- зростає число суспільних груп з специфічними інтересами (тендерними, професійними, культурними)

- зростає роль знань, інформації зростає значення інтелектуальної власності, виник “інтелектуальний капітал” інформація стала основним засобом обміну зростає попит на компетентних людей з вищою освітою, схильних на інновації

- поєднання всесвітнього досвіду господарювання з національними особливостями.

В останній чверті ХХ ст. вчені заявили, що в найбільш розвинутих країнах складається новий тип суспільства – інформаційне суспільство, постіндустріальне. Інформаційне суспільство – суспільство де переважна більшість працюючих зайнята сприйняттям, створенням, збереженням, переробкою та реалізацією інформації, особливо у її найвищій формі якою є знання.

В інформаційному суспільстві особливу роль грають інформаційні та телекомунікаційні технології. Телекомунікація – процес передачі та обміну інформації на віддалі між різними суб’єктами. Сучасна телекомунікація має різні значення: 1) соціальне (забезпечує зв’язок між людьми, організаціями, державними установами) 2) економічне (насичення інформацією господарських суб’єктів для прийняття управлінських рішень) 3) політичне (поширення інформації державних органів, партій, рухів і таким чином забезпечення свободи слова як свободи інформації) 4) державне (забезпечення органів влади даними для управління країною) 5) технологічне (обслуговування технічного прогресу). Потреба в інформації росте дуже швидко, але її не всю може використати людина в силу обмеженості її психічних потужностей. Багато інформації є непотрібною, надлишковою. Все це породжує інформаційну кризу. Автоматизовані засоби обробки інформації, комп’ютери мають помогти подолати цю кризу.

Головним об’єктом інформаційного суспільства є не прямо матеріальні речі, а символи, ідеї, образи, інтелект, знання. Виробництво інформаційного продукту, а не матеріального є рушійною силою інформаційного суспільства.

На перших етапах розвитку суспільства людина використовувала свою власну фізичну силу і силу домашніх тварин, свою і тваринну енергію. В період промислової революції людина стала використовувати енергію вугілля, нафти, газу, атом. Сьогодні джерелом добробуту є інформація.

Кожна велика зміна використання інформації, її сприйняття, збереження, обробки була інформаційною революцією. Перша інформаційна революція пов’язана з виникненням усної мови, слова. Друга - з появою письмової мови, яка дала можливість передавати інформацію з покоління в покоління. Третя – з появою книгодрукування (16 ст.). Виникла нова форма культури – літературна. В кінці 19 ст. виникла четверта інформаційна революція зв’язана з освоєнням електрики і появою телеграфу, телефону, радіо. Інформація стала передаватись оперативно і у великих обсягах. П’ята інформаційна революція (70-ті роки 20 ст.) пов’язана з винахідництвом мікропроцесорної технології і появою персональних комп’ютерів, комп’ютерних сіток, комунікацій, що ґрунтується на електронних приладах.

Більшість вчених сходяться на тому, що суспільство слід характеризувати такими факторами:

- ведучий сектор національної економіки

- головна цінність

- професіональна структура

- об’єкт організації

- структура економіки

- фактор влади еліти

- джерело вартості.

В інформаційному суспільстві на відміну від попереднього індустріального ведучим сектором економіки є сфера послуг, а не промисловість, головна цінність – економія часу, а не споживання товарів, основна професіональна структура – техніки, інтелігенція, вчені, а не робітники, обслуговуючий персонал, менеджери, об’єкт організації – знання, а не машини і люди, структура економіки – наукоємні, інформаційні, інноваційні галузі, а не капіталоємні і трудоємні галузі, фактор влади еліти – освіта, кваліфікація, а не власність, джерело вартості – інформація, а не праця.

Сутнісними ознаками інформаційного суспільства є:

- пріоритетність інформації

- домінування інформаційного сектору в загальному обсязі внутрішнього валового продукту

- економія часу – головна цінність людини

- головні фактори влади і управління – інформація, знання і кваліфікація людини

- переважають гуманістичні принципи управління суспільство (прозорість влади, всезагальний доступ до інформації, демократичність прийняття суспільних рішень).

В результаті інформатизації, поєднання телекомунікаційних та інформаційних послуг. Утворення інфокомунікації або телеінфокомунікації технократність суспільства зміщується в бік соціально-культурного розвитку, зазнали глибокого впливу соціально-психологічні і політичні аспекти суспільного життя. У світі формується єдина інформаційна єдність всієї людської цивілізації. А в кожному суспільстві, державі складається єдине комп’ютеризоване та інформаційне співтовариство людей, обладнаних багато численними електронними приладами. Змінюється побут і стиль життя.

Інформаційний сектор економіки за темпами росту випереджує всі інші галузі економіки (наприклад нафтогазову і харчову в Росії). Зростає ринок телекомунікаційних послуг, він визначає прибутковість бізнесу та структуру зайнятості.

Розвиток методів навчання на віддалі підвищить рівень освіти в цілому, реалізує принцип неперервного навчання, індивідуальний підхід у процесі засвоєння знань. Телекомунікація музеїв, бібліотек, інших сховищ культурних цінностей підвищить рівень культури всього населення. Телеконсіліуми, телелікування, теледіагноз поліпшить всю систему охорони здоров’я. Змінюється структура розподілу часу між робочим часом і дозвіллям. Телекомунікаційні канали дозволяють людям здійснювати свою діяльність, не виходячи з дому. В США зростає кількість фірм які використовують самостійну зайнятість. Змінюється культура роботи, культура побуту. З’являється новий вид діяльності – інформаційна культура, під якою розуміють вміння працювати з інформацією, її обробляти, берегти, передавати, та наявність навичок роботи з телеінформаційною технікою. В кінцевому результаті пришвидшується розвиток суспільства.

1.4 Капіталізм і соціалізм як різновиди індустріального суспільства

Перші розуміння індустріального суспільства дали Сен-Сімон, Адам Сміт, Кондорсе. Індустріальне суспільство вони визначали як промислове суспільство. де панує праця, продуктивні соціальні елементи, приватна власність, свобода підприємництва, політична рівність.

Маркс дає глибшу характеристику новому на відміну від феодального суспільству як індустріальному і називає його капіталізмом.

Капіталізм, за Марксом, є такий тип суспільних відносин, при якому:

панує приватна власність;

робоча сила відокремлена від умов праці;

універсальною формою відтворення суспільного продукту є форма товару;

визначальною формою взаємозв’язку є товарообмін;

визначальною формою підключення робітника до суспільно-корисної праці є також товарообмін;

мета виробництва – прибуток;

засіб отримання прибутку – експлуатація живої праці і присвоєння додаткової вартості.

Першою конкретною