Сама природа людини, спільне проживання з іншими зумовлювали виникнення суспільства і держави. Люди різні між собою за здібностями, схильностями до тої чи тої діяльності і тому вони потрібні один одному для задоволення різних потреб, бажань, смаків. З цього виходили Платон і Аристотель в поясненні появи суспільства.

Щоб контролювати самих себе люди відчужують державі (суспільству) власну свободу, заявляють в Новий час Гоббс і Руссо.

Поділ праці і обмін товарами, за А. Смітом, основа спільності людей, їх специфічна риса.

Отже, у виникненні суспільства лежить людське природне начало: нерівність здібностей; необхідність обміну цими здібностями, діяльностями та їхніми результатами для задоволення різних потреб і бажань; агресивність природного стану людей “війна всіх проти всіх” як писав Габбс вимагає колективного морального і правового контролю; “залежність всіх від всіх” (Гегель); природні інстинкти до спільності, єднання.

У різні історичні періоди способи поєднання виробника з засо-бами виробництва були різними. Але виникнувша форма власності має тривалий час стабільний характер. Це обумовлює стійкість виробни-цтва і цілісність суспільства.

Суспільні відносини не зводяться тільки до виробничих, оскі-льки діяльність людей не обмежується виробництвом. Виробничі відносили і насамперед форми власності закріплюються правом. Виника-ють правові відносини між громадянами і державою, власниками і найманими робітниками, між самими громадянами. Правові відносини охороняються державою.

У суспільстві існують соціальні групи, інтереси яких не пов-ністю збігаються, а навіть і протилежні. Виникають суперечності між різними групами людей, класами, між громадянами і державою. Незадоволені групи громадян прагнуть скинути дане державне керівни-цтво і самим опанувати владою. Борючись за владу, за зміну державного керівництва групи громадян знаходяться в політичних відносинах. В політичні відносини/особливо в переломні моменти/ можуть бути втягнуті всі громадяни.

Виробничі, правові, політичні відносини переплітаються, впли-вають один на одного. Вони складають систему суспільних відносин. Суспільні відносини породжуються виробничою діяльністю, та й існу-ють завдяки цій діяльності. Вони стають незалежними від окремої особистості, індивідуумів. Вони можуть стати відчуженими, ви-ходити з під контролю людини і суспільства.

І в марксизмі і в сучасні літературі більше досліджено макрорівень суспільного розвитку, суспільство в цілому, великі соціальні групи, класи, маси, менше окремий індивід.

Після Гегеля Маркс продовжував досліджувати активність су-б'єкта. Головну форму цієї активності він відкрив в практиці, тоді як німецька класична філософія пов'язувала цю активність майже виключно із свідомістю людини, її розумом.

Аналіз матеріально-виробничої діяльності, як одного з ви-дів практики, став вирішальним для вироблення нових принципів пізнання суспільства і суспільної свідомості.

Передумовою і умовою існування суспільства є природне вироб-ництво самої людини і суспільне виробництво, тобто виробництво засобів існування. В процесі виробництва відтворюються не тіль-ки ті речі, які потрібні для життя людини, але і виробничі відносини. Вони виливають на суспільну свідомість. Але на суспіль-ну свідомість впливають також спадковість, культура/ народу, на-ції, суспільства, епохи, людства/, національні традиції, суспільно-історична ситуація, державна політика.

Суб’єктивна сторона суспільства – діяльність суб'єкта, його свідомість, воля, чуття і почуття, ідеальний план дій, організованість. Діяльність інших людей теж може бути об’єктивною стороною суспільства, також груп людей щодо іншої групи людей. Об’єктивне і суб’єктивне діють у взаємодії.

Зміни в суспільстві настають тільки тоді, коли дозріли об'єк-тивні умови. Але без свідомої, організованої, цілеспрямованої діяльності не можна розв'язувати навіть об’єктивно назрілі питання

Матеріальне – те, що відчувається, сприймається, воно є об’єктивним. Але не все об’єктивне є матеріальним. Свідомість іншого/ ідеальне/ може бути для іншої людини об’єктивною. Матеріальне в переважній більшості випадків є визначальним щодо свідомості Суспільство-об’єктивний історичний цілісний процес життєдіяльності сукупності людей, в процесі якого виникають різні сфери суспільного бут-тя, форми і рівні суспільної свідомості, відповідні соціальні інститути. Основними сферами суспільного життя є:

1/ матеріально-виробнича /сфера матеріального виробництва, роз-поділу, обміну, споживання; функціонування продуктивних сих і виробничих відносин; науково-технічний і технологічний про-цес; 2/ соціально-політична сфера/ діяльність державних і недержавних установі З/ духовно-культурна/ сфера духовної творчості, трансформація і сприйняття різних форм і рівнів суспільної свідомості/; 4/ побутова сфера.

Виходячи з аналізу сучасного розвинутого суспільства як інформаційного, слід виділити ще 5/ соціально-гуманітарну сферу (спільна діяльність людей, спрямована на відтворення суспільної істоти);

6) інформаційно-комунікативну (діяльність людини у створенні та функціонуванні інформаційно-комунікативних технологій)

Як у всіх явищах світу у суспільстві панує певна закономірність, існують закони, функціонує детермінізм.

Історичне існування суспільства є діяльністю людини, груп людей, спільнот, націй, народів, людства. І кожен з цих суб’єктів діяльності дбає про свої потреби, інтереси, реалізує свої цілі. Людина – творчий суб’єкт суспільних явищ і процесів та їх об’єкт, що відчуває на собі їх дію.

Події в суспільстві пояснюють, перебільшуючи (чи навіть, абсолютизуючи) роль обставин незалежних від людини (фаталізм) або перебільшуючи, абсолютизуючи бажання, хотіння, волю людини (волюнтаризм). Фаталізму дотримуються, коли визнають існування факторів, сил, які знаходяться поза людиною (бог, середовище), визнають сили, що знаходяться в людині, але незалежні від її волі і свідомості (підсвідомі механізми, за Фрейдом; вроджені структури мозку, за К. Леві-Стросом і М. Фуко; біологічні ознаки за теоріями расизму) і коли визнають випадковий збіг обставин.

Людина постійно стикається з об’єктивними факторами, які діють незалежно від неї, сильніші від неї, які змушують діяти саме так, а не інакше. Але людина може виявитись сильнішою за обставини. Від холоду і спеки вона навчилась захищатись, від примх природи стала менш залежною. Підпорядковує вона собі і підсвідомі механізми. Перемагати об’єктивні обставини допомагає їй розум, воля, знання, техніка і технологія. Людина навчилась стримувати свої інстинкти. Але і розум людини, її воля мають свої