Завдяки соціалізації людина залучається до сус-пільства, засвоюючи звичаї, традиції і норми певної соціальної спільноти, відповідні способи мислення, властиві даній культурі, взірці поведінки, форми ра-ціональності та чуттєвості. Спрощеним є трактування соціалізації як одномірного, односпрямованого проце-су дії соціальних факторів на конкретну людину, де індивіду відводиться пасивна роль об'єкта впливу.

Характеристика соціалізації особистості

До впливу соціального середовища людина ставить-ся вибірково на основі сформованої у її свідомості системи цінностей. Індивідуальність особи, її потенційні можливості засвоїти культурний пласт суспільства, потреби та інтереси, спрямованість соціальної актив-ності є найважливішими чинниками її соціалізації. Агентами соціалізації є сім'я, сусіди, ровесники, вихо-вателі та вчителі, колеги і знайомі, засоби масової ін-формації, соціальні інститути, насамперед культурно-виховні, референтні групи тощо. Соціалізація здійс-нюється протягом усього життя людини, поділяючись на первинну (соціалізація дитини) та вторинну (соціа-лізація дорослих). Це відбувається тому, що умови життя людини, а значить і вона сама, постійно зміню-ються, вимагають входження у нові соціальні ролі та змін статусу, інколи докорінних.

Але якщо під час соціалізації дитини головною для неї є соціальна адаптація (пристосування до суспільно-го середовища), то для соціалізації молодої і навіть со-ціальне зрілої людини основну роль відіграє інтеріори-зація (формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє «Я» особистості). Результатом інтеріориза-ції є індивідуальність особистості.

3. Фрейд виокремлює такі механізми соціалізації:—

імітація — усвідомлені спроби дитини копіюва-ти і наслідувати поведінку дорослих і друзів;—

ідентифікація — засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних;—

почуття сорому і провини — негативні механіз-ми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки.

Ці механізми спрацьовують переважно на стадії дитинства. Але думки Фрейда були пристосовані де-якими соціологами і до стадії дорослого життя особи-стості. Так, Т. Парсонс вживає фрейдівські поняття у теорії соціальної дії. Для нього імітація — це процес засвоєння елементів культури шляхом простого наслі-дування, а ідентифікація — вияв ставлення до со-ціального середовища та його складових, прийняття цінностей певних соціальних груп і спільнот, спосіб усвідомлення своєї належності до них.

Теорія соціалізації виходить з того, що людина як активний суб'єкт суспільства є одним з чинників, що створює умови і обставини для власного і суспільного життя в цілому, її дії органічно вплетені в механізм функціонування різноманітних соціальних систем (підприємство, населений пункт тощо). Особистість — об'єкт і суб'єкт соціальної взаємодії. Взаємодія соці-альної системи і особистості здійснюється за допомогою певних механізмів впливу як на соціальні якості інди-віда _з боку соціальних систем, так і навпаки. Перша група трактується як механізм соціалізації індивіда, друга — як механізм зміни соціальної системи.

Особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин

На процес інтеграції особистості в певну соціальну роль істотно впливають «очікування» і «вимоги» її оточення. У систему особистості немовби включаються спеціально вироблені засоби поведінки, які відповіда-ють вимогам соціальної системи і формують соціаль-ний характер особистості. Вплив соціальної системи, переломлюючись крізь внутрішнє «Я» людини, виявляється у зміні її поведінки. Починається вона з порушення рівноваги, потім переходить у стадію адаптації до особистостей даної системи і завершується стабілізацією, але вже на новому рівні. Механізми динаміки соціальної системи виявляються в появі або зникненні певних елементів, у зміні внутрішніх і зовнішніх зв’язків між ними. Чинниками соціальних змін є об’єктивні передумови (передусім економічні), індивідуальні особливості, специфіка її взаємодії із соціальною системою. Соціальним середовищем (соціальним простором) функціонування особистості, соціальної системи є соціальні спільноти.

Залежно від віку індивіда розрізняють чотири ос-новних етапи соціалізації:

1. Соціалізація дитини.

2. Соціалізація підлітка (нестійка, проміжна).

3. Тривала (концептуальна) цілісна соціалізація (пе-рехід від юності до зрілості у період від 17—18 до 23— 25 років).

4. Соціалізація дорослих.

На кожному етапі існують «критичні періоди». Щодо соціалізації дитини — це перші 2—3 роки і вступ до школи; для соціалізації підлітка — перетво-рення дитини і підлітка на юнака; для тривалої — початок самостійного життя і перехід від юнацтва до зрілості. Соціалізація дорослих націлена на зміну по-ведінки в новій ситуації, дітей — на формування цін-нісних орієнтацій. Дорослі, спираючись на свій со-ціальний досвід, здатні оцінювати, сприймати норми критично, тоді як діти спроможні лише засвоювати їх. Соціалізація дорослого допомагає йому набути необ-хідних навичок (часто конкретних), а соціалізація ди-тини пов'язана здебільшого з мотивацією.

Отже, соціалізація особистості є специфічною фор-мою привласнення нею тих суспільних відносин, що існують в усіх сферах суспільного життя. Основою со-ціалізації є освоєння індивідом мови соціальної спіль-ноти, мислення, форм раціональності й чуттєвості, сприйняття індивідом норм, цінностей, традицій, зви-чаїв, зразків діяльності тощо. Індивід соціалізується, включаючись у різноманітні форми соціальної діяль-ності, засвоюючи характерні для них соціальні ролі. Тому соціалізацію особистості можна розглядати як сходження від індивідуального до соціального. Водно-час соціалізація передбачає індивідуалізацію, оскіль-ки людина засвоює існуючі цінності вибірково, через свої інтереси, світогляд, формуючи власні потреби, цінності.

Завдяки соціалізації людина залучається до со-ціального життя, одержує і змінює свій соціальний статус і соціальну роль. Соціалізація — тривалий і ба-гатоактний процес. Адже суспільство постійно розви-вається, змінюються його структура, мета і завдання, цінності й норми. Водночас протягом життя багатора-зово змінюються людина, її вік, погляди, уподобання, звички, правила поведінки, статуси і ролі.