Глобалізація звузила вплив національної держави на економіку. Входження в глобальну економіку є входження у світовий прогрес і світовий процес. Щоб вийти на світовий рівень треба не доганяти та імітувати розвиток інших країн, а бути унікальним і першим.

Глобалізація, як загальна світова економічна, інформаційна і культурна тенденція, що нівелює національну самобутність. Соціокультурний аспект глобалізації – це по-перше, ріст транснаціональних корпорацій, розширення їх економічного потенціалу, обсягів виробництва, ринків збуту. Стандартизація більшості товарів і послуг стимулює уніфікацію елементів матеріального буття, цивілізації і способів життя більшої частини населення Землі. Це приводить до зменшення культурної різноманітності народів і націй. Номенклатура товарів і послуг постійно росте і включає набір різних культурних форм (від модних архітектурних і дизайнерських проектів до предметів кулінарії, особистої гігієни, побуту). А у сфері послуг – від популярних туристичних маршрутів до зміни статі і косметичного обслуговування. Так здійснюється експансія у сфери буденного життя людини, його свідомості і підсвідомості, світогляду, ідеології. ЗМІ стимулюють масивний попит на ті чи інші товари і послуги по всьому світу. По-друге, завдяки формуванню загальнопланетарного інформаційного простору, розвитку Інтернету спостерігається експансія виробників інформації. Інформаційна експансія веде до уніфікації картин світу і образів їх в культурі. І знову небезпека зниження рівня культурної різноманітності людства.

Глобалізація як світовий процес ґрунтується на поширенні капіталізму на всесвіт. Вона має переважно економічні причини, зміст і наслідки. Світ внаслідок глобалізації не стає однорідним, але Захід, особливо США, домінують над всім людством.

Початок глобалізації починається з ХV ст., коли став зароджуватись капіталізм, з’явилися перші ознаки колонізації. Змістом глобалізаційних процесів є перетворення розрізнених економічних систем в єдину світову економічну систему. Глобалізація рухається економічними причинами, захищає, розвиває, поширює американо-європейський капіталістичний спосіб життя. Вона не має наміру створити справедливий світовий порядок, а оптимальні умови для розвитку американського і європейського капіталізму.

Економічна і політична глобалізація має вплив на культуру, вироблення загальнолюдських цінностей. Виникають концепції універсальності або всезагальності.

Сама глобалізація – культурний процес. Вона створює нову соціальну організацію, що ґрунтується на знанні. Щоб ці знання не перевели до нової форми нерівності, слід дотримуватись певних етичних цінностей, які сприяли б утворенню всезагальної цивілізації. І головне тут освіта для всіх.

Інформаційно-комунікаційні технології роблять світ єдиним. Але поширюється нерівність між “інформаційно бідними” та “інформаційно багатими”.

Народжувана нова цивілізація є синтез національних культур, об’єднаних системою загальнолюдських цінностей. Різноманітність світу замінюється універсальною тенденцією глобалізації.

Глобалізм є постіндустріальною трансформацією світової економіки. Взагалі капіталізм рухався завдяки двом економічним парадигмам – вільний ринок за вченням Хайека-Мізеса-Фрідмана та державного регулювання за вченням Кейнса.

Зараз світова економіка дійшла до нової межі – глобалізму. Свідченням цього є універсальність фінансових потоків, які життєво переливаються через будь-які кордони. Перенесення реальних виробництв у країни третього світу, розширення суспільства споживання, уніфікація національних законодавств, Інтернет. Це свідчить також про те, що світ стає єдиним, у ньому діють єдині економічні закони. Економіка стала світовою. Світовою стане (подекуди вона вже стала) і політика, яка обслуговує економіку, навіть інколи, випереджаючи її. Новий світопорядок формується. Контролюється й підтримується могутністю США та системою їх союзів. Створений міжнародний порядок вигідний виключно для збагачення транснаціональних корпорацій.

У зв’язку з виснаженням природних ресурсів і забрудненням довкілля освоюється нові напрями промислово-економічного розвитку: інформаційно-технічна промисловість, біотехнологія, нові енергетичні системи, космічна техніка, система захисту довкілля.

Інформаційна епоха скорочує робочі місця працівників розумової праці, до яких відносяться менеджери, інженери, юристи, медики, біржові маклери, викладачі вищої школи. Перекладача з дипломом вищої освіти згодом замінить комп’ютер, як і податкового інспектора, співробітника банку.

Епоха глобалізму характеризується широким використанням Інтернету. Інтернет – найбільша світова комп’ютерна мережа. Вона складається приблизно з мільйонів зв’язаних телефонами та лініями передачами базових комп’ютерів, через які здійснюється вихід на 40 мільйонів персональних комп’ютерів.

Але Інтернет став актором, де злочинність зростає найшвидше. Збитки від цих злочинів складає мільярди доларів.

Глобалізацію характеризує транснаціональне функціонування економіки та інформації. Глобалізація – це перемога капіталу та інформаційної свободи над національними інтересами, створення транснаціональних систем. Ключові фактори глобалізації – інформаційний, економічний, технологічний. Комп’ютер та Інтернет прискорили всі людські дії, змінили їх якісно і кількісно. Виникла відкритість технічної та технологічної інформації та будь-якої іншої. Товари і капітали легко переходять із країни в країну. Гроші втратили своє національне призначення. Фінансовий ринок домінує над товарним. Технології злиті із інформацією можуть забезпечити виробництво нових товарів і послуг із меншою ніж в минулому році вартістю і створити нові унікальні продукти світового ринку. Унікальність і дешевизна – фактори входження в глобальну економіку. Реклама надає престижно-смислове значення того чи іншого товару і він стає переможцем глобального ринку. Оскільки економічний прогрес визначається інноваціями, багаті країни стають ще багатшими. Зростає розрив між багатими і бідними країнами.

У 1982 році Дж.Несбіт виділив десять глобальних тенденцій:

перехід від індустріального суспільства до інформаційного;

від розвинутої техніки до високих технологій;

від національної економіки до світової;

від короткотермінових завдань до довготривалих;

від централізації до децентралізації;

від інституту національної допомоги до самодопомоги;

від представницької демократії до безпосередньої;

від ієрархії до мережі;

від Півночі до Півдня;

від альтернативного вибору до багатоманітного вибору.

Глобалізація вимагає не модернізувати економіку, а зробити різкий якісний стрибок. Доганяти та імітувати, значить бути позаду. Треба бути кращим