Для античного філософа-мудреця природа, космос є взі-рець гармонії, досконалості. А Ф.Лосєв пише, що антична культура ґрунтується на визнаннях об'єктивного, матеріаль-но-чуттєвого, одухотворено-розумного космосу як абсолюту, який створює все і від якого все залежить11 Див. Лосєв А.Ф. Дерзание Духа. – М.: Политиздат, 1988, с. 153. У середньовічній християнській культурі природа розуміється як така, що ство-рена Богом. Природа як матеріальна і створена богом ставить-ся нижче духовного і, безперечно, нижче бога. Стимулюва-лась поведінка подолання природничо-матеріального взагалі і, зокрема, в людині, піднесення над ним.

Епоха Відродження пробуджує пізнавальний та практич-ний інтерес до природи, любов до неї, захоплення її красотою та величчю. Проте зауважимо, що розвиток промислового, технічного виробництва, сільського господарства, оснований на науці, змушував і змушує людину відноситись до природи утилітарно, прагматично, що в кінцевому результаті приво-дить до екологічної кризи. І розуміння природи, і відношення до природи залежить як від розвитку науки, так і від характе-ру людської діяльності. І, напевно, найбільше - це розуміння і відношення залежить від рівня розвитку культури, моральнос-ті, взагалі духовності.

Структурні рівні природи - це елементарні частинки і по-ля, атоми (хімічні елементи). Гігантськими згустками речови-ни і енергії є Зірки і Планети. Наша планета Земля складається із кількох сфер, оболонок: атмосфера, гідросфера, літосфера, мантія, ядро. За певних умов на тих чи інших планетах може виникнути органічний світ, жива речовина. Цікаво те, що жи-ва речовина, взаємодіючи з зовнішнім середовищем, змінює його, створює нові речовини (наприклад, мінерали). Органіч-ний світ породжує біосферу (сукупність неживого з живим, де останнє відіграє організуючу роль). Кінцевий і найвищий роз-виток природи - виникнення суспільства і людини. Природа для людини є сукупністю природних умов існування, життє-вою цінністю; першоджерелом для практичної діяльності і об'єктом для пізнання і естетичної насолоди. Багато форм су-спільного життя зумовлено існуючими речами, процесами, явищами, властивостями: від рибальства, мисливства, скотар-ства до сучасних метеорологічних служб і космічних служб чи внутріатомних досліджень. В міру розвитку суспільства в життєдіяльність людини входять все нові й нові природні ма-теріали, властивості, сили.

Природні умови життя - це предмети зовнішньої природи і природні сили самої людини. Предметом зовнішньої приро-ди є перш за все географічне середовище, тобто та частина зовнішньої природи, яка включена на даному історичному етапі в процес суспільного життя (земна кора, нижня частина атмосфери, гідросфера, флора і фауна). Другою природною умовою суспільного розвитку є сама людина або певна сукуп-ність людей, народонаселення. В суспільній діяльності вико-ристовуються природні сили і здібності людини. З вдоскона-ленням суспільних форм життя інтенсифікується процес ви-користання природи і людини.

Сьогодні наука має незаперечні факти того, що не тільки умови на Землі, але й фундаментальні властивості Всесвіту допускають виникнення життя. Перші найпростіші живі орга-нізми виникли на Землі близько чотирьох мільярдів років то-му. Незбагненне, але факт, Земля така, яка необхідна для іс-нування живого і для людини також. При одночасному пони-женні середньої температури на нашій планеті на 3-5 градусів Цельсія або при підвищенні життя стало б неможливим. У першому випадку все покрилось би льодом, у другому випад-ку підвищився б рівень світового океану внаслідок танення полярного льоду. Оптимальним для життя є і та кількість кис-ню, що міститься в земній атмосфері (21%). При 10-ти про-центному вмісті кисню горіння дерева неможливе, і наші предки не могли б добути вогонь. І властивості Сонця такі, що сприяють існуванню всього живого на Землі. Сукупність при-родних процесів на Землі, на основі яких виникло життя, за-лежить від числових значень фізичних констант (швидкість світла в пустоті, заряду і маси електрона, гравітації постійної, константи сильного, електромагнітного, слабкого і гравітацій-ного фізичних взаємодій). Будь-яка зміна цих властивостей Всесвіту робить життя на Землі неможливим. Наприклад, як-що б Всесвіт стискався, а не розширювався, то сумарне ви-промінювання галактик настільки збільшувало б щільність енергії, а значить, і температуру в кожній точці простору, що в такому Всесвіті не могли б існувати живі структури. Розра-хунки, які грунтуються на основі загальної теорії .відносності, показують, що існує деяка "критична щільність" матерії. Як-що б реальна середня щільність була набагато менша критич-ної, то сили інерції перевищили б сили тяжіння, і планети не змогли б сформуватись. Якщо б така щільність була набагато більшою, то сили тяжіння загальмували б стисканням. Для виникнення життя мають значення не тільки властивості суча-сного Всесвіту, але й вся послідовність етапів розвитку мате-рії (розширення зверхщільної плазми, утворення водню і ге-лію, виникнення зірок, планет).

Сучасна біологія нагромадила величезний матеріал для характеристики живого життя, їх відмінності від неживого. Життя характеризується подразливістю, ростом, розмножен-ням, процесами самооновлення, цілісності. Важливими озна-ками живого є також саморегулювання, самозбереження, від-повідний матеріальний субстрат, специфічно упорядкована організація, структура живого (наприклад, організація аміно-кислот в білках або клітин у тканинах). Цю упорядкованість структури живого, характерну для певного виду організму, з покоління в покоління відтворюють. Субстрат живого має "спадкові молекули", що синтезуються шляхом матричного копіювання. Генетична інформація, що кодується в подвійній спіралі нуклеїнових кислот, трансформується в молекули біл-ка. На основі нуклеїнового коду будуються системи