Трансформація

В кінці 20 сторіччя, а точніше в 90-х роках впали комуністичні режими. Світова система соціалізму розпалась, руйнації зазнав СРСР. Перехід соціалістичних країн до капіталізму називається трансформацією. Трансформація - соціально-економічні, політичні, соціальні, культурні, правові, духовно-ідеологічні перетворення, які змінюють природу суспільства, його сутність. Сучасна трансформація йде шляхом модернізації і економічно та політичне означає перехід до капіталізму західноєвропейського типу.

Трансформація в соціалістичних країнах має такі особливості порівняно з трансформацією в несоціалістичних країнах, а саме:

здійснювані перетворення мають подвійний характер і одночасно створюється нова капіталістична ринкова економіка і утверджується плюралістична демократія;

приватизацію і зміну стратегій суспільного розвитку важче здійснити, оскільки треба демонтувати всю промисловість і сільське господарство; етнічна і національна неоднорідність породжує націоналізм, який сприяє національно-культурній самобутності трансформації і водночас гальмує встановленню громадянського суспільства;

в соцкраїнах були лише зародкові форми громадянського суспільства, майже були відсутні автономні політичні та громадські організації і тому конфронтація переважає над компромісом.

Політичне в некомуністичному світі (Південна Європа, Латинська Америка, Азія) трансформація означала повернення до демократії, у постсоціалістичних країнах здійснюється становлення демократії. Трансформаційні процеси в постсоціалістичних країнах не просто перехід до нового суспільства, а революція в економіці, політиці, соціально-культурній та духовній сферах.

Трансформація – це перетворення соціальної природи суспільства. Соціальними агентами цього процесу є правляча еліта, бюрократія, масові соціальні групи переважно із середнього класу. Характерна особливість трансформації – тривала і глибока анемія, викликана випереджуючим розкладом старих інститутів порівняно із становленням нових. Характерна також роль стихійних факторів, слабка керованість. Результатом (головним) трансформації є якісне перетворення базових інститутів суспільства, зміна класової структури, соціальної стратифікації, соціокультурні зрушення.

В процесі трансформації здійснюється системне перетворення інституціональної структури суспільства (зміна нормативно-правового простору), зміна окремих інститутів у рамках великих частин суспільства, регіонів, міст, галузей економіки, зміна базових соціальних практик рядовими громадянами. Має місце важлива роль стихійних факторів, невизначеність кінцевих результатів. Головний результат трансформації – якісне перетворення базових інститутів суспільства. Більш глибший результат – зміна класової структури соціальної стратифікації суспільства. І ще один результат трансформації – соціокультурні зрушення. Ведучим процесом трансформації зміна інституціональної структури суспільства.

Надії людей від трансформації соціалізму до капіталізму зводиться до таких очікувань: утвердження правового характеру держави, ефективність державної влади, її демократичність; розвиток легітимність та захищеність приватної власності; розвиток і поширення структур громадянського суспільства; широти прав і свобод людини. І справді в постсоціалістичних країнах стало можливим створити своє право і вести його, встановлень права самим визначити обсяги виробництва, ціни на продукцію, розміри зарплати. Більша частина підприємств стали приватними. Від громадян не вимагають обов’язкового працевлаштування. Стало можливим приватизувати квартиру. Берегти гроші в іноземній валюті. Проголошено право на страйки, мітинги, акції протесту. Дозволені платна медицина, освіта. Спрощені виїзд за кордон.

Зміна економічних інститутів супроводжувалась зміною політичних інститутів. Звичайними стали вибори керівників на альтернативній основі, здійснилась територіальна децентралізація управління, зроблені перші кроки до плюралізації, ЗМІ, створення вільних асоціацій громадян.

Але разом з тим виникли і стали поширеними не правові практики, суб’єктами яких є влади різних рівнів. Ці не правові практики зміцнюються і розширюються тому, що громадяни адаптуються до нових проблем, труднощів, не правового соціального простору теж не правовим шляхом, для яких він більш ефективний. Такі практики стають відкритим джерелом нової соціальної нерівності. Вони – головне гальмо щодо реалізації ліберального чи соціал-демократичного сценаріїв трансформації. Соціальний простір трансформаційного постсоціалістичного суспільства пронизаний правом багатшого і сильнішого. Нові закони і норми паперові. Зростає роль тіньових правил і норм в економіці, політиці, інших сферах суспільного життя. Домінування неформальних відносин над формальними – причина неуспіху реформ, зневіри народу до влади і змін на краще. Не правові практики – сукупність масових соціальних дій, пов’язані з порушенням суб’єктів різних рівнів норм права.

У всіх трансформаційних процесах людина платить високу соціальну ціну. Наприклад, в Україні позитивними результатами постсоціалістичних трансформацій є:

зруйнування структур соціалістичної партійно-державної влади;

вільні вибори органів влади, установлення виборності, парламентаризму;

подолано тотальне одержавлення економіки;

поширення і утвердження приватної власності;

сформовані інституціональні основи демократичної системи;

економіка стала багатоукладною з рівноправним становищем суб'єктів ринку різних форм власності.

Але виявилось набагато більше негативних явищ трансформації, зокрема:

різке зниження