Антропологічні концепції визнавали правильним суспільством лише те, яке відповідає справжній природі людини (Спіноза, Відро, Гольбах).

Філософи 17-18 ст. йшли від індивіда, його природи, потреб, розуму до суспільства. Суспільство оцінювали відповідністю розумним потребам, запитам людини. Всі вони були переконані, що суспільство треба змінювати, вдосконалювати на основі розуму, привести суспільство у відповідність з природою людини.

Ці концепції були однобічними, але на основі їх були поставлені важливі питання суспільного розвитку: про права людини, значення законів, правову державу, свободу і справедливість, нерівність і рівність людей.

Гегель розумів суспільство як цілісну, автономну систему, яка має свої власні закони.

Органічна школа 19-го початку 20-то століття (О. Конт, Г. Спенсер), співставляли суспільство з організмом. Функціонування суспільства пояснювалось аналогією з процесами в організмі. Соціальне життя пояснювали біологічними законами.

Е. Дюркгейм в 19 ст. розвив в системний підхід до суспільства, філософсько-соціальний. Він спростував індивідуально-психологічне пояснення суспільства, утвердивши уявлення, що суспільство не можна зводити до природи людини, її психіки і особливостей індивіда.

У ХХ ст. поширеними стали теорії соціальної дії (М. Вебер) і функціональний підхід (Парсонс Т., Мертон). Теорія соціальної дії німецького соціолога М. Вебера ґрунтується на ідеї, згідно якої в основі соціальних відносин лежить встановлення смислу, розуміння намірів і цілей індивідів.

В марксизмі центральним в теорії суспільства є поняття суспільно-економічна формація. Суспільно-економічна формація – це суспільство, що знаходиться на певній ступені історичного розвитку, базується на певному способі виробництва. Має певну структуру у виді базису і надбудови та закони функціонування і розвитку. Уже з самої назви видно, що Маркс кладе в основу розвитку формацій не просто економіку, а він її абсолютизує, перебільшує. Формація називається економічною. Спосіб виробництва має економічний характер. Базис як економічний лад суспільства, сукупність виробничих відносин, форма власності, економічна структура визначають юридичну і політичну надбудову, форми суспільної свідомості.

За допомогою поняття суспільно-економічна формація суспільство стало розумітись не як “механічний агрегат індивідів” (Ленін), що допускає самовільну зміну за волею людини (керівників), випадково, а як система відносин, природно-історичний процес. Суспільство змінюється не за бажаннями людей, а із-за змін в економіці, в способі виробництва, продуктивних силах і виробничих відносинах.

Це поняття дало можливість також виявити повторюваність, спільність суттєвих ознак з однаковим рівнем розвитку виробництва. Визначальним в формації є спосіб виробництва. Зміна способів виробництва веде до зміни в суспільно-економічній формації.

Критики марксистського вчення про суспільно-економічну формацію вказують, що воно ігнорує людське начало історії, вільний вибір людей і породжує ідею лінійного прогресу. Це принципові зауваження. Але тут поки що істина на стороні Маркса. Людина не вільно вибирає суспільство, а приймає те, що об’єктивно складається, формується. М. С. Горбачов вільно не вибирав “Крах соціалізму”, він тільки хотів його вдосконалити, демократизувати, а вийшло зовсім інше, ним і його партією не передбачене. Б. Єльцин, який “добив” соціалізм вільно не вибирав капіталізм, а схилявся до того суспільства, яке було в наявності у світі і показало свою життєздатність. Та й світ рухається поки що лінійно, від феодалізму до капіталізму і далі до всесвітнього капіталізму, обриси нового постіндустріального, інформаційного суспільства нічого не змінили в капіталістичному характері суспільства – суспільства і далі діляться на багатих і бідних, і світ (тепер він увесь капіталістичний) поділений на багаті і бідні країни. Соціалізм саме і був відхиленням від лінійного суспільного розвитку, але тільки політично, а не економічно (це було індустріальне суспільство) і не соціально (були багаті і бідні, багаті не власністю, а владою).

Соціалізм був не тільки історичним відхиленням, але вільно вибраним суспільством, наперед “науково” обґрунтованим і прогнозованим. Але експеримент не вдався. Тобто нове суспільство побудували, але гірше (економічно, політично) ніж капіталізм.

За межами формаційного аналізу суспільства знаходяться багатоукладність і багатоваріантність розвитку, діяльність і роль соціальних верств, значна частина духовної культури. Формаційна концепція, яка прогнозувала настання після капіталізму комунізму – також не тільки однолінійна, але й утопічна11Див.: Актуальные проблемы теории истории (Материалы «круглого стола») 12 января 1994. – Вопросы истории, 1994, №6. Розвиток не всіх країн вкладається у марксистську схему переходу суспільства від первісного ладу через рабовласництво, феодалізм, до капіталізму і соціалізму.

Схильність марксизму до технологічного детермінізму заслонює роль людини в розвитку суспільства. Схема “базис-надбудова” применшує роль духовного в суспільстві. “Назвати духовне життя суспільства надбудовою, – пише Т. І. Ойзерман, - значить, применшувати її значення в житті людей, а також в розвитку виробництва”22Ойзерман Т. И. Материалистическое понимание истории: плюсы и минусы. – Вопросы философии. – 2001. - №2. – с. 7

. Відставання соціалізму від капіталізму і сам крах соціалізму не пояснюється марксистською теорією суспільства.

Сьогодні вирисовується, що певною завершальною ланкою циклу розвитку суспільств, де основним є матеріально-економічне виробництво завершується капіталізмом (і в не одній країні чи декількох), а у всьому світі (глобальним капіталізмом). Людство переходить не до комунізму, а до соціального суспільства, де справді в центрі політики держави буде стояти людина, відсутніми стануть різкий поділ людей на бідних і надто багатих. Політика спрямована на поліпшення життя людей (соціальна політика, економічна політика) буде основною.

Людство рухається від відособлених суспільств, цивілізацій, культур до єдиного світового суспільства, єдиної світової цивілізації, єдиної світової культури. Шлях людського розвитку від відособленості до спільності, єднання, від локального до світового єдиного закону розвитку.

Оскільки основне в житті, життєдіяльності людини зберегти життя, підтримати його, відтворити, то матеріальне виробництво буде грати