Коли людина переходить до виробництва продуктів спо-живання за допомогою знарядь праці, техніки, суттєво зміню-ється характер впливу людини на природу: значно зростають масштаби споживання сировини, енергії, матеріалів. Слід ма-ти на увазі, що не техніка і технологія самі по собі знищують природу, а певний спосіб їх організації і використання. Вини-кає необхідність точного передбачення наслідків втручання людини у природу. Постали ряд проблем, які вимагають філо-софського осмислення. Це перш за все: проблема співвідно-шення стихійного і свідомого, споживання і перетворення природи, гармонізація і оптимізація взаємодії суспільства і природи. Суспільство щораз більше перетворює природне се-редовище в "олюднену", "другу" природу. Ця олюднена при-рода - природно-суспільне явище має ознаки природи і суспі-льства, є компонентом природи і суспільства. Це суспільно-природне, суспільно-історичне середовище - особлива сфера взаємодії природи і суспільства, яка сформувалась під впли-вом людської праці по-різному, називається: техносфера, ан-тропосфера, соціосфера, ноосфера.

Наш великий співвітчизник В.І.Вернадський під ноосфе-рою розумів сферу взаємодії природи і суспільства, де розум-на людська діяльність виступає визначальним фактором роз-витку. Ноосфера - вища стадія біосфери, що характеризується розумною організацією взаємодії природи і суспільства, вини-кненням нових форм обміну речовиною і енергією між суспі-льством і природою, тенденцією на перетворення в структур-ний елемент космосу. Лише така гармонійно організована соціоприродна система здатна розв'язати глобальний антагонізм між природою і суспільством.

Взаємодія природи і суспільства не зводиться ні до зако-нів природи, ні до законів суспільства, а має свої, специфічні закони. Система "суспільство-природа" - особливе соціально-природне утворення. Розвиваючись, суспільство не може не змінювати природи, - але воно може змінити відношення до природи, вплинути на характер цієї зміни. Ця переміна, відношення до природи залежить від сутнісних особливостей са-мого суспільства, цивілізації, культури.

Одним із напрямків пошуку гармонізації відносин між природою і суспільством є аналіз свідомого і стихійного у взаємовідносинах суспільства і природи, а, отже, виробничої діяльності, що перетворює природу. Свідома діяльність лю-дини щодо природи викликає в той же час непередбачені сти-хійні наслідки, які є руйнівними для природи, а значить, для самої людини. Як ми вже знаємо, вплив людської діяльності на природу на різних стадіях історичного процесу має різний обсяг і різну форму. Спочатку, на ранніх стадіях розвитку людства, цей вплив має локальний характер, потім регіональ-ний і нарешті тепер глобальний. Такі перетворювальні мож-ливості людської діяльності перетворили людину в глобальну силу. Людина піднялась на більш високий ступінь свободи щодо природи, існуючої біосфери.

Концепція В.І.Вернадського про ноосферу є важливим етапом дослідження проблеми співвідношення стихійного і свідомого у взаємовідносинах суспільства і природи. Вчений передбачав: "Людство, взяте в цілому, стає могутньою геоло-гічною силою, і перед ним, перед його думкою і працею стає питання про перебудову біосфери в інтересах вільно мислячо-го людства як єдиного цілого... Ноосфера є нове геологічне явище на нашій планеті"11 Вернандський В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружение. – М., 1965, с. 328.

Ноосфера є як би новий ступінь в розвитку нашої плане-ти, де рушійною силою є людина, її діяльність. Вчення про ноосферу виражає свідомий, доцільний вплив на природу. Во-но допускає перехід від стихійного перетворення природи до свідомого, доцільного управління процесами природи, розви-тком біосфери. Людина тут виступає як свідомо організована сила, що регулює динамізм природних процесів. Правда, тут така діалектика: саме виникнення ноосфери є результат сти-хійного процесу свідомих цілей людської діяльності.

Відношення "суспільство-природа", "людина-природа" не є прямими, вони опосередковані соціально-економічними і науково-технічними факторами. Виникає проблема пого-дження закономірностей природи і об'єктивних законів розвитку суспільства, тенденцій розвитку суспільно-історичної практики. З цієї точки зору раціональне природокористування вимагає, щоб суспільна життєдіяльність не порушувала зако-номірностей природи і водночас давала можливість людині реалізувати свою природну і суспільну сутність. Щоб постій-но зменшувались непередбачені негативні впливи виробничої діяльності людини, точніше прогнозувалась така діяльність, взаємодія суспільства і природи повинна мати системно-комплексний характер і вести до оптимізації відношень. Така оптимізація відношень між суспільством і природою означає: науково обґрунтовану експлуатацію природних ресурсів, ефе-ктивну охорону природи, постійне вдосконалення, поліпшен-ня природного середовища (застосування і вдосконалення очисних апаратів, маловідходних і безвідходних технологій).

Раціональне освоєння, використання і збереження приро-ди повинно бути законом розвитку кожної країни, людства в цілому. Свідоме керування, планомірність раціонального при-родокористування полягає передусім в науково обґрунтованому розміщенні продуктивних сил суспільства з всебічним врахуванням наявності природних ресурсів, місцевих можли-востей, в достроковому плануванні, нормативному прогнозу-ванні. Все це якоюсь мірою запобігає можливим стихійним тенденціям, негативним наслідкам. Прогнозування - основа стратегії природокористування, певної наукової концепції взаємодії суспільства і природи. Конче необхідно враховувати соціально-екологічні фактори на всіх фазах виробництва - від формулювання і виробу науково-технічної ідеї, втілення в проекті і до повного освоєння передбачуваного об'єкта.

Матеріальне виробництво, технічні системи, які при цьо-му використовуються, впливають на всі параметри природно-го середовища, біосфери в цілому: температуру, тиск, енергію, фізичні і хімічні властивості речей, явищ, процесів. Під час розробки і проектування різних споруджень це слід макси-мально враховувати, щоб не порушити умови функціонування біосфери, її багаторівневу структуру, порядок. Тобто екологі-чні вимоги треба закладати в програми створення природоперетворюючих систем. Оскільки людське життя і, взагалі, все живе може існувати лише за певних фізико-хімічних парамет-рів біосфери, то це диктує потребу