Є ще така сучасна модель людини як людина інституційна (Homo institutius). Якщо людина економічна прагне до багатства, до покращення матеріальних умов життя, збільшення матеріально-фінансових цінностей, максимізації, користі, то людина інституційна до вигідної посади, авторитету, слави, до вищого становища в структурі соціальних інститутів, соціального статусу, владних позицій.

Перший тип орієнтований на придбання грошей, речей, другий - на досягнення символічного капіталу, символічних ресурсів – поваги, влади, почестей, авторитету. Належність до того чи того типу є стійкою рисою особистості даного суб’єкта. Можна виділити і третій тип, який орієнтується і на матеріальний достаток і на престижну посаду.

Економічна людина – та, що бере більше ніж дає, схильна до авантюризму, екстремальних рішень, вчинків. Інституціональна людина – та, що показує себе більшою, ніж насправді вона є, яка пнеться вгору, пролізає вверх по соціально-ієрархічній драбині, що хоче керувати, управляти, рекламувати себе. Економічна людина мислить тактично, економічно. Інституційна людина мислить стратегічно, кар’єрно. В кожного з нас містяться елементи економічної та інституційної людини.

Принагідно зауважимо, що людину не достатньо вивчати, пізнавати таким чином як вивчають природні речі, бо вона унікальне явище природи – розумна істота, духовна, соціальна. Природну річ можна пізнати тільки шляхом виявлення складу її елементів, взаємодії з оточуючим, структури, функції. Виявлення всіх цих компонентів у людини є тільки її зовнішній опис і ще далеко до пізнання сутності, природи її. Сутності в людини немає, як і немає в ній свідомості, думок, ідеального взагалі, душі, духу як чогось онтологічного. Всі ці людські ознаки виявляються і проявляються у зв’язку з чимось, у взаємодії, взаємовідносинах з оточуючим (природою, суспільством, іншими людьми). І Маркс правильно зауважив, що сутність людини не абстракт, притаманний окремому індивіду, а сукупність або як правильно перекладають з оригіналу “ансамбль” всіх суспільних відносин. Без цих відносин людина є твариною, хоча і своєрідною. Правильно вчинив і Е.Ільєнков, що ідеальне виніс за межі людської голови. Бо його там немає.

Розум, свідомість людини – не природні ознаки, а суспільні. Сформувати їх індивідуально людина не може, а тільки колективно, суспільно, за допомогою інших розумних істот.

Знання біології людини не розкриває природи людини, не пояснює її сутності. Людина є продукт спадковості, природного і суспільного середовища, а також самої себе, своєї власної волі. Вона творить саму себе, самовиховується, самоудосконалюється. Радикальний гуманізм і войовничий атеїзм усувають долю, не задумуючись над тим, що життя людини вміщує в себе дещо задане (гени, задатки, архетипи), невідворотне. Доля людини є розгортанням, розвитком заданих біологічних та психологічних властивостей, якими вона не в силі розпоряджатись. Людина не тільки не знає себе, але дещо не може змінити в собі, а, отже і свою долю. Доля-приреченість на щось, неминучість чогось і водночас, ще невідоме, здатне в певній мірі до вільного вибору.

Доля коротша від життя. Доля М. Горбачова, Б. Єльцина уже визначена, відома, але життя їхнє продовжується. Доля першого розвалити СРСР, доля другого – добити соціалізм, викорінити його з життя великої країни.

Про що свідчать ці нові концепції про людину та людське? Те, що чим глибше пізнається світ тим більшого значення надається людині і всьому, що зв’язано з людиною. Не важко спрогнозувати що майбутні революції будуть ставити своєю метою не просто змінити політичні та економічні структури в даній країні, а змінити людську свідомість, людські цінності, перепрограмувати людську культуру. “Антропологічний поворот” сучасної філософії має важливий наслідок – людино-вимірність суспільства і світу в цілому.

Ключові слова: людина, людський капітал, соціальний капітал, людський розвиток, економічна людина, інституційна людина.

1. Marshal A. Principes of Economics. – N.Y. – 1983. – P.246.

2. Заславская Т.И. Человеческий потенциал в современном трансформационном процессе. – Общественные науки. – 2005. - №3.

3. Див.: Всемирний доклад о человеческом розвитии, - М., 1997. – С.9-10.

4. Див.: Васильчук Ю.А. Социальное розвитие человека в ХХ веке. – Общественные науки и современнность. – 2001, - №1.

5. Див.: Человеческое розвитие: новое измерение социально-экономического прогресса. Учебн. пособие (Под ред. В.П. Колесова и Т.Маккини). – М., «Права человека». – 2000. – С.11.

В статті йдеться про життєдіяльність людини через призму людського капіталу та соціального капіталу.

Tsymbryvych Y.S.

Нові концепції про людину, суспільну та індивідуальну життєздатність.

New conceptions about human, socialand individual lite activity

The article describes the new category human’s development, human’s potencial, human’s capital, social capital.