Відхід від офіційної комуністичної культури йшло шляхом традиціоналізації і модернізації культури. Сакральне ядро радянської культури, комуністична ідеологія, суспільно-політичні цінності більше не надихали радянських людей, не мобілізували їх сил. Почали звертатись по допомогу до минулого. Припинились прямі напади на церкву, в кіно стали з'являтись церковні атрибути.

В моду життя входило давньоруське мистецтво, церковна обрядовість (хрещення дітей, відвідування церкви, носіння натільних хрестиків). Це вело до деологізації культури, пошуків нових цінностей.

Але подолана була і "безгрошова свідомість", змінювались споживчі цінності, актуалізувалась цінність грошей. Трудова мораль розривалась зсередини. Зростає цінність матеріальних сторін праці. Разом з цінностями споживання і дозвілля утверджувалася нова культура міжособистих відносин.

Починають обговорюватись фрагменти суспільного життя - спочатку на рівні буденної свідомості, а згодом на теоретичному рівні через такі науки, як соціологія, психологія. Утверджується дискусія як суспільний інститут і діалог як форма функціонування і розвитку культури.

Раціоналістичні і технокритичні тенденції проникли в ідеологію і політику, економічного, політичного, соціального управління. У правлінська ідеологія змінювалася, а управлінська практика залишалася без змін, були відсутні трансформації політичних і господарських структур.

Ідеологія ніколи повністю не визначала радянської культури, оскільки остання була тісно пов’язана з класичною і світовою традицією. В період розвитку індустрії, дозвілля все вигідніше було владі контролювати культуру.

Особливостями культурної модернізації в пізньому радянському суспільстві були:

суспільна нерівномірність;

територіальна неоднорідність. В центрах швидше проходили модернізація, ніж на периферії;

переважання творчості.

Індустріалізація, урбанізація, секуляризація, зростаюча раціоналізація, освіта щораз зменшували соціальну дистанцію між капіталізмом і соціалізмом, і вели до модернізації культури. Тим більше, що двері радянської культури трохи відчинились, культурна самоізоляція зменшилась. СРСР проводив політику "мирного співіснування" із Заходом. Певний мінімум культурних цінностей вважався спільним, загальнолюдським. Розширювався діалог культур і культурний обмін. Радянська людина перебудовувала свій побут, повсякденність. Престижним для сім'ї стали дача, машина, найновіший телевізор, відеоапаратура.

Модернізація розвивалась шляхом індивідуалізації і приватизації життєвого світу особистості, прискоренням нових споживчих цінностей, демократизацією і гуманізацією культури, націоналізмом і деідеологізацією культури.

Окремі квартири, телебачення, ріст освіченості, піднесення життєвого рівня замінювали колективізм на індивідуалізм, буденні цінності , приватне індивідуальне життя відокремлювалось від офіційної ідеології та політики. Для індивідуаліста характерна зовнішня лояльність до соціалістичної влади і внутрішня відчуженість. Роздвоєна свідомість стала масовим соціально-психологічним явищем. Буденна свідомість змінювалася, розширялось коло актуальних проблем, підвищився рівень соціальних домагань і очікувань.

Бажання досягти добробуту стало реальною життєвою потребою. Перехід капіталістичних споживчих цінностей, культурних стандартів, моделі організації побуту мав для СРСР свого посередника в особі соціалістичних країн Східної Європи.

Радянська влада трактувала працю як повинність і обов'язок, не акцентувала увагу на необхідність держави адективно кількості і якості праці винагороджувати останню.

В СРСР земля знаходилась у володінні колективних господарств. Але державна політика на формування індустріалізації за рахунок аграрного сектору негативно відбилась на сільському господарстві, яке і щораз більшій мірі не могло прогодувати населення країни. А ціни на продовольчі товари штучно підтримувались низькими. Уряд М.С.Хрущова намагався підняти ціни, але піднялась народна хвиля невдоволення. Ця підойма економічного регулювання була незадіяна. Диспропорція між попитом і пропозицією зростала. Продовольчі і промислові товари зникли з прилавок магазинів. Товарний дефіцит став проблемою.

На розвиток сільського господарства держава відпускала великі кошти і ніби за офіційною статистикою сільськогосподарське виробництво на душу населення зросло до 1980 року. Але ця статистика не враховувала втрати, приписок, які сягали 30%. Держава закуповувала зерно за кордоном.

Капіталовкладення в сільське господарство зростало, але воно давало щораз менший ефект із-за:

Дрібні чиновники, директори заводів і магазинів, всі хто мав доступ до товарів перепродували дефіцитну продукцію вдвоє чи троє дорожче. Чиновники приватизували прибуткові посади і об’єкти управління. Соціалістичне суспільство розкладалось. На зміну колективізму приходив індивідуалізм і прагнення до збагачення. Виникла тіньова економіка, росли спекулятивні капітали, з’явилися великі групи дрібних і великих торгівців-спекулянтів, які займалися приватним підприємством. В радянській соціалістичній економіці сформувався капіталістичний сектор, виникла радянська буржуазія11 Див.: Алексеев В.В. Гибель Советского Союза в контексте истории социализма. – Общественные науки, - 2002, - №6, - 6, 74. Якщо в 60-х роках ХХ ст. обороти “чорного ринку” та тіньової економіки сягало 5 млрд.руб., то в 80-х роках вони складали від 100 до 250 млрд.руб. (15-25% національного доходу). В цьому секторі було зайнято біля 40 млн. людей. Самі люди не вважали себе злочинцями. За даними правоохоронних органів 10 млн. з них саме належали до тих хто порушували закони22 Див.: Козлов Ю. Теневая экономика и преступность. – Вопросы экономики, - 1990, - №3, Коречина Т. Теневая экономика в СРСР (анализ, оценки, прогнозы), - Вопросы экономики, - 1990, - №3. Кудров В. Так что же погубило советскую экономику? - Вопросы экономики, - 1998, - №7..

У 1980-85 роках вкладення в сільське господарство збільшилося порівняно з попередньою п’ятирічкою на 10%, а збір зерна впав на 10%. За рахунок валютних ресурсів, отриманих за продаж нафти хліб закуповувався для свої внутрішніх потреб і для Афганістану. Для своїх потреб СРСР закуповувало в 1984 році 56 млн.т. зерна. Криза змусила керівництво КПРС перейти до “перебудови”. Знову збільшили капіталовкладення в сільське господарство, що привело до деякого росту виробництва товарів