється побут і стиль життя.

Інформаційний сектор економіки за темпами росту випереджує всі інші галузі економіки (наприклад нафтогазову і харчову). Зростає ринок телекомунікаційних послуг, він визначає прибутковість бізнесу та структуру зайнятості.

Розвиток методів навчання на віддалі підвищить рівень освіти в цілому, реалізує принцип неперервного навчання, індивідуальний підхід у процесі засвоєння знань. Телекомунікація музеїв, бібліотек, інших сховищ культурних цінностей підвищить рівень культури всього населення. Телеконсіліуми, телелікування, теледіагноз поліпшить всю систему охорони здоров’я. Змінюється структура розподілу часу між робочим часом і дозвіллям. Телекомунікаційні канали дозволяють людям здійснювати свою діяльність, не виходячи з дому. В США зростає кількість фірм які використовують самостійну зайнятість. Змінюється культура роботи, культура побуту. З’являється новий вид діяльності – інформаційна культура, під якою розуміють вміння працювати з інформацією, її обробляти, берегти, передавати, та наявність навичок роботи з телеінформаційною технікою. В кінцевому результаті пришвидшується розвиток суспільства.

1.4 Капіталізм і соціалізм як різновиди індустріального суспільства

Перші розуміння індустріального суспільства дали Сен-Сімон, Адам Сміт, Кондорсе. Індустріальне суспільство вони визначали як промислове суспільство. де панує праця, продуктивні