В процесі трансформації здійснюється системне перетворення інституціональної структури суспільства (зміна нормативно-правового простору), зміна окремих інститутів у рамках великих частин суспільства, регіонів, міст, галузей економіки, зміна базових соціальних практик рядовими громадянами. Має місце важлива роль стихійних факторів, невизначеність кінцевих результатів.

Надії людей від трансформації соціалізму до капіталізму зводиться до таких очікувань: утвердження правового характеру держави, ефективність державної влади, її демократичність; розвиток, легітимність та захищеність приватної власності; розвиток і поширення структур громадянського суспільства; широта прав і свобод людини. І справді в постсоціалістичних країнах стало можливим створити своє право і вести його, встановлено права самим визначити обсяги виробництва, ціни на продукцію, розміри зарплати. Більша частина підприємств стали приватними. Від громадян не вимагають обов’язкового працевлаштування. Стало можливим приватизувати квартиру, берегти гроші в іноземній валюті. Проголошено право на страйки, мітинги, акції протесту. Дозволені платна медицина, освіта. Спрощені виїзд за кордон.

Зміна економічних інститутів супроводжувалась зміною політичних інститутів. Звичайними стали вибори керівників на альтернативній основі, здійснилась територіальна децентралізація управління, зроблені перші кроки до плюралізації, ЗМІ, створення вільних асоціацій громадян.

Але разом з тим виникли і стали поширеними неправові практики, суб’єктами яких є влада різних рівнів. Ці неправові практики зміцнюються і розширюються тому, що громадяни адаптуються до нових проблем, труднощів, неправового соціального простору теж неправовим шляхом, для яких він більш ефективний. Такі практики стають відкритим джерелом нової соціальної нерівності. Вони – головне гальмо щодо реалізації ліберального чи соціал-демократичного сценаріїв трансформації. Соціальний простір трансформаційного постсоціалістичного суспільства пронизаний правом багатшого і сильнішого. Нові закони і норми паперові. Зростає роль тіньових правил і норм в економіці, політиці, інших сферах суспільного життя. Домінування неформальних відносин над формальними – причина неуспіху реформ, зневіри народу до влади і змін на краще. Неправові практики – сукупність масових соціальних дій, пов’язані з порушенням суб’єктів різних рівнів норм права.

У всіх трансформаційних процесах людина платить високу соціальну ціну. Наприклад, як дослідили соціологи, економісти, політики, філософи, в Україні позитивними результатами постсоціалістичних трансформацій є:

зруйнування структур соціалістичної партійно-державної влади;

вільні вибори органів влади, установлення виборності, парламентаризму;

подолано тотальне одержавлення економіки;

поширення і утвердження приватної власності;

сформовані інституціональні основи демократичної системи;

економіка стала багатоукладною з рівноправним становищем суб'єктів ринку різних форм власності.

Але виявилось набагато більше негативних явищ трансформації, зокрема:

різке зниження реальних доходів населення, їх зубожіння;

дисфункція держави (держава сама стає причиною безпорядку, дезорганізації, обману);

ріст злочинності;

небувалий спад виробництва та національного доходу;

"проїдання" ресурсів;

криміногенний характер соціальних відносин;

злочинність елітних груп;

порушення моральних норм вищими посадовими особами;

втрата відповідного контролю над господарськими та соціальними процесами;

тіньова (нелегальна) економіка досягла надвеликих розмірів;

державна політика визначається переважно інтересами власника, а не споживача;

формування приватної власності відбувалося при порушенні суспільних загальнолюдських інтересів;

не забезпечено мінімальний для нормальної життєдіяльності людей рівень оплати їх праці, пенсії, стипендії, соціальні допомоги;

розквіт вузького корпоративізму та бюрократизму, беззаконності;

зросла чисельність декласованих груп населення (алкоголіки, наркомани, бомжі, безпризорні діти);

зневіра народу в правильності керування економічним реформуванням.

Суспільство, в якому відбувається трансформація називається перехідним. Ознаки перехідного постсоціалістичного суспільства:

зникло повне одержавлення економіки;

не стало державного економічного планування;

зникло всеохоплююче політичне планування партійно-державної системи;

з'явилися приватні, напівприватні підприємства;

розширилась сфера торгівлі і фінансів;

взаємозв'язки між організаціями визначаються не тільки державою, але і внутрішнім і міжнародним ринком;

роздержавлення, розвиток економічної свободи ще не завершені;

виникла залежність суспільних організацій від фінансово-економічної олігархії;

не закінчено формування основ громадянського суспільства;

не склалась ринкова-демократична культура;

старі соціалістичні і нові капіталістичні реалії злиті і вони утворюють проміжну суспільну систему;

формуються нові установки і стереотипи, нові структури;

створюються умови науково-індустріального і демократичного розвитку;

стиль життя наближується до світових стандартів;

споживання усяких благ збільшилось;

для більшості населення життя стає нестабільним, не гарантованим, матеріально важким.

В таких нестабільних перехідних суспільствах людина мобілізує свій життєвий ресурс. Терпіння, лояльність і очікування кращого стають способами економії і накопичення цього життєвого ресурсу.

Змінюється поведінка соціальних суб'єктів у найважливіших сферах життєдіяльності суспільства.

Як правило, право відстає від змін в економіці і політиці, і тому має місце широко розповсюджена неправова практика, тобто порушення права, законів, норм.

Трансформація у суспільстві відбувається як результат впливу нововведень на традиційні структури. Теорія трансформаційного суспільства бере до уваги взаємодію різноманітних аспектів модернізації, елементів традиціоналізму і консерватизму. Трансформаційні процеси в різних регіонах, соціальних групах і сферах суспільства відбуваються нерівномірно. Енергія розвитку суспільства зумовлена в першу чергу соціокультурною трансформацією. У суспільстві, що трансформується немає усталених зв'язків між елементами, тому наслідки змін передбачити нелегко, зростає ризик помилок. Суспільство, що трансформується живе одночасно за різними парадигмами, наприклад, консервативною і модернізаційною.

Трансформація в Україні призвела до деградації суспільства. Деградація проявляється в скороченні промислового потенціалу, падінні виробництва, криміналізації суспільства, тенденції деіндустріалізації (зупинка і закриття підприємств, декваліфікація робітників та інженерів, відродження архаїчних форм самозабезпечення товарами, натуралізація обміну між економічними суб'єктами), розвивається "боргова" економіка, коли підтримка певного рівня життя відбувається не за рахунок розвитку власного виробництва, а за рахунок кредитів, які надають різні міжнародні фінансові інститути.

Глобалізація

Глобалізація виникла як явище транснаціонального функціонування економіки та інформації. Фінансово-інформаційні системи не знають національних кордонів. Глобалізація довела, що переміг капітал та інформаційна політика над національними інтересами.

Важливими факторами глобалізація є інформаційно-економічний і інформаційно-технологічні процеси. Економічна