Для успішного будівництва соціалізму необхідно виробити в суб’єктах революції “чесне відношення до чужої власності”, і не тільки до чужої власності, скажемо від себе, але і до чужої (тобто капіталістичної) економіки, політики, культури, науки, духовності та її представників. Маркс і Енгельс “не помітили”, не звернули увагу, знехтували появою позитивізму, екзистенціалізму К’єркегора, нігілізму Ніцше, соціології, які з’явилися ще за життя вождів пролетаріату. Ленін знову ж таки “не помітив”, знехтував великою духовною силою російської ідеалістичної філософії кінця ХІХ-го початку ХХ ст., не зрозумів великого майбутнього соціології, виславши видатного соціолога П.Сорокіна за кордон. Сам Ленін в соціальному пізнанні користувався тільки статистикою та класовим підходом, який так вимагав доповняльних соціологічних методів, які б давали об’єктивно-істинну картину побудови соціалізму. Слідуючи Марксу, Енгельсу, Леніну, які вважали своє вчення як істину в останній інстанції, як останнє слово науки, будучи класово засліпленими ненавистю до капіталізму, до всього буржуазного послідовники Леніна, Сталін і наступні всі генсеки КПРС в цілому “не помітили”, що капіталізм став змінюватися, трансформуватися в кращий бік, що робітники вже в умовах капіталізму завойовують, досягають більше соціальних прав і свобод, ніж при соціалізмі. Вони не помітили потужної сили науково-технічної революції, що почалася саме в капіталістичному суспільстві. Відкинули як “буржуазні науки” генетику, кібернетику тощо, загальмувавши науково-технічний і технологічний розвиток соціалістичного суспільства.

“Ви викинули, - звертався до російських комуністів Короленко, - найбільш максималістські гасла, ви воюєте в ім’я соціалізму, ви перемагаєте його іменем на полях битв, але вся ця суєта в ім’я комунізму анітрохи не говорить про його перемогу”11 Короленко В. Письма к Луначарскому. – Новый мир, 1988, - № 10, - с.207. Тріумфальна хода соціалізму по світі завершилася повним фіаско. Короленко звернув увагу на такий соціально-психологічний момент: нелегальне становище більшовицької партії виробило в судженнях (мисленні), діях позицію крайності і однобічності щодо капіталізму. Капіталізм ХХ ст. вже був не подібний на капіталізм ХІХ ст., коли Маркс і Енгельс писали відомий “Маніфест Комуністичної партії”.

Будівництво соціалізму комуністи уявляли собі схематично, враховували етапи, періоди, переходи типові форми життя , але не враховували, як це відіб’ється на людях, на їхньому житті, дітях, людині. Ленін сам говорив, головне ув’язатися в бій, а там буде видно. Але з таким підходом, установкою не може діяти політик, який прагне перевернути життя мільйонів людей. Тому соціалізм приніс з собою більше негативу, більше руйнувань, ніж позитивних результатів, добра.

“У ваших офіціозах панує внутрішнє благополуччя”11 Короленко В. Письма к Луначарскому.- Новый мир, - 1988, - № 10.- с.209 . Правда, соціалізм досяг був чималих успіхів в індустріалізації, військовій справі, але занадто дорогою ціною, ціною рабської праці селян-колгоспників, геноциду в Україні, мобілізацією робітників та молоді. Але це “внутрішнє благополуччя”, самовихваляння, самовозвеличення і загубило соціалізм. Комуністів, на думку Короленка, загубив максималізм. Вони хотіли всього зараз же, сьогодні, цієї ж миті. Хто вагався, сумнівався (в мудрості партії, генеральної її лінії), вважався ворогом народу. В таких випадках комуністи не йшли на компроміс між діями і виваженим обміркуванням. Вони не знали міри революційних можливостей. Схеми побудови соціалізму не давали розвиватися уявленню, міркуванню про складність суспільної дійсності, її перетворенню. Активістський підхід, чисто теоретичний та кількісний розрахунок до побудови соціалізму виявився оманливим. “Не створивши майже нічого, ви зруйнували дуже багато” – закидає комуністам Короленко.

Силою не можна нав’язувати нові форми життя, у позитивному сенсі яких народ ще не переконався. Комуністи порушували права і свободи громадян, які навіть не виступали проти соціалізму, вмішувалися у приватне життя, наприклад, держава грубо конфісковувала приватні колекції картин і книг.

Введення соціалізму здійснювалося шляхом придушення свободи, прав громадян. “Політичних революцій було багато, соціальної ще не було жодної”22 Короленко В. Письма к Луначарскому.- Новый мир, 1988, - № 10, - с.211 – робить висновок Короленко. Що значить соціальна революція? В нашому розумінні соціальна революція – суттєве поліпшення життя бідних людей, найнижчих класів, робітників, селян та інтелігенції, тобто тих, хто створює матеріальні і духовні блага суспільства, праця яких лежить в основі суспільства. Всі революції, які відбулися у світі, включаючи Велику Французьку революцію 1789 року, не змінили ієрархічного соціального порядку, поділу людей на вищі класи і нижчі. Хто при владі, той отримує більшу зарплату, живе заможніше, користується більшими правами і свободами, соціальними пільгами. Влада заміняє власність. Хто керує, управляє, живе краще за тих, хто створює, втілює в життя задуми вчених і політиків. Такий стан треба перевернути. Основа піраміди, будь-якої будівлі важливіша за вершину. Тому й розвалюються суспільні будівлі (типи суспільств), руйнуються революціями, реформами, бо залишають незмінним основу.

Передрікаючи соціалістичні колізії і остаточний крах соціалізму, Короленко пише: “За це посягання на свободу самовизначення народу вас жде розплата... Не бажав би бути пророком, але серце в мене стискається передчуттям, що ми тільки що перед порогом таких лих, перед якими затьмарено все те, що ми відчуваємо тепер”11 Короленко В. Письма к Луначарскому. – Новый мир, 1988, - с.211.

Починаючи з 60-х років XX ст., в соціалістичну культуру проникає ідеологічний та політичний плюралізм. Культура перестала бути однорідною і непроникною для процесів диференціації. Із зміною суспільства змінювалась і культура, яка була вплетена в життя суспільства.

"В самій основі радянської культури була закладена глибока вихідна суперечність, обумовлена механізмом інформування. Класична версія радянської культури основується на сакралізації