Нова концепції про людину, її суспільну та індивідуальну життєдіяльність.

На зміну філософсько-соціальних досліджень про спосіб життя, якість життя в 70-х-80-х роках ХХ ст. прийшли нові концепції про людський капітал, соціальний капітал, людський розвиток, людський ресурс, людський потенціал в кінці ХХ ст.. Суспільне життя, світові проблеми змушували розширювати, збагачувати, поглиблювати уявлення про людину, її життєвий шлях, життєдіяльність.

Мета розвитку економіки, суспільства в цілому полягає в розширенні можливостей кожної людини реалізувати свої – потенції, прагнення, бажання проводити здорове, повноцінне, творче життя. Людина не тільки фактор суспільного розвитку, але й суб’єкт і ба, головний, який створює речі, явища, процеси в суспільстві і користується ними. Людина розвивається, коли щораз більше знає, вміє, творить. В цьому суть людського розвитку. Людський розвиток – це також матеріальний достаток, розширення можливостей, свобода вибору.

На людський розвиток, людський потенціал спочатку звернули увагу економісти. Ще А.Сміт вважав людину частиною суспільного багатства і метою суспільного виробництва. Правда, не можна не згадати Канта, який вперше в історії філософії висунув тезу: людина – мета, а не засіб.

Сучасний економіст А.Маршалл, представник маржиналістського напрямку, обґрунтував принцип раціональної поведінки в ринковій економіці і прямо зв’язував накопичення багатства з розвитком людини. Він писав: “Виробництво багатства – це лише засіб підтримання життя людини, задоволення її потреб і розвитку сил – фізичних, розумових і моральних. Але сама людина – головний засіб виробництва цього багатства”. [1, С.246]

В економічній думці з’явилося і поняття “людський капітал”, під яким розуміється сукупність знань, вмінь, компетенції, кваліфікації, які грають велику роль як засоби виробництва.

Витрати на освіту навчання людини можна розглядати як капіталовкладення в її здатність заробляти в майбутньому. Сьогодні поширено дослідження залежності доходів працівників, підприємства, суспільства від знань, навичок, фізичної сили, зовнішньої привабливості та й здоров’я людини.

Продуктивність розумової праці – найцінніший актив, який змінив виробничо-механічне обладнання – вінець і символ фізичної праці. Представники розумової праці – головні в людському капіталі. Вони стають найбільшою групою серед працівників національної економіки (в США їх близько 40 відсотків всієї робочої сили країни).

Головні фактори, що зумовлюють продуктивність інтелектуальної парці: 1) якість продукції; 2)безперервна інноваційна діяльність; 3) виробнича незалежність; 4) шанобливе, дбайливе відношення до працівників цієї категорії; 5) постійне самовдосконалення.

Людський капітал розрізняють на особистісному, мікро- та макроекономічному рівнях. На особистісному рівні людський капітал – це ті знання, вміння, навички та відносно приваблива зовнішність, які людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду і завдяки яким вона може надавати послуги іншим людям. На цьому рівні людський капітал можна порівняти з іншими видами особистої власності (майно, гроші, цінні папери), яка приносить доходи. Це приватний людський капітал.

На мікроекономічному рівні людський капітал є сукупністю кваліфікацій та професійних здібностей всіх працівників конкретної організаційної структури, а також їхні здобутки щодо ефективної організації праці та розвитку персоналу. На цьому рівні людський капітал асоціюється з виробничим та комерційним капіталом підприємств.

На макроекономічному рівні людський капітал включає нагромаджені вкладення в такі галузі, як освіта, охорона здоров’я, професійна підготовка, перепідготовка. Це національний людський капітал.

Людський потенціал означає готовність і здатність громадян даної країни до саморозвитку, адекватної відповіді на виклики історії, конкуренції з іншими країнами. Він відображає особистісні та професійні якості людей, колективний дух, волю до подолання труднощів. Такий соцієтальний Індикатор відбиває соціально значимі якості громадян. Найбільш важливі елементи демографічної структури: здоров’я, довголіття, життєва активність, рівень освіти, кваліфікації, культури; структура цінностей, потреб, інтересів; характер правової свідомості, рівень моральності, особливості національного характеру і додамо до цього переліку особливості національного менталітету. Найбільш важливими елементами людського потенціалу є особливості національної культури, степінь інтелектуалізації праці робітників, рівень розвитку науки, освіти, типи поширених технологій, якість життя громадян, багатство, насиченість способу життя людей. Як бачимо якість людського потенціалу (або як ще його називають потенціалом розвитку, життєвим, людським, культурним, динамічним, інтелектуальним) залежить від ступеня розвитку суспільства [2, с.10].

Людський капітал як результат інвестицій і нагромаджень у вигляді знань, вмінь, навичок, здібностей, здоров’я використовується для отримання корисного результату через його реалізацію за допомогою інтелектуальної праці. Якщо розумовий вид праці – капітал, то фізична праця - затратний вид людської діяльності. Фізична праця навіть при найдосконалішій її модернізації, з часом виявляється збитковою.

Концепція людського капіталу дала можливість економістам прораховувати вклад освіти, навчання, науки, кваліфікації у створенні такого виду капіталу. Пізніше у сфері економічного співробітництва на основі теорії людського капіталу сформувався новий напрям – розвиток людських ресурсів, який пропонував максимізацію людського потенціалу і його ефективне використання в економічному і соціальному розвитку.

Проблематика “розвитку людських ресурсів” включає такі проблеми: демографічні, зайнятість, охорона здоров’я, харчування, житла, урбанізації, екологія, освіта, підготовка кадрів. Саме в рамках цієї теорії стало зрозуміло, що вклад у людину найбільш ефективний. У США витрати на освіту в останній третині ХХ с подвоїлись і перевищують витрати на оборону. 55% в США і 60% в Японії молоді отримують вищу освіту. Це є сновою майбутнього економічного працівника. В Україні ці працівники менші більш ніж в 10 разів.

В міжнародних документах ООН людський розвиток розуміється як:

процес розширення можливостей вибору щодо матеріального забезпечення і духовного росту;

доступ до ресурсів необхідних для пристойного існування;

економічні, політичні та всі інші суспільні свободи;

умови для творчості;

гарантовані права людини;

можливість вести продуктивну життєдіяльність, активне, культурне, соціальне та політичне життя.