ВПЛИВ СИНЕРГЕТИКИ НА РОЗУМІННЯ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА

Людина перебуває в стабільному стані та нестабільному, вона в собі несе хаос і порядок. Російський літератор Д.Ліхачов писав:"... творчість завжди зв'язана з деякою нестійкістю, то більшою, то меншою, - нестійкістю, яка є відображенням хаотичного начала в світі" [І]. Не тільки творчість, але будь-який рух, дія, діяльність взагалі виводить людину із стану стабільності, стійкості, лінійного руху. В таких випадках все може бути і позитивне і негативне, і добре і зле, і корисне і шкідливе. Тобто рух, дія, творча діяльність включають в себе випадок. Рух, дія, діяльність приводить людину в стан нестійкості, а остання робить людину вільною, розкріпачує її. В моменти нестійкості яскраво проявляється індивідуальність.

Як хаос так і порядок лише моменти цілого. Ніщо, ні хаос, ні порядок не можуть бути перманентними. Хаос - ознака кризи форми буття. Але в хаосі виявляються сили, які по-новому організують життя. Із хаоса утворюються упорядковані структури, порядок, із порядку - неупорядковані структури, хаос. Конструктивний хаос руйнуючи будує і, навпаки, будуючи руйнує.

До "хаосу" близькі поняття "революція", "криза". Революція виникає, коли старі структури заважають розвитку. Революція, бунт, конфлікт, безпорядок – форми протесту проти гальмівної стійкості, кризи - свідчать про те, що старі джерела розвитку вичерпали себе і процеси руйнації, розпаду стали переважати.

Хаос – це теж певна структура, абсолютно безструктурної частинки буття не існує. Існують закони хаосу. В хаосі існує конструктивне начало і тому хаос є умовою, наприклад, творчості людини. Хаос виникає, коли стикаються мікро- і макрозакони, здійснюється взаємне руйнування.

Системоутворюючою категорією синергетики, як нової парадигми є самоорганізація – здатність до саморозвитку за рахунок не тільки притоку ззовні енергії, речовини, інформації, але й за рахунок внутрішніх можливостей.

Синергетика досліджує складні, відкриті системи, які еволюціонують. Наприклад, суспільство в цілому, або його підсистеми. Російський вчений М.Мойсеєв писав, що "кожен стан соціальної системи є біфуркаційним. Саме ця обставина приводить до різкого прискорення всіх процесів самоорганізації суспільства" [2].

У суспільстві закономірно виникають дезорганізаційні процеси, оскільки накопичуються проблеми, протиріччя. Деякі з них розв'язуються в рамках системи, а деякі вимагають зміни самої системи. Спочатку дезорганізація, хаос виникають на рівні мікросвіту, в окремих явищах, підсистемах, потім переходить на макрорівень.

Конвергенція деяких властивостей, явищ соціалізму і капіталізму є формою соціальної синергії. Західний капіталізм не обходиться без планування, він поєднує організацію (планування) і самоорганізацію (ринок). Біда і вина соціалізму в тому, що він абсолютизував організацію, тобто планування і знехтував самоорганізацією, ринком.

Нова пізнавальна система, створена синергетикою повинна навчити людину жити в нестабільному, хаотичному світі, багато суспільних явищ мають нелінійний характер та підпорядковані самоорганізації.

Людина теж є відкритою, складною, еволюціонуючою істотою. Ці людські якості лінійно не розташовані в часі, вони взаємодіють, є синергійними Відкритість веде до складності, яка є основою еволюційною розвитку особистості. Відкритість до нового досвіду шлях до формування особистості, тобто розвитку талантів, здібностей. Уже питання, які ставить людина природі, суспільству, іншій людині свідчить про її відкритість і складність. Питання породжує очікування, певним чином настроює людину. Характер питань свідчить про рівень розвитку людини та її епохи, культури, цивілізації, цілеспрямованості особи.

Лінійні системи - пасивні, нелінійні є активними. Лінійні системи функціонують тільки під впливом зовнішніх сил, нелінійні - під впливом внутрішніх сил, вони самодіють, спонтанно самопороджують нові структури.

Синергетика як науковий напрям виник в 70-х роках XX ст. У 1969 році німецький фізик Ганс Хакен читаючи лекції про лазерне випромінювання в університеті міста Штуттгарт вжив нове слово "синергетика", що означає співробітництво, узгоджена дія, співучасть. В процесах лазерного випромінювання Хакен відкрив самоорганізацію: певна структура світлової хвилі виникла без зовнішнього втручання. На зміну хаосу прийшов порядок [3].

Синергетика – наука про самоорганізацію, тобто про самовиникнення і самопідтримання упорядкованих часових і просторових структур у відкритих нелінійних системах різної природи.

Системи, які досліджував Хакен були відкриті, нелінійні. Нелінійність означає, що перехід від неорганізованої поведінки атомів до злиття їх випромінювання в когерентну світлову хвилю проходить не в лінійній пропорції, а стрибкоподібне, в той момент коли приплив енергії перевищить певний бар'єр.

Розрізнена і невпорядкована поведінка окремих атомів, тобто хаос шляхом фазового переходу стає порядком. Можна визначити параметри порядку, описати складність системи. Параметри порядку підпорядковують поведінку окремих елементів системи (принцип підпорядкування Хакена)

Ефекти утворення стійких структур в умовах інтенсивного зовнішнього припливу енергії відомі були і до Хакена (утворення лунок Бернара, викликані конвективними течіями в рідині, яка підігрівається знизу, утворення локалізованих структур горіння і тепла у надшвидких лавиноподібних еволюційних процесах).

Відоме друге начало термодинаміки про ріст безпорядку (ентропії) в замкнутих системах втрачає свою силу для відкритих нелінійних систем, які вивчає синергетика. Локалізовані і швидкорозвиваючі структури існують за рахунок зростаючої хаотизації середовища на основі ентропії.

В хімії в 70-х роках XX ст. теж було спостережено спонтанне виникнення упорядкованих структур. В різних експериментальних умовах в однієї і тієї ж системи можуть спостерігатись різні форми самоорганізації - хімічні годинники, стійка просторова диференціація або утворення хвилі хімічної активності на макроскопічних віддалях. Часова структура – це коливання з регулярною періодичністю, яку відкрили російські вчені Бєлоус Б. і Шаботинський А. Для теоретичного опису цього явища Пригожін та його співпрацівники розробили спеціальну модель – брюселятор. Вона була створена так: дві речовини вступають в реакцію.