Загострилась проблема ідентичності особистості . в модерному суспільстві особистісна ідентичність формується соціальним простором країни, держави, теперішнього світу. Макросоціальні відносини людей виходить за рамки національно-державних спільностей. Особистість черпає свої життєві смисли як основу самосвідомості, ієрархій цінностей і норм, духовний зміст свого буття не тільки через інтеріоризацію уявлень, норм, цінностей, взірців поведінки своєї культури та іншої, чужої, але всієї світової. Соціальні зв’язки людей виходять за межі певного культурного ***.

Сфера споживання, дозвілля, розваг завдяки глобальній інформації та комунікації стають гомогенними, які мало відрізняються за своїм змістом від інших культур, суспільств, країн. Універсальна вестернізація може мати, наприклад, вид ***. Наднаціональні культурні спільності мають місце у сферах виробництва, бізнесу, освіти. Культурний синтез виробляє нову культуру – глобальну.

Починаючи з 60-х років XX ст., в соціалістичну культуру проникає ідеологічний та політичний плюралізм. Культура перестала бути однорідною і непроникною для процесів диференціації. Із зміною суспільства змінювалась і культура, яка була вплетена в життя суспільства.

"В самій основі радянської культури була закладена глибока вихідна суперечність, обумовлена механізмом інформування. Класична версія радянської культури основується на сакралізації секулярних (суспільне -політичних) цінностей і витіснення сакральних ("смисложиттєвих") цінностей на периферію. Невідповідність внутрішнього змісту цінностей їх офіціальному положенню утворює базову суперечність радянської культури"11 3удин А. Истоки перемен и культурная транформация "познесоветского" общества,- МЭ и МО, 1999, №4, с.60.. Неминучим була різноманітність в культурі.

Відхід від офіційної комуністичної культури йшло шляхом традиціоналізації і модернізації культури. Сакральне ядро радянської культури, комуністична ідеологія, суспільно-політичні цінності більше не надихали радянських людей, не мобілізували їх сил. Почали звертатись по допомогу до минулого. Припинились прямі напади на церкву, в кіно стали з'являтись церковні атрибути.

В моду життя входило давньоруське мистецтво, церковна обрядовість (хрещення дітей, відвідування церкви, носіння натільних хрестиків). Це вело до деологізації культури, пошуків нових цінностей.

Індустріалізація, урбанізація, секуляризація, зростаюча раціоналізація, освіта щораз зменшували соціальну дистанцію між капіталізмом і соціалізмом, і вели до модернізації культури. Тим більше, що двері радянської культури трохи відчинились, культурна самоізоляція зменшилась. СРСР проводив політику "мирного співіснування" із Заходом. Певний мінімум культурних цінностей вважався спільним, загальнолюдським. Розширювався діалог культур і культурний обмін. Радянська людина перебудовувала свій побут, повсякденність. Престижним для сім'ї стали дача, машина, найновіший телевізор, відеоапаратура.

Модернізація розвивалась шляхом індивідуалізації і приватизації життєвого світу особистості, прискоренням нових споживчих цінностей, демократизацією і гуманізацією культури, націоналізми і деідеологізація культури.

Окремі квартири , телебачення, ріст освіченості, піднесення життєвого рівня замінювали колективізм на індивідуалізм, от денні цінності , приватне індивідуальне життя відокремлювалось від офіційної ідеології та політики. Для індивідуаліста характерна зовнішня лояльність до соціалістичної влади і внутрішня відчуженість. Роздвоєна свідомість стала масовим соціально-психологічним явищем. Буденна свідомість змінювалася, розширялось коло актуальних проблем, підвищився рівень соціальних домагань і очікувань.

Бажання досягти добробуту стало реальною життєвою потребою. Перехід капіталістичних споживчих цінностей, культурних стандартів, моделі організації побуту мав для СРСР свого посередника в особі соціалістичних країн Східної Європи.

Радянська влада трактувала працю як повинність і обов'язок, не акцентували увагу на необхідність держави адективно кількості і якості праці винагороджувати останню.

1.5. ПРОЦЕСИ МОДЕРНІЗАЦІЇ, ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ ТА СВІТІ

Модернізація

В суспільстві здійснюється модернізаційні, трансформаційні і глобалізацій ні зміни, які переводять суспільство з нижчого на вищий щабель.

Модернізація суспільно-історичний процес, в ході якого традиційні суспільства стають індустріальне розвинутими. Е.Дюркгейм розумів модернізацію як процес соціальної диференціації, за допомогою якого здійснюється суспільний поділ праці, М.Вебер як процес раціоналізації, в ході якої економічні суб'єкти намагались досягти максимальної ефективності. Вирішальним фактором модернізації виступає заміна традиційних цінностей на цінності інноваційні.

Модернізація означає також розвиток сучасних промислових потужностей, подолання технологічного та технічного відставання, включення країни у світогосподарські зв'язки і використання науково-технічних досягнень партнерів. Модернізація на основі ізоляції (як це було в СРСР) приречена на невдачу. Модернізація вимагає переключення з одних інформаційних технологій на інші, досягнення рівноправного положення серед країн, які є імпульсом техніко-технологічних та соціальних змін.

В процесі модернізації треба змінювати техніку і технологію, активну частину основних фондів, обновлювати продукцію промислових підприємств. Головним є зміна технологічної структури економіки (зміна способу виробництва, техніки, технології). Основою таких структурних змін є інноваційний потенціал держави. У розвинутих країнах 80% приросту валового внутрішнього продукту досягається за рахунок інновацій. Отже, для успішної модернізації необхідно мати значний рівень наукових знань в якості власного джерела розвитку і середовища для асиміляції нових технологій. У 1980-85 роках вкладення в сільське господарство збільшилося порівняно з попередньою п’ятирічкою на 10%, а збір зерна впав на 10%. За рахунок валютних ресурсів, отриманих за продаж нафти хліб закуповувався для свої внутрішніх потреб і для Афганістану. Для своїх потреб СРСР закуповувало в 1984 році 56 млн.т. зерна. Криза змусила керівництво КПРС перейти до “перебудови”. Знову збільшили капіталовкладення в сільське господарство, що привело до деякого росту виробництва товарів на душу населення. Але і це не покращило продовольчого постачання.

У 1988-1989 роках плани закупок виконувались на 2/3. Ціни на нафту впали, СРСР щораз більш позичав гроші за кордоном, став*** запо***ником в європейських і американських капіталістів. М.Горбачов змушений був постійно йти