Народ – соціальна спільність, що включає на різних етапах історії ті верстви і соціальні групи, класи, які за своїм об’єктивним положенням здатні брати діяльну участь в життя суспільства. Народ – творець історії, ведуча сила корінних суспільних перетворень, але за умови, що має своїх вождів, активних і відданих борців за справу народну, суспільний прогрес. Народ – суб’єкт історії, його діяльність дає можливість існувати історії. Французькі історики О. Тьєррі, Ф. Міньє, Ф. Гізо вперше звернули увагу, що народ творить історію.

Народні маси є творцями матеріальних благ, вони створюють і відтворюють матеріальне життя суспільства, вдосконалюють знаряддя виробництва. Народ є вирішальною силою революційних подій, національно-визвольних рухів. За народними масами завжди залишається вирішальне слово в боротьбі за новий суспільний лад. Народ, створюючи все необхідне для життя суспільства, створює умови для творчості художній і науковій. Він не тільки опосередковано відіграє роль в духовному житті суспільства, але і безпосередньо – творить мову, фольклор, епос, музику, пісні та танці.

Чим глибше здійснюються перетворення в суспільстві, тим більша кількість людей зацікавлена у змінах і бере участь у них, тим організованішим і свідомішим повинен бути народ. Отже, зростає кількісна і якісна роль народу.

Основними поняттями соціальної структури суспільства крім уже визначених, є ще власне поняття соціальна структура суспільства, соціальна мобільність, соціальна стратифікація, економічна нерівність, бідність, багатство, клас, тендер.

Соціальна структура суспільства – певний спосіб зав’язку і взаємодії людей, їх груп, які займають певні соціальні позиції і виконують певні соціальні функції.

Соціальна мобільність – переміщення індивідів та груп по різних соціальних позиціях. Вертикальна мобільність – соціальний рух вгору або вниз по соціально-економічній шкалі (збільшення або зменшення власності, доходу). Внутрішньо-поколінська мобільність – соціальний рух вгору або вниз на протязі свого життя. Міжпоколінська мобільність – соціальний рух вгору або вниз між поколіннями в сім’ї. Обмінна мобільність – соціальний рух вгору більш талановитих і опускання вниз менш талановитих. Структурна мобільність – соціальна зміна в кількості і змісті робочих місць в даному суспільстві.

Соціальна стратифікація – структурні соціально-економічні відмінності між групами людей. Соціальна стратифікація за Марксом є класовою, що ґрунтується на відношенні людей до засобів виробництва або на тих способах, за допомогою яких люди заробляють собі на життя. За Вебером, класові відмінності, соціальна стратифікація основуються не тільки на відношенні людей до засобів виробництва, але і на відношення до таких ресурсів як майстерність, степінь довіри. В соціальну стратифікація Вебер включив статусні відмінності.

Сучасний дослідник Ерік Райт в основу соціальної стратифікації кладе способи контролю над економічними ресурсами і контроль над інвестиціями або грошовим капіталом; контроль над фізичними засобами виробництва; контроль над робочою силою. Капіталісти контролюють всі ці типи ресурсів, робітничий клас ніщо не контролює.

Економічна нерівність – соціальні відмінності людей в забезпеченні життєвими благами. Бідність – міра нерівності, багатство – володіння різними видами власності (готівка, збереження рахунків у банках, акції, займи, власність, нерухомість, види інвестування). Верхній клас – клас найбагатших. В США, наприклад, 250 сімей володіють багатством більш ніж 100 мільйонів доларів. Середній клас – «білокомірцеві» працівники, дрібні підприємці, менеджери, спеціалісти вищої кваліфікації, службовці в офісах. Нижній клас – найбідніша група людей, які не мають постійної роботи.

Гендер – соціальні відмінності між чоловіками та жінками; важливий вимір стратифікації. В кожному суспільстві поки що мужчини володіють більшим багатством, вищим статусом, більшою владою ніж жінки.

Суспільні класи – великі групи людей, які розрізняються за їх відношенням до засобів виробництва, розмірами суспільного багатства, обсягом влади над людьми, а значить місцем та функцією в суспільстві, рівнем матеріального достатку. Класова структура – розшарування класів у суспільстві. У сучасному суспільстві розрізняють вищий клас, середній клас, робітничий клас, нижчий клас.

Отже, соціальну ієрархію в суспільстві визначає соціальна структура суспільства. В залежності від економічних, політичних і духовних змін зазнає зрушень і соціальна структура суспільства.

Соціальна структура суспільства – взаємозв’язок та взаємодія індивідів, прошарків, верств, груп. В марксизмі соціально-класовий аналіз є теоретико-методологічним принципом щодо тлумачення соціальної структури суспільства. Сьогодні у світовій соціальній літературі переважає системно-комплексний, системно-структурний підхід до аналізу суспільних явищ. Це відкриває доступ до плюралістичних концепцій. Соціальну структуру суспільства не можна зводити до класового поділу. Стан суспільства. є скоріше стратифікаційно-мобільний. Вважають, що провідним елементом соціальної структури суспільства є група, як соціальна спільність. Групи утворюються на основі спільності соціальних інтересів, норм, цінностей.

Основними елементами соціальної структури суспільства є:

соціально-класові (класи, соціальні групи, прошарки, стани, касти);

соціально-етнічні (племена, народності, раси, нації);

соціально-професійні (трудові колективи, професійні спілки, асоціації);

соціально-територіальні (поселення, біженці).

Виділяти соціальні групи можна і за релігійною належністю (наприклад, католики, православні, мусульмани), за політичною орієнтацією (демократи, ліберали, соціалісти), за мовною ознакою (наприклад, російськомовне населення в країнах СНД, національні меншими – поляки, болгари, молдавани, євреї в Україні).

Існують різні способи структурування суспільства. Польський соціолог П. Штомпка вирізняє чотири рівні соціальної структури:

Нормативний; сукупність зовнішніх щодо окремого індивіда засад, норм, цінностей, інструкцій, які забезпечують очікувану поведінку й застерігають від відхилень. На дії індивідів накладаються певні обмеження;

Ідеальний; феноменологічна соціологія виділила сукупність ідей, вірувань, образів, угод щодо реальності, закріплених у відповідних доктринах та ідеологіях. Індивіди